НА МЕЖІ РОЗКОЛУ
Минув місяць від початку військової операції проти режиму Муамара Каддафі. За цей час внутрішньополітична ситуація в Лівії, яка й стала приводом до збройного міжнародного втручання, лише загострилася. Попередні розрахунки на те, що за підтримки з повітря супротивники Каддафі здобудуть перемогу, не виправдалися. Також хибними виявилися сподівання, що досить швидко відбудеться розкол серед прихильників Каддафі, а його сини власними руками усунуть батька від влади.
Навпаки, більш адекватними наразі видаються сподівання Муамара Каддафі. Він розраховував на те, що західні союзники не наважаться бомбувати нафтові порти, за які триває запекла збройна боротьба. Натомість бомбування завжди можна представити як удари по цивільних, тим паче, самі військові з країн НАТО визнали, що «точні бомби» у них уже закінчилися. Така «нічийна» ситуація, відповідно до розрахунку Каддафі, працює на поглиблення політичного розколу між країнами НАТО — США, Британією та Францією, які ініціювали збройний конфлікт, і Німеччиною, яка від самого початку обережно поставилася до чергової миротворчої операції з невизначеною перспективою.
У «сухому» підсумку щоденні зведення з лівійського фронту свідчать, що НАТО та місцеві партизанські опозиційні загони безнадійно втратили ініціативу. Військово-повітряні сили країн НАТО регулярно бомблять Тріполі та «малу батьківщину» полковника Муамара Каддафі — місто Сірт, але це лише консолідує його прихильників. Перебіг бойових дій засвідчив, що на фронті склалася приблизна рівновага сил. Це означає, що Лівія ще більше наблизилася до реального територіального розколу країни: на східну Кіренаїку та західну Тріполітанію. Причому сумний досвід інших африканських країн, які внаслідок тривалих громадянських війн територіально поділилися, наприклад, Ефіопії та Еритреї, Судану та Дарфуру, переконливо доводить, що в такому разі поділена Лівія має всі шанси стати постійною зоною напруження на середземноморському кордоні Євросоюзу.
Країни — ініціатори бойових дій — США, Франція та Велика Британія переконані, що запобігти такому розвиткові подій можна лише в разі усунення Каддафі. Вони присяглися вести війну стільки часу, скільки буде потрібно, аби прибрати його від влади. Утім, попри такий вимушений оптимізм західних союзників, Каддафі переконаний, що час працює на нього. Адже незалежні експерти визнають, що повноваження НАТО відповідно до положень резолюції № 1973 Ради Безпеки ООН від 19 березня 2011 року не поширюються на силове усунення Муамара Каддафі від влади.
Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, вимушений рахуватися з позиціями Росії та Китаю, закликав до пошуків політичних варіантів врегулювання ситуації. У свою чергу, італійський прем'єр Сільвіо Берлусконі запевнив, що військово-повітряні сили Італії вже виконали зобов'язання щодо лівійського питання. А британський прем'єр-міністр Девід Кемерон наполегливо спростовує намір вдатися до наземної військової операції на підтримку лівійських опозиціонерів.
Останні роблять титанічні зусилля, аби втягнути НАТО у наземну війну на своєму боці. Щоправда, така інформаційна війна все частіше стає абсурдною. Приміром, лівійські опозиціонери звинувачують «країни Східної Європи» у постачанні зброї лівійській армії Каддафі. Але насправді не є таємницею, що алжирські військові вже місяць цим займаються, користуючись тисячокілометровим кордоном, який неможливо проконтролювати. Також «качкою» виявилося звинувачення Каддафі у використанні касетних бомб. Мабуть, опозиціонери забули, що їх можна скинути лише з літаків, а у Каддафі авіації, завдяки НАТО, більше немає.
На тлі таких «нестиковок» ще одним ударом по ворогах Каддафі стало небажання Німеччини військово-політично долучатися до можливої гуманітарної місії Європейського Союзу в Лівії. За цих умов ворогам полковника Каддафі залишається лише, як американському президентові Бараку Обамі, сподіватися, що у Каддафі досить швидко закінчаться гроші, які є «кров'ю» війни. Аналогічні надії — тільки щодо НАТО — плекають і прихильники Каддафі. Тому у війні на виснаження перспектива ворогуючих сторін залежить від того, як швидко вони вичерпають свої політичні, військові та фінансові ресурси.
також у паперовій версії читайте:
- БАЛКАНСЬКА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ
- ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ ІСПИТ ДЛЯ УРЯДУ
- ФІНСЬКІ ЄВРОСКЕПТИКИ ПОСИЛИЛИ ВПЛИВ
назад »»»