ЧИ ОЗДОРОВИТЬ ШКОЛЯРІВ УРОК ФІЗКУЛЬТУРИ БЕЗ ОЦІНОК?
Напевно, над цим запитанням замислився чи не кожен із нас, дізнавшись про рішення міністра освіти і науки, молоді і спорту скасувати оцінювання на уроках фізкультури. «Оцінка не має ніякого значення, це скоріше відпочинок у русі на свіжому повітрі без навчального навантаження»,— заявив Дмитро Табачник журналістам. Він зазначив також, що «уроки фізкультури в школах покликані не сприяти спортивним досягненням, а забезпечити школярам фізичну і дихальну активність, бажано на свіжому повітрі». Міносвіти розробило і направило на розгляд уряду новий державний стандарт для початкової школи, в якому передбачено збільшення годин фізкультури, що оцінюватимуть не балами, а присутністю дитини на уроці.
Пошук рекордсменів і «нормативоманія»
«Чому раніше були трагедії? — запитав Табачник. — Тому що хтось із секундоміром порівнював, за скільки секунд дитина пробіжить 30 метрів, 60 метрів», зазначивши при цьому, що не це є завданням шкільного предмета «фізкультура».
Трагічні смерті на уроках фізкультури останнім часом траплялися все частіше, але досі так ніхто і не наважився втрутитися в ситуацію кардинально. 2008 рік. Містечко Кам'янка-Бузька, що на Львівщині, було шоковане смертю п'ятикласника Богдана Лучка. Ані директор школи, ані однокласники загиблого хлопчика й досі не можуть забути того фатального дня, коли не стало Богдана. І хоч учитель фізкультури не розгубився, а заходився робити штучне дихання, масаж серця, це не врятувало школяра. Реаніматологи, які прибули до школи, констатували смерть і зупинку серця.
Після трагічного випадку, що стався на Львівщині, заговорили про оновлення уроків фізкультури. Мовляв, «комп'ютерне покоління» мало перебуває на свіжому повітрі, і навіть незначні фізичні навантаження можуть призвести до трагічних наслідків. Уряд скасував чинні тести і нормативи, які не переглядалися з радянських часів.
Зрештою, чи любили ми цей предмет? Пам'ятаю, як боялися суворого фізрука, який із секундоміром примушував бігати кроси, і не було жодних поблажок. Тоді нікому з нас навіть на думку не спадало відмовитися якось або «ухилитися». Радянська школа керувалася стандартами, готуючи загартованих «бійців», готових будь-якої миті до виконання спортивних нормативів. І дівчата, і хлопці перестрибували через козла, підтягувалися на турніку, дряпалися по канату, обдираючи до крові долоні. Уроки фізкультури, по суті, перетворилися на «нормативоманію», бо кожен прагнув високих результатів (при цьому не враховувалися індивідуальні особливості). Проте були і позитивні моменти: ми часто виходили на свіже повітря, робили зарядку, чого майже немає у нинішніх школах. Пришкільний стадіон був до наших послуг, і після уроків на ковзанці можна було зустріти однокласників.
Минуло двадцять років, наш стадіон неодноразово «атакували» сучасні ділки, прагнучи побудувати на його місці багатоповерхівку. І хоч мешканці його відвоювали, проте нині стадіон у жахливому стані. Тож де кататися на ковзанах нашим дітям? Де грати у футбол? Не будемо говорити зараз про платні «арени», нагадаємо лише, що життєвий простір наших дітей звужується з кожним днем. Про яке здоров'я можна говорити, коли зникло саме поняття «двір», де зростали діти? Більшість дітей нині навіть не чула про такі рухливі ігри, як «квач», «доганялки», «лови», та й не мають змоги грати в рухливі ігри біля своїх будинків. Тепер там «розкошують» власники автівок, а на кожен вільний клаптик зазіхає ненажерливий забудовник. Нині ж знову запитаємо: чому лише смерть учениці столичної школи № 219 Марії Щуренко (дівчинка померла 4 лютого) спонукала до таких радикальних заходів, як скасування оцінки з фізичної культури?
«Гарт тіла має завжди гарт духу»
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 року було скасовано державні тести і нормативні оцінки з фізичної підготовки учнів. Із навчальної програми вилучили тестування з фізичної підготовки, скасовано крос, стрибки через коня, метання гранати. Вчителі фізкультури — в ідеалі — мали б бути уважнішими до учнів, але діти (вкотре!) стали заручниками дорослого недбальства. Нині за фактом смерті школярки Марії Щуренко на уроці фізкультури Головним управлінням охорони здоров'я КМДА створено комісію, яка має зробити «відповідні висновки». Але юного життя не повернути. І річ тут, напевно, не лише в скасуванні нормативів і оцінок. Має бути переглянута сама філософія виживання людини в соціумі. У тому самому мегаполісі, який становить більше загроз, аніж сприяє гармонійному розвиткові особистості.
Чи є ця теза чимось новим, досі не знаним? Аж ніяк! Про нові підходи до фізичного розвитку школярів мовиться не вперше і не лише у зв'язку з останнім трагічним випадком. Приміром, ще кілька років тому буковинська спортивна влада ініціювала перегляд ставлення до оцінювання на уроках фізкультури. Зокрема, майстер спорту зі спортивного орієнтування Олександр Палагнюк на рівні керівництва обласним спортом порушив питання щодо недоцільності застосування теперішньої системи оцінювання на уроках фізкультури.
Олександр Миколайович справедливо зазначив, що варто виставляти оцінку не за високі показники, а за певний прогрес у їх виконанні. І справді, хто першим пробіжить естафету — фізично розвинутий підліток чи фізично слабший? Відповідь очевидна. Але той самий розвинутий учень може бути і порушником дисципліни, і прогульником, сподіваючись на свою фізичну силу. Натомість дитина зі слабеньким здоров'ям може демонструвати справжні дива завдяки своїй силі волі. Тобто це той випадок, коли високих досягнень у спорті досягають люди з обмеженими можливостями завдяки силі духу, волі до перемоги. Недаремно паралімпійці набагато частіше, ніж здорові спортсмени, демонструють справжні дива завдяки своїм вольовим якостям. Це, зрештою, і не дивно, адже фізичне виховання формує, насамперед, характер людини. На жаль, сучасна школа майже не приділяє цьому уваги.
Працьовитість, творчість, змагальність,— ці риси характеру позначаються на процесі діяльності та на її наслідках. Українські педагоги приділяли становленню характеру велику увагу. А формується цей характер через подолання лінощів, власних недоліків, тож фізичний розвиток людини — це перемога над собою. Український педагог П. Біланюк ще у 1938 р. писав про те, що плекання здорового організму не повинно ставати самоціллю, а лише передумовою («засобом») осягнення цілей духовних; до здоров'я людина повинна йти не шляхом «розпещення і догоджання організмові, не через «культ комфорту», а шляхом його гарту. Гарт тіла має в результаті завжди гарт духу».
Тож, як бачимо, пропозиції згадуваного Олександра Палагнюка базуються на науковому підґрунті українських педагогів. Ще в 2007 році буковинські спортсмени порушували ці питання, до яких «дійшли руки» лише зараз. Зокрема, буковинці звертали увагу на те, що спортивні школи та центри мають бути в одній управлінській вертикалі, а учні, які відвідують спортивні секції та школи, можуть бути звільнені від уроків фізкультури. Буковинці діяли на випередження.
Чи повернеться «руханка»?
Між тим потреба руху є в людини вродженою. Саме вона примушує дитину бігати, стрибати, галасувати на перерві. Це свідчить про те, що дитина здорова і прагне якомога більше рухатися. Найжахливіше, що пропонує сучасна школа,— це каторга «тихосидіння»,— пише професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка Омелян Вишневський. На 1-му українському педагогічному конгресі (1935 р.) зазначалося, що фізичні вправи («руханка») випростовують поставу, зміцнюють організм, роблять обличчя свіжим, а око — ясним; несміливі діти з їх допомогою осягають сміливість, відвагу і завзяття, здобувають перевагу над лінивими, відчувають самовпевненість. «Фізичні вправи сприяють вихованню духу, бо постійне напруження веде до успіхів, а розслабленість — до занепаду»,— на цьому наголошував український педагог С. Гайдучок. І хоч у «руханці» немає нічого складного, користь від неї очевидна. Якби до кожної школи повернулася ранкова гімнастика, то це стало б справжнім благом для душі, розуму й тіла.
У цьому переконана олімпійська чемпіонка з художньої гімнастики, голова правління Благодійної організації «Фонд розвитку спорту» Катерина Серебрянська. А починалося з того, що першокласником став власний син спортсменки. Відтоді постало питання: як не лише успішно розпочати шкільний курс, а й не втратити здоров'я? Вже після першого року навчання діти мають відхилення у здоров'ї. За даними медиків, проблеми опорно-рухового апарату мають до 43% школярів, порушення зору — 95, нервової системи — 30, органів травлення — 82, алергічні прояви — 25%.
Тож Катерина Серебрянська запропонувала проект «Ранкова гімнастика» для школярів 1–4 класів загальноосвітніх шкіл Києва. Олімпійська чемпіонка вважає, що десять хвилин ранкової гімнастики п'ять днів на тиждень якраз і додають необхідну годину фізичної активності, якої так бракує в шкільному розкладі. І не потрібно жодних виснажливих кросів.
Звичайна ранкова гімнастика дає величезний ефект, аби лише не лінуватися її виконувати! Катерина Серебрянська переконана, що для дітей уроки фізкультури, які починаються з команд «Рівняйсь! Струнко!», тобто мають елементи муштри, викликають спротив. Тим часом викладачі «Студії Серебрянських» розробили фізичні вправи з елементами гри для кожної вікової категорії. Для дітей 1–2 класів — це один комплекс, для 3–4 — інший, для 5–6 — ще інший. Відповідно до вікової категорії підбирають і музичний супровід. Розроблена також спеціальна гімнастика для педагогів, аби вони теж виконували фізичні вправи. Апробація «Ранкової гімнастики» пройшла на базі ліцею № 157, отримавши схвальні відгуки вчителів і батьків. Безперечно, програма «Ранкова гімнастика» стала б у пригоді всім столичним школярам, але на шляху до її втілення є фінансові перепони.
Цікавих ідей і нових підходів у системі фізичного виховання юних не бракує. Важливо лише, аби їх втілювали в життя. «Фізичне виховання має приносити радість та задоволення, а особливо — впливати на формування характеру,— переконаний професор Омелян Вишневський.— Прищеплення спеціальних навичок і одержання великих «результатів» — мета другорядна. Головне завдання — загальний гармонійний розвиток дитини». До речі, О. Вишневський задовго до нинішнього рішення скасувати оцінки з фізкультури, висловлював сумнів, чи варто фізкультуру взагалі вважати навчальним предметом в академічному сенсі. «Це — форма активного відпочинку,— наголошував професор.— І вона має працювати на здоров'я, виховання та задоволення фізіологічних потреб дитини, а, отже, стати елементом загальної культури».
Саме загальна культура характеризує стосунки вчителя і учня. Бути звичайним «фізруком» не випадає — інші часи, інші підходи. Вчитель фізичного виховання повинен допомогти дитині дбати про своє здоров'я, а також докладати певних зусиль, аби його зберегти. До навичок, що забезпечують здоровий спосіб життя, належить також уміння приймати рішення, критично мислити, підтримувати добрі стосунки з іншими людьми, здатність давати собі раду в різних життєвих ситуаціях. Учитель фізичного виховання в сучасних умовах — особистість різнопланова, яка — в ідеалі — має бути не лише психологом, а й володіти основами медицини. І хоч про індивідуальний підхід на уроках фізкультури йдеться давно, на практиці нічого не виконується. Скасували кроси і стрибки через коня, то давайте масово запишемося у футболісти! Звісно, більшості хлопчаків ганяти м'яч подобається, але в такому разі де ж індивідуальний підхід? Знаю семикласника, якого згадка про футбол засмучує. Річ у тім, що Дмитро — найменший поміж хлопців. Вони його вперто ігнорують, граючи у футбол. То чому б Дмитрові не зайнятися на уроці чимось іншим? Ні, так не можна, пояснює фізрук. Мовляв, якщо всі грають у футбол, то і ти повинен. Медики радять звертати увагу на особливості фізичного розвитку й будову тіла дитини.
Підліток у мегаполісі
Приміром, якщо у підлітка астеноїдний тип (тонкий кістяк, вузькі плечі, мускулатура слабо розвинута), вчителю слід бути особливо уважним. Фізичне навантаження треба збільшувати поступово, особливо під час виконання вправ на витривалість і швидкісно-силову спрямованість. У підлітків торакального типу — вузький кістяк, мускулатура й жирова тканина розвинуті помірно, м'язова маса невелика, але тонус її високий. Швидкісно-силові якості таких підлітків розвинуті набагато краще, вони більш витривалі та гнучкі. Школярі дигестивного типу характеризуються значним накопиченням жирової тканини на спині, боках, животі. У підлітків м'язового типу м'язова тканина розвинута добре, жировідкладення середнє. Неважко здогадатися, що представники м'язового типу мають високий рівень швидкісних і силових якостей, гнучкості та рівноваги. А от із учнями дигестивного слід бути уважним, коли йдеться про вправи на швидкість. Знову-таки слід пам'ятати про індивідуальний підхід до уразливих підлітків.
Психологи нагадують, що дітям із поганою руховою пам'яттю важче відтворити окремі елементи вправ, що вивчаються. Повільні, сором'язливі діти не люблять рухливих ігор-естафет. Їм можна запропонувати пострибати зі скакалкою. Такі діти потребують поступової адаптації в умовах підвищеної складності, а тому їм потрібно частіше надавати допомогу, підстраховувати. А от емоційні сангвініки тяжіють до спокійної, доброзичливої атмосфери.
Проте уроки закінчилися, і знову постає питання: де займатися посильними фізичними вправами підліткам? Колись на Русанівку їхали, наче на курорт. Мікрорайон приваблював чистими пляжами, у воді хлюпалася малеча. Кожен школяр умів плавати. Тепер скрізь на деревах почеплено таблички: «Купатися заборонено». Бо, скупавшись у дніпровській водичці, ризикуємо підхопити якусь болячку. Воно і не дивно. Біля Русанівської набережної «кинула якір» ціла флотилія кораблів і дебаркадерів. Відтоді почалася боротьба місцевих мешканців за право вільного доступу до Дніпра. Зрозуміло, що всі «продукти життєдіяльності» скидають у воду. Чи можна купатися у такій водичці? Тож сьогодні, крім небезпеки на уроках фізкультури, на підлітка чатує куди більше ризиків. Ідеться про елементарне виживання у мегаполісі. Маємо дбати про здоров'я дітей спільно, зберігши для них життєвий простір, у якому б вони могли розвиватися фізично і духовно. Тоді, сподіваюся, відійдуть у небуття трагічні випадки на уроках фізкультури, а діти зростатимуть у гармонії з природою.
Наталія ОСИПЧУК
також у паперовій версії читайте:
назад »»»