КВІТНЕВІ «ТЕЗИ»
ВІКТОР ЯНУКОВИЧ УЗЯВСЯ ДО ДРУГОГО ЕТАПУ АДМІНІСТРАТИВНОЇ РЕФОРМИ
«Потренувавшись» на Кабінеті Міністрів, Президент Віктор Янукович перекинув вектор своєї адміністративної реформи на власну адміністрацію та Раду національної безпеки й оборони.
Саме ці два органи цього тижня були головними предметами експертних досліджень. Причина — «оптимізація» роботи цих структур. Причому, на відміну від ситуації з урядовим реформуванням (де в окремих міністрів справді «полетіли голови»), тут — усе лояльніше. Фактично ніхто з перших осіб АП не втратив колишнього статусу. Залишається тільки запитання: в чому ж тоді суть самої реформи? Спробуємо з'ясувати.
Ще з часів Леоніда Кучми у владі утвердився неписаний постулат: якщо якийсь колишній посадовець опиняється, як кажуть росіяни, «нє у дєл», але остаточно «списувати» його ще не час, він, зазвичай, опиняється у президентській адміністрації. Посада може бути найрізноманітніша. Найпопулярнішими уже багато років залишалися президентські радники та заступники глави адміністрації.
Пригадуєте, коли в Леоніда Кучми виникла необхідність призначити на посаду секретаря РНБО свого колишнього конкурента на виборах Євгена Марчука? На той час Радбезом опікувався один із найближчих соратників Кучми — Володимир Горбулін. Але Леонід Данилович його звільнив зі словами: «Не біда, Володимир Павлович поки попрацює моїм радником...» Так воно, зрештою, й сталося.
І відтоді згадана нами формула почала діяти практично безвідмовно — у президентській адміністрації (за часів Віктора Ющенка — секретаріаті) знаходили прихисток десятки політиків.
Не зрадив цим традиціям і Віктор Янукович. Більше того, за час його перебування при владі у керівника президентської адміністрації Сергія Льовочкіна «назбиралося» аж дев'ять заступників. Найсвіжішим придбанням виявилася Марина Ставнійчук. У недалекому минулому — одна із соратниць попереднього президента Ющенка. А більш віддаленому — член Центрвиборчкому, котрій належить крилата фраза, що в цьому відомстві «працюють неслабенькі люди».
Проведена Януковичем реформа розпорядилася таким чином, що Марині Іванівні не судилося побути заступницею керівника президентської адміністрації й тижня. Лише минулої п'ятниці її було призначено на цю посаду, а вже у вівторок — звільнено. Натомість Ставнійчук отримала в підпорядкування Головне управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента. Звучить доволі промовисто. Більше того — чітко окреслює, якими саме питаннями перейматиметься пані Марина найближчим часом.
Але тут не варто забувати і про інше. Марина Ставнійчук переймалася потенційними конституційними змінами і за часів президентства Віктора Ющенка. Більше того, доклала чимало зусиль до того, щоб варіант нового тексту Основного закону «під Віктора Андрійовича» було створено. От тільки успіху той проект не мав жодного — політична кон'юнктура тих часів дозволила Ющенкові лише теоретично поговорити про двопалатний парламент, сенаторів і конгресменів тощо.
Змінити щось реально попередньому керівникові держави не дав керівник нинішній. Представники Партії регіонів, пригадується, гучно вийшли зі складу робочої групи, котра мала напрацьовувати текст нового Основного закону. «Регіонали» не ті люди, котрі роблять щось під чиюсь диктовку. От залучати інших до виконання власних ідей (нехай навіть ці ідеї будуть ідентичними попереднім) — це скільки завгодно... І приклад Марини Ставнійчук тут — надзвичайно показовий.
Втім, на посаді заступників глави Адміністрації Президента не втрималися й постаті, котрі працюють із Януковичем значно довше, ніж пані Марина. Передусім варто звернути увагу на звільнення Ганни Герман. За великим рахунком, коли після своєї інавгурації Президент призначив її заступником глави своєї адміністрації, багато хто розцінив цей факт як відвертий вияв невдячності з боку глави держави. Так, як працювала на імідж Віктора Федоровича пані Ганна, мабуть, не працював ніхто. Аж раптом — така невисока оцінка.
Однак час довів, що це — саме той випадок, коли не місце прикрашає людину. Герман упродовж останнього року почувалася на своїй посаді цілком комфортно. Отже, і нинішнє її переведення до розряду президентських радників — керівників головних управлінь навряд чи змінить цей статус-кво. Головне управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації Президента — цілком підходящий плацдарм, звідки можна глибокодумно розмірковувати майже про усі сфери життя країни. До того ж не несучи за це жодної відповідальності, на відміну, скажімо, від висловлювань міністра освіти й науки. А розмірковувати Ганна Миколаївна вміє чудово, це вже, здається, усі в Україні зрозуміли.
Наступним цікавим звільненням-призначенням можна вважати метаморфози, які відбулися з Андрієм Портновим. Колишній активіст БЮТу перебрався «під крило» нинішньої влади набагато раніше від Марини Ставнійчук. Досі також обіймав посаду заступника глави АП. Нині ж Портнова призначено керівником Головного управління з питань судоустрою.
Річ у тім, що шукати щастя у владних коридорах з опозиційної фракції пан Портнов подався рівно рік тому. І впродовж цього року абсолютно загубився на політичній мапі. Якщо раніше з ім'ям Андрія Портнова було пов'язано чимало усіляких гучних подій, то нині про нього майже забули.
Свого часу він був одним із тих членів БЮТівської команди, котрий претендував на найвищі преференції. Зокрема, саме його Юлія Тимошенко так довго «сватала» на посаду голови Фонду державного майна в часи найжорсткішого протистояння з Валентиною Семенюк.
Та й у новішій історії Портнов відігравав одну з ключових ролей. Достатньо згадати процес підготовки та подачі до Вищого адміністративного суду позову щодо оскарження постанови ЦВК про обрання Віктора Януковича Президентом. Більшість матеріалів, що вмістилися в дев'ять томів, тоді також готував саме Андрій Портнов.
Про співпрацю з «регіоналами» цей політик думав ще у свої БЮТівські часи. Приміром, можна пригадати, як за період найбільшого зближення БЮТу та Партії регіонів на чолі таких «інтеграційних» процесів з боку Блоку Тимошенко стояв саме Андрій Портнов. Та й чимало суперечливих законопроектів, які стосувалися змін до законів про Конституційний Суд, Кабінет Міністрів тощо, Портнов готував спільно з головним «регіональним» правником Олександром Лавриновичем, котрий нині, нагадаємо, є міністром юстиції.
Власне, можна припустити: якби два роки тому «союз» БЮТу та Партії регіонів таки відбувся, нині Портнову дісталися б значно солідніші функції... Втім, хто ж може достеменно знати, де втратиш, а де знайдеш.
Ще одна постать із нинішньої когорти колишніх заступників глави АП заслуговує на прискіпливу увагу. Йдеться про Олену Лукаш. На відміну від більшості колишніх, вона не отримала собі у підпорядкування якогось управління. Натомість вона зберегла за собою значно важливіші регалії — представника Президента в Конституційному Суді. До речі, згідно з новими правилами, віднині ця посада входить до структури Адміністрації Президента. Так що Олена Леонідівна, фактично, залишилася на своїх попередніх позиціях. Ні більше ні менше.
Глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін не забарився повідати світові, що не за горами — наступний етап адміністративної реформи. Він уже стосуватиметься обласних адміністрацій і буде проведений упродовж квітня-вересня. Зокрема, серед анонсованих новацій — таке саме суттєве скорочення кількості заступників «губернаторів». Їх, за словами Льовочкіна, буде не більше трьох. Але от питання: чи не буде й там під кожного колишнього створено якесь спеціальне управління? Ясна річ, задля поліпшення роботи і неабиякої економії бюджетних коштів...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- «ПЛІВКИ ПАНДОРИ»
назад »»»