«НЕПРОХАНІ» ГОСТІ УКРАЇНИ
Нелегальні мігранти, втративши надію потрапити до країн ЄС, непогано почуваються й в Україні, адже для них тут створено комфортні умови.
За словами директора Держдепартаменту в справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України Євгена Мамонова, упродовж 2009–2010 років українські правоохоронці виявили майже 29 тис. нелегальних мігрантів. За матеріалами міліції, слідчими Служби безпеки України впродовж останніх двох років порушено 257 кримінальних справ за незаконне переправлення осіб через державний кордон. За межі української держави видворено 10954 нелегальні мігранти, з них 1519 осіб у примусовому порядку. Ще 45,4 тис. іноземців за порушення встановлених правил перебування притягнуто до адміністративної відповідальності.
Проблем із нелегальними мігрантами багато. З цим погоджуються представники Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. З одного боку, українці масово виїжджають за кордон у пошуку кращого життя, з іншого — якщо не контролювати переміщення нелегалів, то країну заполонять вихідці з Азії, Африки та країн СНД.
Хоч потік нелегалів до нашої держави через посилення Російською Федерацією кордонів із азійськими країнами нині трохи зменшився, це не означає, що в Україні немає «непроханих» гостей. Таких правоохоронці виявляють і доставляють до двох нині діючих пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, котрі незаконно перебувають в Україні. Ці пункти знаходяться у с. Розсудів на Чернігівщині та в с. Журавичі, що неподалік Луцька. Обидва заклади реконструйовано на кошти Євросоюзу.
Охочих утікати немає
«Знайомство» нелегалів із міграційним пунктом «Журавичі», що поблизу однойменного села Ківерцівського району, починається з приймального відділення, де знаходяться санітарний блок і кімната для співбесіди. Є й так звана локалізована кімната для тих, хто поводиться агресивно чи порушує розпорядок дня.
У медичній частині новоприбулі нелегали перебувають доти, доки не пройдуть медичне обстеження й тести на інфекційні хвороби. Якихось екзотичних або небезпечних хвороб за півтора року існування пункту, за словами його директора майора міліції Юрія Березинського, у мігрантів не виявляли. У разі підозри на недугу нелегала негайно доставляють до центральної районної лікарні або інфекційної до Луцька.
У «локалізованій кімнаті» перебувають ті, хто став винуватцем конфлікту безпосередньо в пункті тимчасового перебування іноземців. Той, хто порушує спокій, цілий день сидить наодинці в кімнаті, лише на годину виходячи на прогулянку в закритий двір.
За словами Березинського, конфлікти частіше виникають серед співвітчизників, ніж громадян різних країн, а з персоналом у нелегалів непорозумінь взагалі не траплялося. До речі, не було й жодної спроби втечі з пункту.
Комфорт по-українському
Пункт тимчасового перебування схожий на курорт, адже установу споруджено за європейськими стандартами. Єдина відмінність — мешканці не мають права виходити за його територію.
Після дезінфекції та медогляду нелегал отримує одяг, взуття і засоби гігієни, проходить співбесіду, фотографування і дактилоскопію, а потім поселяється до гуртожитку.
Кімнати в гуртожитках розраховано на трьох-чотирьох осіб. На кожному поверсі є душові, умивальники, пральні машини. У кімнаті багатоцільового використання можна переглянути супутникове телебачення, послухати музику, пограти в настільний теніс, шашки або шахи. Люди різних віросповідань мають окремі приміщення для релігійних обрядів. А біля корпусів є спортивні майданчики, тренажери.
Скільки це коштує?
Витрати на утримання нелегала становлять 24 грн на день, з них 12 — на харчування. Дітей годують краще: для них передбачено фрукти і молочні продукти (між іншим, у малюків є багато іграшок). Оскільки емігранти — люди різних віросповідань, то й їхній раціон відповідний, хоч тут є певні нюанси: скажімо, мусульмани не споживають свинини, а ось індусам її вживати можна, зате яловичина — табу, адже корів вважають священними тваринами.
Загальна сума на утримання нелегала — до 8 тис. грн на рік. Окрім харчування, сюди входять витрати на комунальні послуги, медикаменти, дезінфекцію, миючі засоби тощо.
Міграційний пункт розраховано на 123 ліжко-місця для утримання чоловіків і 42 — для жінок і дітей. Нині тут перебувають 73 особи, з них троє жінок і дитина. Вони представники 14-ти національностей, переважно громадяни Афганістану, В'єтнаму і Сомалі.
Чоловіче й жіноче населення живе окремо. Якщо є сімейні пари, то вдень подружжя може бути разом, проте ночує у різних будинках. Тим більше, чоловік і жінка, які не мають при собі документів, навряд чи можуть довести, що є подружжям. Рік тому в пункті був випадок, коли 18-річна мешканка народила дитину. Проте, як виявилося, ця громадянка Іраку потрапила сюди вже вагітною.
Півроку безпечного життя
За словами нелегалів, у місці тимчасового перебування (порівняно з батьківщиною) їм живеться добре. Кажуть, що за переїзд через кордон платять 6 тис., а то й більше. У багатьох випадках після отримання грошей людей полишають напризволяще.
33-літній афганець Алі заплатив, аби потрапити до Словаччини. Проте його було затримано і депортовано до прикордонного Чопа, що на Закарпатті, звідки відправлено до Журавичівського пункту тимчасового перебування іноземців. Майже 20 років минуло відтоді, як він покинув батьківщину. Спочатку жив в Ірані, потім у Росії, останні два роки в Україні. Алі хоче отримати український паспорт. Його подруга Олена, яку називає «женой», живе у Кременчуці. Інколи пара спілкується телефоном. Алі та Олена чекають на первістка. Коли чоловік вийде з притулку, його дитині виповниться місяць.
Розповідає про свої поневіряння й пакистанець Вагім Расуд. До Європи діставався через Іран, Туреччину, Азербайджан і Росію. До Журавичів потрапив із закарпатського Павшина. За його словами, лише тут зрозумів, що потрапив у «людські умови проживання». «Я почуваюся в безпеці й щасливий, що знаходжуся тут. А ще хочу отримати документи і статус біженця. Коли це станеться, то житиму й працюватиму в Україні, адже надзвичайно подобається українська культура і народ»,— запевняє пакистанець.
Як свідчить практика, тільки 2% нелегалів отримують в Україні статус біженця. Працівники пункту зазначають, що розповідям нелегалів можна вірити не завжди. Багато хто називає себе вигаданим іменем і говорить неправду про своє громадянство, сподіваючись уникнути депортації на батьківщину.
До речі, нелегалів утримують у пункті тимчасового перебування іноземців лише до встановлення особи. Як тільки будуть готові документи, громадянина депортують з України. Якщо цього не сталося, особа не «розкошує» в Журавичах на всьому готовому, адже термін перебування — максимум шість місяців.
Іван КУЛЕХА, Олександр НЕКРОТ
також у паперовій версії читайте:
- ЧИ МОЖНА ОБІЙТИСЯ «БЕЗ ХІМІЇ»?
назад »»»