"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2011 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); УКРАЇНА І СВІТ
ОЧІКУВАНА ПЕРЕМОГА
Третього квітня 2011 року відбулися позачергові вибори президента Казахстану. Цього разу, як уже було неодноразово, починаючи з 1990 року, Нурсултан Назарбаєв здобув впевнену й прогнозовану перемогу.

Однак головною проблемою є те, що кандидатури, котра б могла з ним конкурувати, поки на політичній арені країни немає. Це означає, що одним із головних завдань чергового президентського терміну 70-літнього Нурсултана Назарбаєва буде пошук компромісних варіантів можливих політичних змін.
Внутрішньополітичне життя Казахстану ґрунтується на непростому балансі інтересів між представниками старшого, середнього та молодшого жузів, тобто великих племінних кланів, які керують казахами ще від часів середньовіччя. Серйозним, особливо на Півночі Казахстану, є російський чинник. Аби зміцнити основи державності, понад десять років тому Назарбаєв навіть переніс столицю з південної Алмати до північної Астани.
Роки політичної стабільності забезпечили державі стрімкий розвиток економіки. Проте Казахстан посів нішу експортера сировини, а не готової продукції. Тому світова економічна криза потужно вдарила по тамтешній економіці. За цих обставин владна еліта все частіше замислюється на тим, що подальша модернізація суспільства неможлива без політичних реформ.
Визначення цих пріоритетів становитиме проблемний порядок денний чергового президентського терміну Назарбаєва. Стабільність Казахстану особливо важлива за умов домінування нестабільності у більшості країн Центральної Азії.
Водночас не варто очікувати на радикальні зміни зовнішньополітичних орієнтирів держави. Астана успішно продовжує реалізовувати багатовекторний курс на міжнародній арені, який допомагає Назарбаєву балансувати між ключовими глобальними потугами — США, Китаєм, Росією, які мають економічні та політичні інтереси у Казахстані. Зокрема, своєрідним балансиром для геополітичних орієнтирів країни є Росія.
Тому 1 липня 2011 року Казахстан планує у повному обсязі приєднатися до умов Митного союзу з Росією та Білоруссю. Через це докорінних змін зазнають умови українсько-казахської торговельно-економічної співпраці.
Ця тенденція стала помітна ще від початку світової економічної кризи. Якщо у 2008-му товарообіг між Україною і Казахстаном становив п'ять мільярдів доларів, то 2010 року він був трохи більш ніж два мільярди доларів. Казахстан продає Україні газ, але з огляду на створення Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану цей газ на українсько-російському кордоні вважається російським. Деякі товари, які йдуть з України через територію Росії, теж на російсько-казахському митному кордоні значаться російськими.
Тому за валовими показниками обсяги українсько-казахської торгівлі не скорочувалися, а повільно розвиваються. Створено чимало спільних українсько-казахських підприємств у сільському машино- й літакобудуванні. За участю українських компаній модернізують електростанції у Казахстані. Особливу увагу приділено співпраці у сфері космосу.
Однак найбільшу частку потенціалу двосторонньої торгівлі не використовують. Після того як Митний союз Росії, Білорусі та Казахстану запрацює, Україні доведеться провести спеціальні переговори, аби цей факт не створив додаткових перешкод торгівлі, а навпаки, сприяв її пожвавленню. Зрештою, все залежатиме від доброї політичної волі усіх зацікавлених сторін.
також у паперовій версії читайте:

• ВАЖКИЙ ТУРЕЦЬКИЙ ВИБІР
• ЗАВОРУШЕННЯ НЕ ПРИПИНЯЮТЬСЯ
• НА ЛІВІЙСЬКОМУ ФРОНТІ БЕЗ ЗМІН

назад »»»