У РЕФОРМІ ШУКАЄМО НАДІЮ
Віце-прем'єр-міністр — міністр соціальної політики Сергій Тігіпко зазначає:
— Одне з головних завдань, як на мене,— запровадження другого пенсійного рівня. Пенсійною реформою це передбачено. Йдеться про те, що всі працівники, яким на момент запровадження загальнообов'язкової державної накопичувальної системи буде менш ніж 35 років, сплачуватимуть внески не до загальної «каси» Пенсійного фонду, а на свої персональні рахунки.
Другий рівень плануємо запровадити з 1 січня 2013 року.
Власне, ця система стосуватиметься молодих людей, котрі, образно кажучи, повинні накопичити кошти на свою майбутню додаткову пенсію. Думки з цього приводу в суспільстві різні. Одні кажуть, мовляв, держава що — скидає з себе наше пенсійне забезпечення? Хіба ми не заробили на пенсію багаторічною працею? Чому поліпшення пенсійного забезпечення держава покладає на наші плечі? І друга думка: може, справді, зможемо краще себе забезпечити, ніж держава? Одні обурюються, інші в реформі шукають надію. Однак, по суті, всі не досить знають про цю систему. Виникає необхідність проводити своєрідний лікнеп щодо рівня пенсійної системи, наголошує віце-прем'єр Сергій Тігіпко.
Отже, що це таке — другий рівень, або загальнообов'язкова державна пенсійна накопичувальна система пенсійного забезпечення, чим вона корисна для її учасників?
Почнімо з того, що за механізмом фінансування системи фонди є різні: розподільчі (як солідарні) та накопичувальні. Розподільчі (їх ще називають нефондовими, або безрезервними) передбачають використання поточних надходжень на виплати пенсій наявним пенсіонерам. Ідеться про страхові внески до солідарної системи.
Отож добробут пенсіонерів цілком залежить від працюючих, їхніх внесків і насамкінець фінансової спроможності солідарної системи. Нинішню її спроможність ми знаємо.
Настав час упровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку нині опрацьовують. Вона ґрунтується на тому, що створюють резерв для майбутніх доходів завдяки тому, що надходження коштів спрямовують не на поточні пенсійні виплати, а на інвестування в різні прибуткові проекти. Грамотне інвестування дає змогу захистити пенсійні заощадження від інфляції, покрити накладні витрати, пов'язані з обслуговуванням пенсійних активів і створити фінансову основу для гідної старості. Ця система обумовлює не лише соціальний, а й економічний інвестиційний ефект.
Кошти, сформовані на накопичувальному пенсійному рахунку учасника системи, будуть його власністю та підлягатимуть успадкуванню у встановленому законом порядку.
Накопичувальна система діятиме паралельно із солідарною і впроваджуватиметься на часткове її заміщення. Її учасник (особа, якій на дату впровадження системи виповниться не більш ніж 35 років) спрямовуватиме частку єдиного внеску, що дорівнюватиме двом відсоткам від своєї заробітної плати, не до солідарної, а до накопичувальної системи на особистий рахунок.
Щороку розмір відрахувань збільшуватиметься на відсоток, допоки буде сім відсотків. При цьому роботодавець сплачуватиме частку єдиного внеску на обов'язкове пенсійне страхування до солідарної системи. Для осіб, які є учасниками двох рівнів пенсійної системи (солідарної та накопичувальної), величина одного року страхового стажу для обчислення пенсії в солідарній системі зменшується від 1,35 до 1,08 відсотка. А от працівникам старшого віку, у яких час для накопичень буде невеликий, вигідніше залишатися в солідарній системі, бо розмір пенсії у них буде вищий.
Оскільки впровадження нової системи передбачає вилучення коштів із солідарної системи, а фінансова ситуація в ній складна, сплачувати внески до накопичувальної системи пенсійного страхування передбачається з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. А ще в базовому пенсійному Законі «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» записано, що накопичувальну систему буде запроваджено, коли матимемо досвід роботи третього пенсійного рівня — недержавного пенсійного забезпечення.
Перші два роки роботи кошти накопичувальної системи пенсійного забезпечення зберігатимуться в Накопичувальному пенсійному фонді, а точніше на його рахунку, який відкривається виконавчою дирекцією Пенсійного фонду в банку-зберігачі. Через два роки після запровадження системи її учасники матимуть право перераховувати свої кошти до обраного ними недержавного пенсійного фонду з числа приватних фондів, які отримають ліцензію в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та відповідатимуть визначеним законом вимогам (для довідки: недержавні фонди працюють в Україні з 2004 року і нині учасниками системи є майже 500 тис. осіб. Отож уже є певний досвід їхньої роботи, як одна з умов для впровадження накопичувальної пенсійної системи. Але про це — в наступних номерах).
Принципи роботи двох накопичувальних систем (добровільної й обов'язкової) практично однакові (є лише певні відмінності в адмініструванні цих фондів, в ухваленні управлінських рішень, в управлінні активами та в умовах, за якими провадиться вибір, зокрема банку-зберігача).
Сутність же однакова: людина сплачує внески, які накопичуються на її рахунку, а потім інвестуються в економіку, щоб заробити нові гроші, тобто примножити те, що накопичене платником внесків. А далі, після досягнення пенсійного віку, людина почне одержувати додаткову пенсію. Ці кошти — власність накопичувача, і вони успадковуються нащадками.
Тим-то люди, котрі зрозуміли корисність накопичення коштів на старість, взяли справу свого майбутнього пенсійного забезпечення у власні руки і відкрили рахунки в недержавних фондах пенсійного забезпечення.
Звичайно, коли впровадять другий пенсійний рівень, ті, чий вік дозволяє, стануть учасниками й того фонду. Як мовиться, на старість їм накрапатимуть виплати там і там.
Отже, рівень їх пенсійного забезпечення обов'язково зросте порівняно з нинішнім. Власна турбота про майбутню пенсію принесе їм неабияку користь.
також у паперовій версії читайте:
- ЗАРПЛАТИ ПІДРОСЛИ
- НАДБАВКА ДО ПЕНСІЙ
- ГОВОРИТЬ РИНОК ПРАЦІ
- НОВИЙ МЕХАНІЗМ ОПЛАТИ ЛІКАРНЯНИХ
назад »»»