ПОЛІТИЧНІ ЦУНАМІ НА АРАВІЙСЬКОМУ ПІВОСТРОВІ
Західні вітри принесли на береги Перської затоки бацили туніської, єгипетської та лівійської революцій. Перші зерна протесту було посіяно в Ємені. Протестуючі вимагають вільних виборів та відставки президента Алі Абдулли Салеха (свого часу він був фаворитом Саддама Хусейна), який 33 роки правив країною, утримуючись при владі завдяки вмілому маніпулюванню протиріччями між корумпованими лідерами кланів та політиці глибокого непотизму.
Його син — Ахмед Алі Абдулла Салех командує республіканською гвардією. Чоловік сестри — генерал Яхья Мохаммед Абдулла Салех керує спеціальними службами. Один із його братів — Мохаммед Салех аль-Ахмар очолює військово-повітряні сили; ще один, Алі Салех аль-Ахмар, виконує функції начальника генерального штабу. Решта родичів очолює елітні підрозділи армії.
Побудова такого режиму тривала десятиліттями, а його збереження вимагає залізної руки. Але бунту не зупинили ні збройні сили правителя, ні обіцянка, що у 2013 році він не братиме участі у виборах.
Криваві сутички, що починалися в столичному університеті, поширилися на всю країну. Агентство Рейтер повідомляє, що в районі містечка Джар на півдні країни революціонери розгромили підрозділ урядових військ і заволоділи місцевою фабрикою набоїв. Ситуація ускладнюється з кожним днем, оскільки частина генералів, які не належать до родинної мафії, беручи приклад з єгипетської революції, допускають можливість приходу до влади армії. Оскільки Мубарак опинився під арештом, ніщо не стоїть на перешкоді, щоб подібна доля спіткала і диктатора Ємену. До поглиблення внутрішнього хаосу значною мірою причетні й ті лідери кланів, яких влада не допустила до годівниці. Їх очолює шейх Хамід аль-Ахмар, заможний бізнесмен і керівник опозиційної партії Іслах. Він не приховує своїх амбіцій зайняти крісло керівника країни, яку роздирають протиріччя і яка перебуває на дні бідності та убогості.
Події в Ємені відлунили в Бахрейні, який, за оцінкою Гілларі Клінтон, є «найкращим партнером Сполучених Штатів». На острові розташована база п'ятого флоту США, який контролює рух у стратегічно важливій Ормузькій протоці. З палуб авіаносців стартують розвідувальні літаки для вивчення ситуації в Ірані. Лише минулого року Пентагон інвестував 580 мільйонів доларів на збільшення і осучаснення цього флоту. Втрата такого плацдарму була б ударом по присутності США у цій частині світу. І все вказує на існування такої ймовірності.
З першого погляду казково багатий Бахрейн здається країною, в якій варто жити. За умови, що людина є сунітом. Тільки сунітів, що становлять лише 30% популяції, з-поміж 530 тисяч родовитих бахрейнців та майже мільйона іноземних працівників, допускають до найвищих посад у країні. Тільки вони можуть служити у спецпідрозділах внутрішньої безпеки (регулярна армія є найманою і рекрутується, зазвичай, у Пакистані). Тільки для них призначають щедрі стипендії студентам трьох престижних вищих навчальних закладів.
Крім цього, як і в Ємені, у Бахрейні править одна сунітська родина: королем є Хамад ібн Іса Аль Халіфа, спадкоємцем трону — Сальман ібн Хамад Іса Аль Халіфа, а прем'єром — Халіфа ібн Сальман Аль Халіфа. Тепер, «інфіковані» єменським прикладом, збурені шиїти вимагають рівноправності, підтвердженої відповідно конституцією. Демонстрації на столичній Оксамитній площі швидко перетворились у заворушення, які поширювались по всіх провінціях.
Заява ради співпраці країн Перської затоки прямо звинувачує Тегеран у «втручанні у внутрішні справи сусідів». Зрештою, влада Ірану вважає Бахрейн 14-ю провінцією, яка є інтегральною частиною їхньої країни, відірваною від батьківщини «нелегальними діями поваленого шаха Рези Пахлаві разом з урядами Англії і Сполучених Штатів». У іранському парламенті стоять два порожні крісла, символічно призначені для депутатів від Манами.
Саудівська Аравія, яка є регіональним лідером у політиці держав Перської затоки, багато років вважається Тегераном ворогом номер один у цій частині світу. Тоді як в Ірані все швидше крутяться центрифуги збагачення урану, арсенали саудівської армії поповнились американською зброєю, на яку королівський двір витратив 60 мільярдів доларів. У майбутньому обидві сторони можуть кинути виклик одна одній.
Заворушення в Ємені і Бахрейні — це тільки генеральна репетиція перед великим спектаклем. Малою ознакою є все більш інтенсивні іранські спроби підбурення шиїтської меншості у Королівстві Саудів. Досі всі вони криваво придушувалися національною гвардією, але посилили внутрішнє міжрелігійне напруження. Влада в Ер-Ріяді наказала закрити три шиїтські мечеті, а недавно підписано закон, який забороняє шиїтам участь у конференції релігійної єдності, скликаній у Мецці. Життя шиїтів у цій країні не легше, ніж життя сунітів в Ірані.
Багаторічна співпраця зі Сполученими Штатами ні на йоту не змінила внутрішнього співвідношення сил. Зрештою, як пише впливова ліванська газета «Даралхайят», двір Абдулли бен Азіза все більше дистанціюється від політики Барака Обами у цій вибухонебезпечній частині світу. Америка втрачає вплив не тільки тому, що її політика щодо Ірану не є, на думку монарха, достатньо рішучою, але й тому, що США вже не найбільший споживач саудівської нафти. Коли барель коштував майже 130 доларів, а економічна криза змушує американців затягувати паски, на горизонті з'явилися китайці, готові купувати все і за будь-яку ціну.
Також здача Хосні Мубарака його багаторічними поплічниками у Білому Домі обурила короля, який бачить у цій зраді небезпечний прецедент. Справи зайшли так далеко, що Абдулазіз відмовив у прийомі в Ер-Ріяді державному секретареві Гілларі Клінтон і міністрові оборони Гейтсу. Таке виразне охолодження відносин значною мірою покладає відповідальність за вирішення наростаючого конфлікту на плечі короля, емірів і президентів, які безпосередньо борються із заколотом шиїтів. Саудівські спроби принаймні часткового усунення з гри Америки залишають на шахівниці більше місця Ер-Ріяду і Тегерану. Беручи до уваги іранську ядерну програму, результат цієї гри важко передбачити.
Нині на світі проживає 1,6 млрд мусульман, серед них — понад мільярд на Азійському континенті. Більшість становлять суніти і течії, що беруть свій початок від суни. Шиїти становлять лише 220 млн осіб, але найбільш фундаменталістський різновид ісламу. Його найбільші групи — це Іран (90% населення), Азербайджан (67%) та Ірак (67%).
Суніти і шиїти ведуть внутрішню війну в ісламі майже від 632 року нашої ери, тобто від дня смерті пророка Магомета, чиє повне ім'я звучало як Мухаммад ібн Абд Аллах ібн Абд аль-Муталіб.
Спочатку яблуком розбрату було лише питання спадкоємності. Тоді як більшість мусульман вважає, що спадкоємці пророка повинні обиратися з його племені, то ель-курейш — меншість, пізніше названа шиїтами,— визнавала правомочними до правління мусульманським суспільством лише нащадків родини Магомета і його зятя Алі.
У наш час спір між цими двома течіями ісламу має більше політичний характер, ніж релігійний. Обидва угруповання звинувачують одне одного у невірності принципам ісламу, користуючись при цьому звинуваченнями як зброєю у боротьбі за керівництво мусульманами у всьому світі. Нині це виявляється передовсім у конфлікті між шиїтським Іраном і Саудівською Аравією, у якій домінуючою і привілейованою релігією є вахабітський варіант суни, який закликає до чистоти звичаїв і не визнає жодних інших святих книг ісламу поза Кораном.
Аналітики інституту Стратфор стверджують, що в той час, коли світова громадська думка зосереджена на подіях у Лівії, криза в Ємені і Бахрейні та її вплив на відносини Ірану з арабським світом мають більше значення для утримання світової рівноваги сил, ніж усі революції разом на Близькому Сході і в Північній Африці. Руйнація існуючого порядку у Перській затоці, вважають спеціалісти Стратфору, вплине, як цунамі, також на Америку, Азію і Європу.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ПАКИСТАН БЕЗ БЕН ЛАДЕНА
назад »»»