ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСТВО ГЕОРГІЯ НАРБУТА
125 років тому народився Георгій Нарбут (1886–1920) — український художник-графік, викладач, фундатор українського книжкового мистецтва, один із засновників Української академії мистецтв.
Він — зірка першої величини у вітчизняному графічному мистецтві. Його називали кращим оздоблювачем, ілюстратором і декоратором книжок, а натхненна творчість художника-графіка зайняла чільне місце в українському книжковому мистецтві.
Народився майбутній художник на хуторі Нарбутівці (нині Чернігівської області) у сім'ї збіднілого поміщика. Він самотужки здобував художню освіту, переписуючи книжки старовинними шрифтами та копіюючи гравюри з Біблії. Його ранні твори виконано під впливом художників із об'єднання «Світ мистецтва», зокрема Білібіна, якого вважають наставником митця. Це — ілюстрації та оформлення казок «Горошеня», «Снігуронька», «Кощій Безсмертний». Георгій Нарбут студіює техніку гравюр Дюрера та середньовічних майстрів ксилографії. Для цього він виїздить до Мюнхена.
Згодом Георгій Іванович повертається додому і заглиблюється у вивчення народного декоративного мистецтва, українських стародруків. Його все більше захоплює геральдика та українська старовина у стилі ампір. Потім увагу митця привертає українське бароко, і він стає одним із перших дослідників української художньої старовини. Художник майстерно відтворює її у таких виданнях, як «Герби гетьманів Малоросії», «Малоросійський гербовник», «Стародавні садиби Харківської губернії».
У своїй творчості він утілював талант художника-новатора і при цьому був найпослідовнішим продовжувачем традицій української станкової та книжкової графіки, що сягають глибин ХVІІ-ХVІІІ ст. Приваблюють улюблені художником комбінації з чорно-білих трикутничків і мотиви пишного бароко — виноградна лоза в листі. Митець зображав і тему робітничої праці, наприклад, на тлі української народної вишивки. Навіть герби новітньої епохи Георгій Нарбут намагався вирішувати у національному стилі, тобто «вписати» пролетарські символи у традицію «сільського пролетаріату». Його творам притаманні і ліричні мотиви (акварелі «Осінь», «Світанок», «З родиною»).
З 1917 року Георгій Нарбут жив у Києві, де був ректором Української академії мистецтв. Як талановитий і досвідчений графік він працював у Державному видавництві України. Крім того, як митець, що розумівся на художніх стилях, Георгій Іванович завжди виступав авторитетним членом різних комісій, нарад, котрі збиралися у зв'язку з поточними вимогами і потребами тодішнього культурно-мистецького життя. У Києві він став активним громадським діячем і брав участь у роботі багатьох українських культурних установ, які у своїй діяльності приділяли велику увагу мистецтву загалом або мистецтву книги зокрема. Чимало сил митець віддав суспільним подіям в Україні.
Талановитий художник — автор грошових знаків Української Народної Республіки, які стали зразком для нинішньої гривні, звичайно, у сучасному оформленні. Митець розвивав і збагачував стилі різних епох, зберігаючи національну основу образів. Яскравим прикладом цього є ілюстрації до «Енеїди» Івана Котляревського. Як у давньогрецьких настінних розписах, персонажі розташовані в одній площині й водночас — безмежне розмаїття мотивів українського народного одягу, що відповідає стилю й духу поеми. Він створив шрифт і систему комплексного оформлення книг, які є взірцем і досі. Творчим підсумком майстра стала весела й фантастична «Українська абетка».
Бурхливу діяльність і творчість митця було перервано передчасною смертю у травні 1920 року. Залишилася багата і щедра спадщина, яку слід усіляко оберігати і досліджувати й нині, це буде найкращою пам'яттю художникові. На думку мистецтвознавців, в особі цього художника-громадянина українське мистецтво здобуло першорядного майстра європейської виучки й діапазону творчості, а Україна дала світовій культурі блискучого, яскраво національного графіка.
Ганна ІВАНОВА
також у паперовій версії читайте:
- КОЛИ ПРИЙДЕ ВЕСНА...
назад »»»