БРИТАНСЬКІ СЮРПРИЗИ
Перша декада травня запам'яталася людям не лише королівським весіллям, а й референдумом із приводу зміни виборчого законодавства та муніципальними виборами у багатьох регіонах Великої Британії. Результат референдуму виявився шоковим для прихильників ідеї реформи виборчої системи. Майже 68 відсотків громадян, які взяли участь у голосуванні, проголосували проти пропозиції ліберальних демократів відмовитися від мажоритарного принципу під час парламентських виборів.
Однак перемога на референдумі була лише слабкою втіхою для правлячих у коаліції з лібералами консерваторів. На виборах до законодавчих асамблей у Північній Ірландії та Шотландії консерватори не змогли перемогти. Якщо у графствах Ольстера збереглася традиційна розстановка партійних сил, то шотландці зробили для Лондона неприємний сюрприз.
Несподівано переконливу перемогу на виборах до Шотландської законодавчої асамблеї святкувала «Шотландська національна партія». На хвилі електорального успіху на порядку денному націоналісти поставили питання проведення референдуму щодо проголошення незалежності від Великої Британії.
У відповідь британський прем'єр-міністр Девід Кемерон стверджував, що більшість не має монополії на мудрість. Чотири роки тому британці урочисто відсвяткували 300-ліття входження Шотландії до складу Великої Британії. Проте тоді й зараз у шотландському суспільстві немає згоди стосовно доцільності цього кроку. Понад двадцять років «Шотландська національна партія» виступає за відокремлення від Британії. Перемогти на ймовірному референдумі з цього питання місцевим націоналістам буде непросто.
Це обумовлюється виборчими симпатіями шотландців. Переконлива перемога місцевих націоналістів стала можливою завдяки запеклій конкуренції консерваторів і лейбористів. Натомість у питанні заперечення незалежності Шотландії прихильники обох найбільших британських партій мають тотожні позиції, не підтримуючи цю пропозицію.
Тому після першого «похмілля» від перемоги «Шотландська національна партія», певніше за все, більш тверезо поставиться до електоральних перспектив на референдумі про незалежність. Тим паче, що подібний приклад понад десятиліття тому дала партія квебекських націоналістів. 1995 року вони також перемогли на виборах до парламенту провінції Квебек і наполягли на проведенні референдуму з питання незалежності Канади. Канадські ліберали та консерватори цю ідею не підтримали. Аналогічний сценарій цілком можливий і у Шотландії.
Водночас ідея незалежності чи не єдина принципова відмінність, яка відрізняє шотландських націоналістів від решти місцевих партій, тому «Шотландська національна партія», якщо вона хоче зберегти підтримку своїх прихильників, змушена бути послідовною (не сподіваючись на остаточну перемогу).
Якщо шотландські пристрасті уряд Девіда Кемерона більш-менш спокійно переживає, то напруження напередодні першого в історії візиту британської королеви Єлизавети ІІ до Північної Ірландії посилюється. В очах ірландських націоналістів візит британської королеви перед традиційним сезоном парадів протестантів виглядає суперечливо. Ці суспільні настрої намагається використати «справжня Ірландська республіканська армія», до якої входять радикали-бойовики, котрі виступають проти позиції більшості «традиційної Ірландської республіканської армії», що визнала примирення із Лондоном в обмін на створення Північноірландської асамблеї.
Непроста й загальна ситуація з безпекою у Британії. Днями спецслужби заявили про вдалу спеціальну операцію із запобігання терактам на одній з атомних станцій. У свою чергу, після того як бойовики «справжньої Ірландської республіканської армії» назвали колишнього британського прем'єр-міністра Маргарет Тетчер «запасною мішенню» на випадок невдалого замаху на королеву, уряд виділив їй додаткову охорону. Тож завершення календарної весни обіцяє бути несподівано політично спекотним для британців.
також у паперовій версії читайте:
- НЕПРОСТИЙ ДІАЛОГ
- ГАЗОПРОВОДИ «ГАЗУЮТЬ» В ОБХІД УКРАЇНИ
- ПАКИСТАН ПРАГНЕ ЗБЕРЕГТИ СТАБІЛЬНІСТЬ
назад »»»