КАМІНЬ СПОТИКАННЯ ДЛЯ СУДОВОЇ РЕФОРМИ
Незабаром виповниться рік від часу, коли Верховна Рада ухвалила Закон «Про судоустрій та статус суддів», що дав старт судовій реформі. За словами голови Вищої ради юстиції Володимира Колесниченка, нині завершено перший її етап. Однак на шляху реалізації задекларованих амбітних змін постала суттєва перешкода — відсутність коштів.
Хотіли, як краще
Фінансів не вистачає на заплановане підвищення зарплат суддям. Немає на виплату вихідної допомоги служителям Феміди, які пішли у відставку наприкінці минулого року. Катастрофічно бракує коштів на автоматизовану систему документообігу (АСД). Щодо останньої, то великі надії з віднайдення необхідних асигнувань покладали на ухвалення Закону «Про судовий збір». Адже його завдання — зміцнення матеріально-технічної бази судів, створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, придбання і обслуговування комп'ютерної й копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису.
Про можливі фінансові труднощі, зокрема й під час запровадження АСД, говорили ще на стадії розгляду законопроекту про судоустрій. Тоді фахівці Головного науково-експертного управління Верховної Ради попереджали: «З урахуванням досвіду запровадження АСД в адміністративних судах (відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства після набрання ними чинності з першого січня 2010 року залишаються недіючими) можна стверджувати, що передбачені проектом строки запровадження згаданої системи в усіх судах є нереалістичними». Тим більше, що й автори законопроекту вказували: запровадження АДС потребує додаткових видатків на суму 399,5 млн грн.
Нагадаємо, АСД мала бути запроваджена в судах загальної юрисдикції з першого січня поточного року. Мета — прозорість судової системи шляхом обмеження втручання з боку керівництва суду в процес розподілу справ між служителями Феміди, можливість доступу сторін до інформації про рух їхньої справи та рішень щодо неї, спрощення формування статистичної звітності про якісні та кількісні показники роботи суду.
Хоч, ніде правди діти, судді, крім усього іншого — частина матеріального світу, тож закон фізики про те, що будь-яка дія породжує протидію, поширюється й на них, зауважує голова асоціації «Справедливість для всіх» Володимир Ставищенський. Деякі мантієносці, відчуваючи, що потрапили в цейтнот, відключаються від системи комп'ютерного розподілу справ, аби уникнути зайвого навантаження. Та й сам комп'ютер інколи розподіляє справи між служителями Феміди за принципом де густо, а де пусто. Протягом короткого періоду обдаровує одного з них великою їх кількістю, а другого на якийсь час залишає без роботи.
Головна перешкода у тому, що на початок року в більшості місцевих і апеляційних судів матеріально-технічної бази для запровадження АСД не було. Не всіх суддів забезпечили комп'ютерами, у багатьох вони виявилися недостатньо потужні, не скрізь існували стаціонарні локальні мережі, у багатьох випадках у судах, які розміщено в двох приміщеннях, відсутній зв'язок між ними. В таких умовах говорити про повноцінне функціонування АСД не доводиться. Тим паче про реформування системи судочинства відповідно до міжнародних стандартів — саме так визначено одне із завдань закону про судоустрій у пояснювальній записці до нього.
Чимало нарікань викликає програмне забезпечення. Про те, що воно, м'яко кажучи, далеке від ідеалу, свідчить такий факт: за перші місяці його використання до нього довелося внести понад два десятки змін. Чи не краще було б спочатку «обкатати» систему в кількох судах, усунути виявлені під час цього тестування недоліки, а потім запроваджувати її повсюдно, дивуються служителі Феміди.
Панацея від безгрошів'я?
Та все ж найгостріше стоїть питання про кошти. Саме воно було головним під час останніх засідань Ради суддів України та Ради суддів адміністративних судів. Для ефективної роботи АСД нинішнього року потрібно віднайти додатково 112 млн грн. Усвідомлюючи важливість проблеми, Рахункова палата торік рекомендувала передбачити окрему бюджетну програму для запровадження АСД.
Відомо, що за весь час існування нашої держави судова система ніколи не отримувала фінансування більш ніж нана 50% від своїх потреб. Тож поліпшити ситуацію міг би, як зазначалося вище, закон про судовий збір. Відповідний закон слід було ухвалити після набрання чинності Кодексом про адміністративне судочинство (2005 рік) і Цивільно-процесуальним кодексом. До слова, згаданий закон на розгляді у Верховній Раді з 2007-го. Натомість нині керуються декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито».
Автори останнього законопроекту про судовий збір вказують, що отримані від нього кошти мають бути зараховані до державного бюджету і спрямовані на забезпечення діяльності відповідних судів, пов'язаної з безпосереднім розглядом справ та інформаційно-технічними послугами.
Ставки збору пропонують установити не у відсотках від розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, як це зроблено в згаданому декреті, а в частинах від мінімальної заробітної плати відповідного календарного року. Це викликало застереження з боку деяких народних депутатів і Головного експертного управління Верховної Ради. Вони нагадують: неоподатковуваний мінімум становить 17 грн, а розмір мінімальної зарплати на 1 січня 2011 року — 941 грн. Це призведе до збільшення ставок збору, тож ускладнить реалізацію права на захист у судах малозабезпеченим. Крім того, значно скорочено кількість фізичних і юридичних осіб, які нині користуються пільгами при сплаті державного мита.
Законодавці наводять контраргументи. Один із них не позбавлений деякого лукавства. Ідеться про те, що при підготовці зазначеного законопроекту було взято за основу конституційний принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст.129 Основного закону) разом із державними органами влади. Тому, мовляв, і пропонується суттєво скоротити пільги зі сплати збору порівняно з тією їх кількістю, яку було встановлено декретом «Про державне мито». Однак цей та інші доводи авторів законопроекту виявилися недостатньо переконливі для їхніх колег, тому документ не набрав достатньої кількості голосів на його підтримку.
З огляду на те, що у держбюджеті не передбачено витрати на забезпечення функціонування АСД (хоч торік в основному фінансовому документі значилися кошти, які централізовано виділяли на підтримання дієздатності її програмного забезпечення), деякі голови судів навіть пропонують відтермінувати обов'язкове запровадження системи в судах загальної юрисдикції до першого січня 2012 року. Адже незалежно від того, є кошти на це чи ні, судді за роботу в межах цієї системи несуть передбачену законом відповідальність. Тому згаданий законопроект планують розглянути у повторному першому читанні під час травневих пленарних засідань.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- СИТО ДЛЯ СУДДІВ
- ЗАКОРДОННИЙ ПАСПОРТ— БЕЗ ПРОБЛЕМ?
назад »»»