ЗАМКНЕНЕ КОЛО АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ
Країни «великої двадцятки» за французького головування 7–8 червня 2011 року провели саміт, присвячений проблемам глобальної ядерної безпеки.
Ключовим питанням порядку денного стала проблема майбутнього атомної енергетики. Наразі це майбутнє виглядає невизначеним, передусім у Європі.
За результатами недавнього референдуму, Швейцарія за двадцять п'ять років планує відмовитися від ядерної енергетики. Німеччина має намір зробити це «швидше» — вже до 2022 року. Але цей перспективний проект скептично зустріли партнери ФРН по Євросоюзу. Італія тільки за тиждень збирається провести референдум із приводу закриття або продовження роботи своїх атомних станцій. Не факт, що цю пропозицію підтримають громадяни Італії, стомлені постійним зростанням цін на нафту, газ, електроенергію. Не поспішають відмовлятися остаточно від атомних станцій уряди Фінляндії та Швеції, хоч загалом скандинавські екологічні партії рішуче виступають за відмову від атомної енергетики.
Однак у Євросоюзі існує й потужне коло прихильників розвитку атомної енергетики. Передусім, це «важковаговики» Євросоюзу, якими є Велика Британія та Франція. Остання взагалі європейський рекордсмен за кількістю діючих енергоблоків на атомних станціях. Крім того, після закриття кількох атомних станцій у Японії, Франція за кількістю діючих атомних реакторів вийшла на друге місце після США у світі.
Політичну позицію Франції та Британії з приводу атомної енергетики підтримують новобранці Євросоюзу, передусім Болгарія, Литва, Словаччина та Чехія. Вони мають атомні станції, побудовані ще за часів існування Ради економічної взаємодопомоги. Але закриття атомних станцій у цих країнах лише посилить їхню залежність від російських енергоносіїв. Отже, ніхто не готовий до чергового цінового енергетичного шоку, який буде неминучим внаслідок закриття атомних станцій навіть у кількох європейських країнах.
Нинішня зустріч із питань ядерної безпеки відбулася на тлі стрімкого зростання цін на нафту та газ. Прихильники збереження атомних станцій, попри ризики їхньої експлуатації, зазначають, що за собівартістю електроенергія, вироблена на атомних станціях, набагато дешевша не лише за аналогічні обсяги виробництва електроенергії на нафтогазових електростанціях, а й на існуючих потужностях альтернативних джерел електроенергії (сонячної, водяної та інших). Тому закриття низки атомних станцій, які географічно «прив'язані» до розвинених промислових зон, може не лише загострити дефіцит електроенергії, а й поставити під сумнів вихід із економічної кризи.
Однак цей економічний аргумент було піддано критиці, зважаючи на визнання Японією того факту, що аварійна атомна станція «Фукусіма» може не витримати цьогорічного сезону торнадо та просто розвалитися. Це означатиме поширення радіоактивного забруднення світом. Тому учасники зустрічі «великої двадцятки» домовилися посилити роль Міжнародного агентства з атомної енергетики у питаннях контролю за стандартами безпеки на діючих атомних станціях. Передбачено нові інвестиції в посилення безпеки роботи атомних реакторів у сенсі їхньої зупинки на випадок будь-якої загрози. Проте усі ці заходи відразу опинилися під вогнем критики екологічних партій та організацій.
Отже, поки що політичні можливості впливу прихильників збереження атомної енергетики та супротивників цієї ідеї приблизно рівні. Це залишає за атомною енергетикою шанс на виживання.
також у паперовій версії читайте:
- МАРОККАНСЬКИЙ ФРОНТ
- МУНІЦИПАЛЬНІ ВИБОРИ З ГЕОПОЛІТИЧНИМ ПРИЦІЛОМ
- МАКЕДОНІЯ: ВИБОРИ ЯК ЗАСІБ СТАБІЛІЗАЦІЇ
- ПОТРІБЕН АНТИКРИЗОВИЙ УРЯД
назад »»»