ГЕРОЙ НЕБА, ГЕРОЙ КОСМОСУ
15 КВІТНЯ — 90-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЬОТЧИКА-КОСМОНАВТА ГЕОРГІЯ БЕРЕГОВОГО
Першою Зіркою Героя Радянського Союзу його було відзначено в роки війни проти гітлерівської Німеччини (в 1944-му) за бойові досягнення, мужність і відвагу в небі, а другою — 24 роки по тому (в 1968-му) — за політ на космічному кораблі «Союз-3».
Авіацією покликаний
Георгій Береговий народився 15 квітня 1921 року у Федорівці — одному із сіл тодішньої Полтавської губернії. Дитячі та юнацькі роки його пов'язані з Єнакієвим — містом на Донбасі. Там хлопець у 1938-му закінчив вісім класів середньої школи, потім працював на місцевому металургійному заводі. Того ж року Берегового призвали до армії — і він став курсантом Ворошиловградської школи військових льотчиків.
Закінчив Георгій цей спеціалізований військовий навчальний заклад у 1941-му. А з червня 1942 року льотчик-штурмовик Береговий долучається до бойових дій. Надалі він — як командир авіаційної ланки, потім командир ескадрильї 90-го гвардійського штурмового авіаційного полку, що входив до складу 5-ї повітряної армії,— на різних ділянках війни (в тому числі й на V Українському фронті здійснив 186 бойових вильотів. За це, окрім уже згадуваної Золотої Зірки Героя (26 жовтня 1944 року), він був удостоєний кількох нагород — орденів, медалей «За взяття Будапешта», «За взяття Відня» та інших.
Після завершення Другої світової війни пілот Береговий продовжив свою військову службу, закінчивши в 1948 році вищі офіцерські курси та курси льотчиків-випробувачів. Цій складній праці — вчити літаки надійно й ефективно літати — він присвятив 16 років, опанувавши десятки різних типів крилатих машин. Поряд із цим Георгій Тимофійович, без відриву від льотно-випробувальної діяльності, навчаючись заочно, у 1956-му закінчив Військово-повітряну академію (нині носить ім'я Юрія Гагаріна). 1961-го Береговому присвоєно звання заслуженого льотчика-випробувача СРСР.
У 1963 році Георгія Берегового зарахували до загону космонавтів (це був додатковий набір до так званої групи № 2 Військово-Повітряних Сил). Хоч на той час йому минуло вже 42 роки, проте здоров'я було міцне, а майстерність допомагала в тренуваннях за програмою підготовки до польотів на «Союзах» — новому типі космічних кораблів, створеному в ОКБ-1.
Важке народження «Союзів»
Варто відзначити, що до того виявилися невдалими кілька виконаних у 1966 році запусків безпілотних «Союзів». Під час одного з цих запусків корабель згорів. У другому запуску корабель упав у Аральське море і затонув. А третій запуск безпілотного «Союзу», що відбувся 14 грудня 1966-го, завершився аварією з пожежею, під час якої було знищено не лише ракету-носія з космічним кораблем, а й стартову установку.
Отже, три поспіль запуски безпілотних «Союзів» виявилися невдалими. Це свідчило про те, що цей тип космічних кораблів поки що, як мовиться, «сирий». Проте високопосадовцями (насамперед найвищим партійно-державним керівництвом СРСР — з огляду на «космічну гонку» зі США), незважаючи на виявлені в новому кораблі негаразди, було прийнято рішення: черговий, четвертий за ліком, запуск космічного корабля цього типу зробити пілотованим. Тому-то, стартувавши з космодрому Байконур 23 квітня 1967 року, льотчик-космонавт Володимир Комаров вирушив у космічний політ на кораблі, якому дали назву «Союз-1». Цей політ виявився для Володимира Михайловича фатальним.
Вихід на орбіту
Про подальші події, пов'язані з епопеєю опанування «Союзів», кореспондентові «Демократичної України» розповів один із ветеранів Байконура — киянин Василь Маляр, який прослужив на космодромі 20 років і брав участь у підготовці та випробуваннях ракет-носіїв і космічних кораблів, на яких здійснили свої польоти Георгій Береговий та ще чимало космонавтів.
Василь Петрович потрапив на космодром Байконур (або ж Науково-дослідний випробувальний полігон № 5, як цей об'єкт називався офіційно) вже досить досвідченим офіцером-ракетником. До цього він закінчив у 1960-му Харківське військове авіаційне технічне училище за фахом «технік-механік з експлуатації літаків та авіаційних двигунів» і разом із лейтенантськими погонами отримав призначення до свого першого місця служби, розташованого в Калузькій області поблизу міста Ковельська. Та даремно Василь очікував побачити там бодай якісь ознаки авіаційної військової частини. Натомість серед лісів і боліт містилися підрозділи однієї з частин Ракетних військ. На їхньому озброєнні тоді були міжконтинентальні ракети 8К64 (цим індексом ракетники позначали «янгелівські» Р-16), двигуни яких обслуговувала команда, очолювана лейтенантом Маляром. Потім він протягом п'яти років навчався у Москві в Інженерній академії імені Дзержинського (нині — імені Петра Великого). А після її закінчення його направили на Байконур, куди капітан Василь Маляр прибув 9 квітня 1967-го (якраз у розпал підготовки «Союзів»).
— Тоді,— розповідає Василь Петрович,— у монтажно-випробувальному корпусі відбувалася підготовка ракети-носія і космічного корабля «Союз-1», на якому 23 квітня мав вирушити на орбіту Володимир Комаров. Одразу ж після виведення корабля на навколоземну орбіту виявили кілька серйозних технічних неполадок. Було прийнято рішення про посадку «Союзу-1» (після 18 орбітальних витків). Проте через несправності парашутної системи космічний корабель падав, неначе камінь, із дуже великою швидкістю — і, вдарившись об землю, розбився, а космонавт Володимир Комаров загинув...
— Після цього,— веде далі Василь Маляр,— фахівці очолюваного академіком Василем Мішиним з ОКБ-1 та інших організацій, враховуючи результати аналізу недоліків, виявлених при трагічному випробувальному польоті «Союзу-1», удосконалювали цей тип космічних кораблів.
На Байконурі для перевірки удосконалених «Союзів» були здійснені, але у безпілотному варіанті, випробувальні запуски цих кораблів у орбітальних польотах (до речі, ці безпілотні «Союзи» через тодішню надмірну засекреченість подавалися у повідомленнях ТАРС як апарати серії «Космос»).
Лише після декількох успішних безпілотних польотів було прийнято рішення про запуск двох космічних кораблів — безпілотного «Союзу-2» та пілотованого «Союзу-3», командиром якого призначили підполковника Берегового. На момент старту «Союзу-3», який відбувся 26 жовтня 1968-го, Георгію Тимофійовичу йшов 48-й рік (за цим віковим показником він досить довго залишався найстаршим).
— І ракета-носій, і космічний корабель,— розповідає В. Маляр,— були ретельно підготовлені до запуску, який пройшов у штатному режимі. Коли «Союз-3» вийшов на навколоземну орбіту, Георгій Береговий здійснив у космосі передбачені програмою маневрування, після чого його корабель в автоматичному режимі зблизився з безпілотним «Союзом-2» на відстань близько двохсот метрів. Тоді космонавт, який перейшов на ручний режим, здійснив спробу стикування із «Союзом-2». Але це, на жаль, не вдалося. Згодом кораблі розійшлися на досить велику відстань.
Знову почала працювати автоматична система зближення «Союзу-3» із «Союзом-2». Проте, як виявилося, здійснити повторну спробу стикування двох кораблів уже було неможливо, оскільки закінчився передбачений на ту операцію запас палива. А тому керівництво польотом вирішило здійснити посадку. 28 жовтня повернули на Землю безпілотний «Союз-2», а 30 жовтня 1968-го здійснив приземлення «Союз-3» з космонавтом Береговим.
Із урахуванням досвіду, набутого в тому польоті Береговим, надалі його колеги — радянські космонавти — здійснили на двох пілотованих кораблях «Союз» стиковку-розстиковку.
...А Василь Маляр, працюючи інженером однієї з лабораторій першого випробувального управління космодрому, згодом — заступником начальника тієї ж лабораторії, а потім — її начальником, неодноразово брав участь не лише в запусках космонавтів, а й у запусках космічних апаратів різного призначення, бойових ракет, супутників зв'язку та безпілотних космічних кораблів, спрямованих на Місяць, Венеру, Марс тощо, завершивши службу на Байконурі у званні підполковника в 1987 році.
Земні траси космонавта
Після свого космічного польоту на «Союзі-3», за який полковника Берегового було відзначено другою Золотою Зіркою Героя (1 листопада 1968-го), Георгій Тимофійович продовжив службу в космічному загоні.
А в 1972-му генерал-майора Берегового призначили начальником розташованого в підмосковному Зоряному містечку Центру підготовки космонавтів. Цим ЦПК він керував до 1987 року.
Водночас Георгій Тимофійович займався науковими дослідженнями. Підготував і в 1975-му захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня, ставши кандидатом психологічних наук.
Багато зусиль віддавав Береговий підготовці за програмою «Інтеркосмос» міжнародних екіпажів (за участю радянських космонавтів та їхніх колег з різних країн). За цю працю Георгію Тимофійовичу присудили Державну премію СРСР у галузі науки і техніки. Він був відзначений кількома радянськими орденами, нагородами Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії, Югославії.
Свою повсякденну роботу на посаді начальника ЦПК Береговий поєднував із активною громадською діяльністю, зокрема в 70–80-х роках був депутатом Верховної Ради СРСР кількох скликань.
Георгія Берегового було обрано почесним громадянином трьох українських міст — Єнакієвого, Луганська та Вінниці, двох болгарських — Плевена і Слівена та російського — Калуги.
У 1987-му генерал-лейтенант Береговий, маючи на той час 46 років військової служби, в тому числі три бойові роки, 16 літ роботи льотчиком-випробувачем і 23 роки у сфері космонавтики, вийшов у відставку, проте не полишив громадської діяльності.
Життя Георгія Тимофійовича, якому йшов сімдесят п'ятий рік, обірвалося (під час операції на серці) 30 червня 1995-го. Поховали його у Москві. На будинку в підмосковному військовому містечку Чкаловську, де мешкав льотчик-космонавт Береговий, відкрито меморіальну дошку. А в українському Єнакієвому є бронзовий бюст Георгія Тимофійовича та пам'ятна стела. У цьому ж місті іменем Берегового названо проспект і сквер.
Вшановує Україна
У Державному космічному агентстві України (ДКАУ) кореспондента «ДУ» завчасно ознайомили з планом заходів, запланованих у нашій державі з нагоди двох ювілеїв — 50-річчя першого польоту в космос Юрія Гагаріна та 90-річчя від дня народження льотчика-космонавта Георгія Берегового.
Деякі з цих заходів уже відбулися. Зокрема, 8 квітня у Києві, в конференц-залі Національної академії наук України, на розширеному спільному засіданні президії НАНУ та колегії ДКАУ відзначили обидві зазначені ювілейні дати. Цим подіям було присвячено і урочистий вечір, який відбувся 12 квітня у Палаці культури Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут». Аналогічні заходи того ж дня пройшли в Дніпропетровську, Харкові, Житомирі, Полтаві та деяких інших українських містах.
На 15 квітня призначено відкриття бюста Георгію Береговому у Федорівці (Полтавської області), де він народився. А на суботу, 16 квітня, намічено мітинг і покладання квітів до погруддя льотчика-космонавта та інші урочистості в Єнакієвому.
Від 15 до 18 квітня в Києві змагатимуться авіамоделісти на вшанування пам'яті Георгія Берегового. А 16 квітня як у Києві, так і в Єнакієвому відбудеться спецпогашення поштових марок та конвертів на відзнаку 90-річчя від дня народження Героя.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
- ТОГО НЕЗАБУТНЬОГО ДНЯ...
назад »»»