МАЕСТРО ПОВАЖАВ ІМПРОВІЗАЦІЮ
105 РОКІВ ТОМУ НАРОДИВСЯ НАТАН РАХЛІН
Це був унікальний диригент, учитель, вихователь і творець оркестрів. Пропагуючи класичну, національну музику, він досяг світового визнання. Брав активну участь у підготовці диригентських кадрів.
Цей романтик у музиці, «невиліковний імпровізатор», залишив глибокий і яскравий слід у мистецтві.
Про початкові роки життя збереглося мало відомостей. На жаль, зникли його архіви. Залишилися спогади сучасників.
Натан Рахлін народився 10 січня 1906 року в містечку Сновську тоді Чернігівської губернії. Дід його був ковалем. Батькові повезло здобути музичну освіту: закінчив у Варшаві філармонічне училище військових капельмейстерів. Він організував у Сновську маленький оркестр.
Навчати музики Натана ніхто не збирався, але він змалку мав гарний слух і пам'ять, ріс обдарованою дитиною. У три з половиною роки почав грати на скрипці, у чотири роки брав участь у дитячому оркестрі.
Із 13 літ юнак працював у місцевому кінотеатрі тапером, супроводжуючи грою на фортепіано фільми німого синематографа. Протягом року навчався у музичному училищі при місцевому відділенні Російської музичної громади. Водночас відвідував гімназію.
Під час громадянської війни Натан служив сурмачем у бригаді Григорія Котовського, освоював інші духові музичні інструменти. Вивчав військову справу, брав участь у походах і боях.
У 1924 р. командування військової школи відправляє юнака на навчання до Київської консерваторії. Під час складання іспитів він вразив приймальну комісію виконанням скрипкового концерту Мендельсона у власному перекладі для труби. Володіння багатьма музичними інструментами, у тому числі смичковими, згодом відіграло важливу роль у спілкуванні його з артистами оркестрів.
Після закінчення консерваторії Натан продовжує освіту в Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка. В інституті працювали композитори Борис Лятошинський, Левко Ревуцький та ін. Вони відіграли винятково важливу роль у підготовці хормейстерських, диригентських кадрів, у пропаганді української та світової музики. Діяльність педагогів-диригентів А. Орлова, В. Бердяєва відчутно вплинула на розвиток художніх здібностей Н. Рахліна.
1930 року він закінчує диригентський факультет цього закладу й успішно працює з оркестрами в Харкові й Донецьку.
У той час Микита Хрущов очолював ЦК КПУ. Він звернув увагу на творчість Рахліна і в 1937 р. останній одержує призначення на роботу в Київ художнім керівником Державного симфонічного оркестру України. Щоправда, з приводу цього призначення існує й інша версія. Під час гостювання в Києві у своїх батьків зненацька занедужав штатний диригент оркестру і Рахліну запропонували його замінити, а потім затвердили на цій посаді.
Натан Григорович досконало володів мистецтвом гармонійного, художнього диригування. Його майстерність, артистизм і темперамент особливо виявлялися у виконанні творів Й. С. Баха, Л. Бетховена, Г. Берліоза, П. Чайковського, М. Лисенка, Л. Ревуцького.
Перед війною Рахлін поєднував роботу в оркестрі з диригуванням на спектаклях у Київському державному театрі опери і балету. 1941–1945 рр. виступав із оркестрами в містах Середньої Азії, Уралу і Сибіру.
На початку 1946-го Н. Рахлін повернувся до Києва і прийняв керівництво Державним симфонічним оркестром України. Викладав у Київській консерваторії як професор. З успіхом провів чимало концертів, очолюючи симфонічний оркестр Московської філармонії. Він став першим виконавцем ХІ симфонії Дмитра Шостаковича, який приніс йому свою партитуру.
Рахлін найчастіше диригував напам'ять і пульт з нотами прибирав. Був душею оркестру, тонко знав його нюанси. На відміну від інших, він був диригент-лівша.
Проте незабаром для Рахліна настали важкі часи. 1962 р. з відома високопоставлених і зацікавлених осіб його звільняють із займаної посади, щоб призначити на його місце іншого диригента. Таке рішення адміністраторів від мистецтва засмутило тисячі любителів музики. З авторитетом і заслугами великого майстра не рахувалися.
Незважаючи на запрошення до інших міст, він, усім серцем люблячи Київ, залишається тут і дає згоду на керівництво симфонічним оркестром спеціальної музичної школи при Київській консерваторії. Зрештою опинився в Казані, де створив Державний симфонічний оркестр Татарської автономної республіки, що незабаром став ансамблем високого класу.
Винятковий талант зробив його легендою у музичному світі.
Однак пережиті потрясіння не пройшли безслідно. Роки перебування в Казані виявилися безрадісними в особистому житті. Здоров'я Маестро погіршилося, він змушений перебувати у лікарнях.
Виступаючи у Катовицях із оркестром, Рахлін потрапив до реанімації: неякісна їжа отруїла організм, це вплинуло на серце, підскочив тиск. Через кілька місяців серце не витримало: обширний інфаркт. Натан Григорович помер 1979 р. у Казані. Прах його було поховано у Києві на Байковому кладовищі.
Майстерність видатного диригента свого часу була високо оцінена. Він — лауреат Сталінської (Державної) премії, народний артист СРСР, нагороджений орденом Леніна.
Мав рацію музикант і педагог, професор Л. Гінзбург, який зазначив: «Якщо скласти усіх нас, диригентів, то не буде і половини Рахліна».
Лев КУДРЯВЦЕВ
також у паперовій версії читайте:
- ТВОРЕЦЬ ХІМІЇ ЖИТТЯ
- ДЖЕК ЛОНДОН, ЯКОМУ НЕ СУДИЛОСЯ ПОСТАРІТИ
назад »»»