ЗЕРНОВІ «ГРАБЛІ»
Наприкінці березня Кабмін продовжив дію квот на експорт зернових (зокрема на гречку, гречане борошно, круп'яні пластівці) до закінчення маркетингового сезону, тобто до 1 липня 2011-го. І на два мільйони збільшив квоту на вивезення кукурудзи. Хоч Президент України вимагав скасувати квоти на експорт зернових. Пошук балансу інтересів між виробниками і продавцями зерна, що тривав з торішньої осені, було продовжено рішенням уряду про збереження дії квот. Таким чином уряд виявив чи то послідовність, зважаючи, що квоти до цього були, чи то переконаність у правильності своїх дій. Водночас зернотрейдери ЄС і США упродовж останніх місяців наполегливо висловлювали стурбованість через втручання держави у роботу зерноринку, запровадження квот і непрозорий процес їх розподілу.
Микола Присяжнюк, міністр Мінагропрому, вважає, що процедура квотування виправдала себе й допомогла стабілізувати внутрішній ринок, який цілковито забезпечений зерном, борошном, хлібом за прийнятними цінами. Урядовець пообіцяв, що квоти продаватимуть на аукціоні прозоро, як хочуть зернотрейдери. Хто запропонує більшу ціну, той отримає квоту. Проте цим запевненням мало хто вірить. Адже учасники ринку сподівалися, що з 1 квітня зможуть продавати зерно вільно. Новина про продовження квотування ошелешила аграріїв, адже і Президент країни, і представники Мінекономрозвитку і торгівлі обіцяли звільнити зерно від кабали.
Рішенням уряду незадоволені й зернотрейдери, і аграрії, які не можуть скористатися підвищенням цін на збіжжя на світових ринках. Надлишок зерна, який є нині, не потрібний внутрішньому ринку. Переробники забезпечили себе дешевою сировиною, вважають вони. Тривалий час по ринку ходили чутки, що квотування зернових лобіювали представники тваринницької галузі. Їх налякало літнє зростання цін на фуражне зерно. Взимку ціни поповзли вниз, і це дало змогу виробникам м'яса зменшити вартість продукції під тиском низького попиту.
Через квотування експорту зернових аграрії втратять прибутки. Проте і уряд не дорахується валютної виручки, запевняють експерти. Обсяги експорту порівняно з минулим роком зменшаться більш ніж удвічі — з 23 до 11 млн т. А надлишок зерна на внутрішньому ринку сягне 3 млн т. Тож Україна втратить 750 млн дол., зазначають економісти, вказуючи на кон'юнктуру на світових ринках. Це майже третина витрат аграріїв на весняну посівну.
Експерти нагадують ще про кілька негативів, пов'язаних із продовженням квотування експорту зернових. Це вплине на вартість майбутнього врожаю — вона знизиться. Зменшаться нинішні відпускні ціни, сільгоспвиробники почнуть позбуватися залишків зерна за мінімальними цінами. Активного ринку не варто очікувати. Цим обов'язково скористається так званий державний монопольний трейдер «ХлібІнвестбуд». Він почав укладати форвардні контракти. Очевидно, що його прибутки будуть суттєвими.
Світовий масштаб
Проблеми на продовольчому ринку виникли не тільки в Україні, зауважують аналітики, це проблеми світового масштабу. Після кризи у світі суттєво подорожчали харчі. Зокрема, загальна вартість продуктів харчування у США у лютому зросла на 4%. На 15% подорожчало м'ясо, до цього призвело підвищення вартості зерна, яке піднялось у ціні до максимуму за останні 2,5 року. Щомісячні темпи зростання цін стали максимальні за останні 37 років. Продовження інфляції призвело до того, що навіть мережі ресторанів наважилися на підвищення цін, серед них — «Макдональдз» і «Пепсіко».
Світові ціни на харчі у лютому 2011-го досягли рекордної позначки. За даними ООН, продовольчий індекс цін, до якого входить вартість основних продуктів харчування, зріс до нового історичного максимуму — 236 пунктів. Найбільше подорожчали зернові та молочні продукти. Середньострокові прогнози свідчать, що тенденція до подорожчання харчів триватиме і надалі. Тож уряди багатьох країн занепокоєні тим, як регулювати цю ситуацію, збалансувати інтереси виробників і споживачів.
У залежних від імпорту продовольства державах невеликі перспективи. У країн, що виробляють сільгосппродукцію, дилема складніша — потрібно гармонізувати інтереси тих, хто виробляє харчі, й тих, хто їх споживає. Їх експорт обмежила не тільки Україна. Росія запровадила заборону на експорт зерна. Щоправда, торішні проблеми у РФ були суттєвіші за наші.
Дискусії щодо оптимальних інструментів регулювання експорту зернових тривають з торішньої осені. По суті, обговорюють три основні варіанти. Перший — квотування з механізмом розподілу квот відповідно до поданих заявок; другий — квотування з аукціонною реалізацією квот; третій — запровадження експортного мита. Зрештою спинилися на випробуваному квотуванні.
Більшість експертів розуміє: якби не було квотування, то з України швидко вивезли б експортні надлишки зерна. Виникли б проблеми із забезпеченням внутрішнього ринку. Нарікання учасників зерноринку зводяться до того, що механізм розподілу квот був незрозумілий і непрозорий. Багато компаній, які подавали заявки, не отримали квот із необґрунтованих причин, хоч відповідні обсяги зерна у них були. До надходження на ринок зерна нового врожаю проблеми регулювання внутрішнього ринку в результаті продажу квот будуть зняті.
Представники Адміністрації Президента говорять, що запровадження експортного мита було б раціональнішим виходом із ситуації. Експерти зауважують, якби квоти розподіляли прозоро і їх отримували сільгоспвиробники, які б заробили на високій світовій вартості зерна, то хвилі критики не було б. Ризик у тому, що експортне мито могли запроваджувати в Україні не досить коректно, це викликало б незадоволення в учасників зерноринку.
Проблема сільського господарства в тому, що в Україні ціни на зерно нижчі за світові. Тому при запровадженні експортного мита варто запровадити законодавчу норму, яка б зобов'язала кошти від того мита спрямовувати до спецфонду держбюджету і розподіляти між сільгоспвиробниками прозоро й зрозуміло. Надходження від реалізації квот треба скеровувати на компенсацію втрат аграріїв, які недоотримали прибутки від продажу зерна.
Реальні розбіжності та нереальні конфлікти
Рішення про продовження експортних квот, з одного боку, було очікуване, оскільки виявилося продовженням попереднього рішення. А з іншого — неочікуване, зважаючи, що 29 березня перший заступник глави Адміністрації Президента Ірина Акімова заявила, що Україна має намір замінити заходи нетарифного регулювання зерноринку (квотування експорту) на тарифне регулювання. 31 березня завершилася дія квотування на експорт зернових, і Президент вимагав підготувати відповідний акт, за яким, якщо потрібні обмеження, це будуть не квоти, а митні заходи.
Проте уряд вирішив продовжити квотування. І. Акімова відмовилася коментувати таке рішення. Експерти побачили за такими розбіжностями Кабміну і Адміністрації Президента у питаннях регулювання зерноринку не стільки інституційний конфлікт, скільки гру, розраховану на закордонних глядачів. Ця проблема підживлюється тим, що Адміністрація Президента розробляє реформи, є їх теоретиком, а Кабмін має займатися «чорною» роботою, аби втілити теорію в життя. Іноді теорія і життя не збігаються.
Аграрні розбіжності — не політичний і не інституційний конфлікт між урядом і Адміністрацією Президента. І не дуалізм у виконавчій владі, що був характерний для попереднього політичного режиму, коли президент і прем'єр перебували у постійному конфлікті, навіть у політико-економічному скандалі. Це різні погляди на суть економічних реформ, на методи їх втілення. Є певні тертя з точки зору економічної ідеології: як має розвиватися, регулюватися ринок, зокрема зерновий. З погляду економічного ідеалу, за утвердження в Україні вільного ринку експортне мито доречніше, ніж експортні квоти, зазначають аналітики. Однак з точки зору бюджетного наповнення та контролю за зерноринком, який має реалізувати уряд, квотування оптимальніше, ніж експортне мито.
Ситуація не така погана. У перспективі Україна перейде від експортних квот до ліберальніших методів регулювання зерноринку, але це треба робити виважено. Зараз продовольча криза, зростають ціни на зерно, тож треба діяти раціонально в інтересах держави, аби вона могла скористатися шансом зовнішньоторговельної кон'юнктури. Навіть ця напівконфліктність між Кабміном і Адміністрацією Президента має певний прагматичний сенс. Влада подає різні сигнали партнерам на Заході та зернотрейдерам, більшість яких іноземні.
Нині чимало трейдерів, зокрема американських, невдоволені ситуацією. Проте слова Акімової дають їм надію на поліпшення ситуації. Це знімає напруження між американськими торговельними агентами і українською владою. До речі, це непогана ситуація для торгу. Якщо іноземні партнери матимуть претензії до політичної ситуації в Україні, можна поторгуватися — скасовувати чи ні експортні квоти, від яких потерпають іноземні трейдери.
Світовий банк, МВФ, Європейський банк реконструкції та розвитку, американські дипломати стурбовані не тільки квотуванням експорту зерна, а й законопроектами, які передбачають створення державного монополіста для експорту сільгосппродукції. На початку лютого на розгляд парламенту було подано законопроект про зміни до закону про держпідтримку сільського господарства. Автори заявляли, що для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної сільгосппродукції на зовнішніх ринках і захисту інтересів національних виробників експорт сільгосппродукції має здійснюватися винятково її виробниками, а також державним агентом із забезпечення експорту.
Згодом проект зняли з розгляду. Замість нього депутати подали інший — про внесення змін до закону про ринок зерна. Він багато в чому схожий на відхилений. Автори аргументують потребу в змінах на ринку зерна тим, що нині значну частину доходів від реалізації агропродукції присвоюють посередники та компанії-експортери, трейдери більшість з яких мають іноземний капітал.
Аналітики Американської торгової палати вважають, що запропоновані законодавчі зміни можуть призвести до економічної ізоляції України, погіршення її рейтингу на зовнішніх ринках, до збитків українських і закордонних компаній, які працюють на українському агроринку та інвестують в нашу економіку. Це також суперечить зобов'язанням, котрі Україна взяла на себе в межах членства у СОТ.
Де локомотив?
Як відомо, зростання нашої економіки у 2010-му становило 4,2%. Цей показник перевищує післякризові результати економіки європейських країн, у середньому вони зростали на три відсотки. Проте скромніший, ніж у державах, що розвиваються. У більшості країн Азії темпи економічного зростання перевищували шість відсотків. Саме ці країни, зауважують експерти Світового банку, стають локомотивом, який витягує світову економіку з кризи.
За оцінками експертів Світового банку, Україна цілком могла б належати до таких економік і пришвидшити темпи зростання ВВП. Зокрема, за рахунок розвитку аграрного сектора, попит на продукцію якого у світі зростає. Україна — один із головних виробників пшениці, що, з огляду на зростання цін на харчі й прогнози щодо нової продовольчої кризи, надає їй певні переваги і можливості. Якщо події в країні розвиватимуться, як торік, коли уряд запровадив обмеження на експорт зернових, держава може втратити можливість заробити на зростанні цін на харчі. І шанс використати сільське господарство як важіль, що може пришвидшити економічне зростання.
Вітчизняні аналітики зазначають, що при великому потенціалі нашого аграрного сектора умови для ведення бізнесу в країні, зокрема аграрного, не сприяють швидким темпам зростання економіки. Важливе значення має запровадження рівних правил гри, усунення всіх бар'єрів і преференцій. У рейтингу Світового банку за легкістю ведення бізнесу Україна посідала останні позиції, за підсумами 2010-го вони ще більше погіршилися. Тому жодна з галузей не може стати локомотивом української економіки. А економіка ніколи не розвиватиметься пришвидшеними темпами, якщо вести бізнес у державі важко та ризиковано.
Глава уряду Микола Азаров вважає, що за три-п'ять років Україна зможе повністю забезпечити себе власним продовольством, м'ясом, молоком, фруктами. Для цього не потрібно великих коштів, треба лише вміло використовувати інвестиції, впроваджувати передові технології, підвищувати родючість ґрунтів. Аграріїв потрібно не тільки забезпечувати паливом, добривами і технікою, а й створювати умови для оптимальної структури посівів, кормової бази, що б дозволило відродити тваринництво. М. Азаров запевнив, що до весняно-польових робіт країна готова, вперше в Аграрному фонді є 1,5 млрд грн, які спрямовуватимуть на укладення форвардних контрактів.
Незабаром в Україні буде розбудовано мережу оптових сільгоспринків і овочесховищ. У результаті регіони будуть забезпечені продуктами харчування, що унеможливить дефіцит і ажіотажне зростання цін. Оптовий аграрний ринок третій рік працює у Львові, й продукти там набагато дешевші. Такі ринки будуть облаштовані й в інших великих містах. Їх перші черги у Києві та Донецьку відкриють до 1 липня цього року, другі — до 30 жовтня, у Харкові й Херсоні перших відвідувачів такі ринки приймуть наприкінці жовтня.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»