ДЕНЬ, ЩО ОБ'ЄДНУЄ ВСІХ
24 КВІТНЯ — СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ. ВЕЛИКДЕНЬ
Великдень — найбільше і найрадісніше весняне свято, яке люди відзначають з природою, що пробуджується. Цей день особливий, пройнятий чистим світлом і радістю. Великдень, тобто Великий день, бо він такий своїм значенням, радістю. Ця назва має тисячолітню давність: дослідники вважають, що весняне свято Великий день існувало ще в язичників, а свято християнської церкви збіглося з ним.
Первісно це було свято весняного сонця і природи, що прокидалася навесні. За народним повір'ям, цього дня і сонце гуляє, бо все радіє і на небі, й на землі. Люди вірять, що сонце — відблиск обличчя Божого, тому воно так яскраво світить. Радіють природа й люди, адже Великдень — не тільки пора відродження у природі, а й оновлення та очищення людських душ.
Найголовніше християнське свято встановлене на пам'ять про воскресіння розп'ятого на хресті Сина Божого — Ісуса Христа. На подіях його хресної смерті й воскресіння ґрунтується все християнське вчення. Воскреслий після смерті він з'явився перед своїми учнями і закликав їх нести слова істинної віри до людей. Послідовників Ісуса Христа протягом більш ніж п'ятсот років нещадно переслідували. Та основи його вчення не загинули, а дали початок християнству, що є наймасовішою у світі релігією за кількістю послідовників.
Як розповідає Святе Письмо, у день воскресіння стався великий землетрус і ангел Божий зійшов із неба. Він відкотив камінь від входу до гробниці, де лежав мертвий Христос, і сів на камені. Вигляд його був наче блискавиця. Від стресу перед ним затремтіла сторожа, що охороняла вхід, і заклякла. Після цього прийшли до гробу жінки-мироносиці, щоб помазати тіло Ісуса пахучим миром, чого не встигли зробити при похованні. Коли ж вони не знайшли його, то почули голос ангела. Він сказав жінкам, що вони шукають Ісуса розп'ятого, але його немає тут — він воскрес. Господь, що воскрес, з'явився жінкам на зворотному шляху. Він з'являвся також упродовж 40 днів своїм учням.
День святкування Пасхи було встановлено І Вселенським собором у 325 році. Зазвичай він припадає на період від 4 квітня до 8 травня за новим стилем. Це свято відзначають у християнському світі в день світлої неділі, першого недільного дня після весняного рівнодення і повного місяця.
Офіційна церковна назва свята — Світле Христове Воскресіння, Пасха. Вітаючи одне одного зі святом, люди промовляють: «Христос воскрес!» і чують у відповідь: «Воістину воскрес!»
Великдень — світле свято воскресіння, що об'єднує всіх, а ще означає «перехід» від смерті й тліну до життя й безсмертя. Християни святкують воскресіння Сина Божого, що був посланий на землю, щоб указати людям шлях до спасіння. Він добровільно прийняв муки, що можуть припасти на долю звичайної людини — зраду, зречення близьких, самотність, нерозуміння, приниження, нестерпні муки. Він добровільно прийняв страшну ганебну смерть, тим самим спокутував гріхи людства і воскрес із мертвих.
Сенс цього свята — воскреснувши сам, він дав надію нам на воскресіння і вічне життя. Щоб Великдень справді став світлою подією, слід зосередитися на власній душі, боротьбі зі злом. Це свято належить усвідомити серцем, тоді доброта, радість та надія прийдуть до кожної оселі.
Ніч напередодні
У великодню суботу закінчують всю роботу в хаті й по господарству, готують крашанки чи писанки. Найурочистіша великодня ніч, коли люди не лягають спати, адже, за повір'ям, Бог роздає щастя тим, хто не спить цілу ніч. Вважають, що цієї ночі земля відкривається і показує свої скарби. А ще люди вірили, що над заритими в землю скарбами горить свіча, тому їх можна здобути. Однак це не кожному дано. Заволодіти багатством може тільки людина, призначена для цього Богом. Раніше у ніч Воскресіння Христового парубоцтво розпалювало вогонь, що мало нагадувати про Сонце і Великдень.
У ніч перед Великоднем у гарні кошики складали все для освячення. Укладання великоднього кошика — справжній ритуал, майже священнодійство, що робили руками матері або бабусі. Вони зазвичай усе й готували: паски, крашанки, м'ясо тощо. Кошик застеляли білим рушником і спочатку клали найкращу паску. Потім навколо неї примощували ковбасу, масло, шинку, хрін, сало, писанки чи крашанки, сир і грудку білої солі. Усе це прикривали вишиваним чи тканим рушником. У кошик ставили запалену свічку. Хто з ночі, а хто й удосвіта іде до церкви святити паску. Всю ніч у храмах правлять службу Божу.
Перед північчю церковні дзвони сповіщають про настання великої хвилини. Священнослужителі з хрестом, світильниками та фіміамом виходять з вівтаря і разом із народом, подібно до мироносиць, обходять навколо церкви з піснями про Воскресіння Христа. Світає, із дзвіниці ллється тріумфальне великоднє дзвоніння. Процесія зупиняється біля зачинених західних воріт храму, начебто поблизу дверей гроба Господнього, потім співають тропар «Христос воскрес...» У всіх святково прикрашених храмах оголошують про Воскресіння Христа, який воскрес сам і дав нам надію на воскресіння і вічне життя.
Наприкінці служби з церкви виносять корогви, хрест, образ Воскресіння Христового, Євангелію, плащаницю й обходять тричі навколо неї з хором «Христос воскрес!». Церква і довкола неї немов великий живий квітник, і така урочиста тиша — люди прийшли посвятити паску.
При світлі сонця
Та ось встає сонце... Чи є щось краще за цей великодній світанок! З діда-прадіда цілюща й незрадлива сила сповнює кожного, хто його зустріне. А дзвони виспівують на весь світ велику радість: «Христос воскрес!» З уст в уста передається ця щаслива звістка, і земля чує цю християнську радість й тішиться у весняному розвої разом із людьми. Кажуть, цієї миті навіть святі виходять з ікон і христосаються. Все радіє на землі й у небесах, і сонце радіє, сходячи, грає веселкою, красується. Сам Господь відкриває небо, щоб почути і виконати заповітне бажання кожної людини, яка цього варта.
Люди стоять біля церкви і чекають, коли освятять паску і все, що господиня принесла з собою до церкви в кошику. Священик тричі освячує відкриті кошики кропилом. Люди вітають одне одного словами: «Христос воскрес!», потім тричі христосаються з рідними та знайомими, обмінюються крашанками й писанками та йдуть додому розговлятися.
Після посвячення пасок удома всі сідають за стіл. Починали снідати зазвичай свяченою паскою. Потім розговляються крашанками, салом, ковбасами. Все, що було посвячене в церкві, набувало надзвичайної сили. Після того як розговіються, відпочивають, ходять у гості, а в деяких місцевостях родина йшла на цвинтар, аби привітати своїх рідних.
Паска— обрядовий хліб
Родинний стіл цього світлого дня готують з особливою урочистістю, головне місце тут належить пасці та крашанкам, які викладають на зелень пророслої пшениці або вівса.
Не можна уявити Великдень без обрядового хліба — паски, яку печуть різного розміру, але обов'язково високою і круглою. Ця форма великоднього хліба найпоширеніша, оскільки, як стверджує церква, круглу форму мав саван Спасителя. Важливо, щоб великодній хліб був високий, адже настає весна, у природі все оживає, тягнеться вгору, до сонця, до неба. Зверху паски часто викладають хрест із тіста. Паски покривають глазур'ю, родзинками, цукатами, декоративним пшоном різного кольору, іноді горіхами. Вважається, що коли паска вдалася, не потріскалася, в домівці все буде гаразд.
Добра гарна паска — гордість кожної господині й в церкві, як її святять, і вдома, перед гостями. Паски слід пекти у доброму настрої, не кваплячись, щоб вдалися. П'ятниця — основний день, коли печуть паску, а звечора роблять опару на молоці. Через кілька годин до неї додають борошно, яйця і місять тісто. Воно має добре підійти, а потім ще й у формах. Кращими вважалися спеціальні керамічні форми — пасківниці.
Господиня вчиняла, місила, пекла паску з молитвами і примовками. Вона просила, щоб її діти були такі здорові та пишні, як паски. Паску розрізають не вздовж, а впоперек, покриваючи верхівкою частину паски, що залишилася, аби вона не засихала і була пишна.
Ось один із рецептів приготування цієї давньої й неповторної страви. Тож для тіста беріть 2 кг борошна, літр свіжого молока, 150 г дріжджів, десять яєчних жовтків, 200 г вершкового масла, 100 г олії, 250 г цукру, 250 г родзинок (без кісточок), цедру лимона, ванілін, півложечки солі. Спочатку дріжджі розчиніть у склянці теплого молока з цукром і кількома ложками борошна до густоти сметани, зверху присипте тонким шаром борошна. Накрийте рушничком і поставте у тепле місце.
Коли розчин підійде, збийте жовтки з цукром, всипте борошно, сіль і влийте решту молока. Тепер місіть терпляче і довго, поки тісто не відставатиме від рук. Потім поставте ще у тепло. Щойно тісто підійде, додайте розм'якшене масло, олію, родзинки і цедру. Все перемісіть і ще раз нехай підійде, і знову перемісіть. Тепер кладіть порціями у високі підігріті та змащені жиром форми. Перед тим як ставити паски у духовку чи піч, змастіть їх зверху двічі яйцем. Витягайте десь через годину і одразу помастіть пасочки зверху сметаною. Ласуйте на здоров'я!
Яйце— символ життя
Писанки, крашанки — не лише великодні атрибути, а й відлуння глибокої давнини. Зокрема, у розпису, формі писанки виявляється культ сонця, землі наших предків. Яйце — символ весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду.
В Україні існують два види фарбованих яєць: крашанки і писанки. Крашанки — це варені яйця, пофарбовані природними барвниками одним кольором: жовтий, коричневий — від лушпиння цибулі, червоний — від соку буряка тощо. Крашанки споживають, ними бавляться діти у великодні ігри. Для фарбування яєць використовуйте природні барвники, відвари кори, бруньок, плодів дуба, вільхи, яблуні, горіха тощо; коріння та стебел трав, пелюсток квітів. Не можна використовувати для фарбування яєць анілінові фарби, вони роблять яйця непридатними для вживання.
Писанки — сирі яйця з нанесеними на них символічними візерунками. У давнину їх не варили, щоб не вбивати живу силу зародка. Нині люди не надають писанкам такого значення, тому часто трапляються писанки з варених або видутих яєць. Писанок і крашанок робили багато.
Яйця освячують у церкві, дарують одне одному, кладуть на могили померлих.
Звичай дарувати пасхальні яйця, пофарбовані у червоний колір, бере початок від Марії Магдалини. Після Вознесіння Ісуса Христа вона прийшла до Риму, щоб проповідувати Євангеліє, і подарувала імператорові Тиберію червоне яйце зі словами «Христос воскрес!» Яйце червоного кольору символізує відродження людей через кров Ісуса Христа.
Задовго до появи Ісуса Христа на землі у світогляді древніх народів яйце уособлювало Всесвіт, із якого народилося все, що нас оточує. Слов'яни, які прийняли християнство, Пасху пов'язували з родючістю землі, весняним відродженням природи: качання освячених яєць по землі сприяло, на їхню думку, родючості землі.
Цікаво, що за харчовою цінністю яйце — унікальний продукт. У ньому містяться життєво важливі, оптимально збалансовані, легко засвоювані харчові речовини, а його білок — еталон, із яким порівнюють біологічну цінність білків інших продуктів.
Великодні забави
Після того як розговіються, відпочивають, старші люди ходять у гості, а молоді після обіду танцюють, співають гаївки та веснянки. Особливим виявом великодньої радості у селах були гагілки та різні ігри на майдані біля церкви. Веснянки та гагілки створено нашими предками у глибоку давнину (ІV— VI cт.). Вони дійшли до нас, зберігаючи свій зміст. Замінено лише стародавні слова на нові. Веснянки-гагілки — це дорогоцінний скарб ранньої культури наших прапрадідів як високомистецькі поетичні твори, історичний документ про життя, віру та вірування, психологію, ідеали, розуміння природи, прагнення до пізнання явищ природи наших пращурів.
До Великодня на відкритому місці хлопці встановлюють гойдалки, дівчат гойдають, жартують. Взагалі гойдалка була молодіжною розвагою, найулюбленішою весняною втіхою. В основі цього звичаю — важлива мета: очищатися повітрям від усього зимового, злого.
Різні ігри дітей і старших людей на Великдень пов'язані з крашанками та писанками. Цокання крашанками, спускання їх із горбочка та інші забави супроводжують це християнське свято.
Існує велика кількість великодніх забав. Найчастіше грали в «навбитки». Суть цієї гри в тому, що один гравець тримає у руці крашанку носиком догори, а другий б'є носиком іншого яйця. Потім б'є другий гравець з іншого боку: чия крашанка розіб'ється з обох боків, той програв. Популярними колись були й рухливі забави, як-от гра в «жучка» або «довгу березу» та багато інших.
Підготувала Ганна ІВАНОВА
Із сонцем встали перші дзвони,
Із сонцем небо загуло,—
Вогнями писані ікони
Знайшли одвічне джерело.
Летять, мов птахи, добрі вісті
Крізь світ і серце до небес,
Звучать у кожному обійсті
Слова душі:
«Христос воскрес!»
Оксана Самара
також у паперовій версії читайте:
назад »»»