УКРАЇНА — ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЛІДЕР. ЗА КІЛЬКІСТЮ АРЕШТІВ
Протягом десяти років Україна утримує сумне лідерство в Європі за кількістю арештів. Це зумовлено ментальністю наших правоохоронних органів і прогалинами в законодавстві та може призвести до появи другого пілотного рішення Європейського суду з прав людини.
Тримання під вартою заради... тримання
У нашій державі кількість затриманих значно перевищує число засуджених за скоєння злочинів, а строки перебування під вартою перевищують допустимі терміни. На цьому наголосив заступник голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Станіслав Міщенко під час засідання міжвідомчого «круглого столу». Протягом останніх років спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості затримань, застеріг перший заступник голови Державної пенітенціарної служби Сергій Сидоренко. Є кричущі випадки, коли особи перебувають під вартою понад три роки, додав він.
Євросуд, куди звертаються всі, чиї пошуки справедливості на батьківщині не увінчалися успіхом, з 2004 року почав виносити так звані пілотні рішення. До цього його спонукав Комітет міністрів Ради Європи, який наглядає за виконанням вердиктів страсбурзької Феміди. На прикладі конкретної справи належить виявити системні проблеми, які призвели до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і джерело цих проблем. Це зумовлено катастрофічним зростанням кількості скарг, більшість яких схожі за змістом. Тому у пілотному вердикті суд зазначає, яких заходів слід ужити для виправлення ситуації.
Перше пілотне рішення щодо нашої країни у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» стосувалося невиконання рішень національних судів, винесених проти держави, державних підприємств і організацій. Воно змусило заворушитися всю правову систему. Адже за невиконання пілотного рішення передбачено санкції: подвійна сума компенсації в аналогічних справах (їх, до речі, розглядатимуть за прискореною процедурою), вердикти за якими Євросуд виноситиме після закінчення терміну, встановленого для усунення причин невиконання рішень вітчизняних судів.
Невдовзі страсбурзька Феміда може «порадувати» нашу державу новим пілотним рішенням. Про це повідомив керівник секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Назар Кульчицький. Воно стосується справи «Харченко проти України», але ще не набуло статусу остаточного. Йдеться про тривале утримання під вартою без винесення вироку. Це порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини.
Безпідставно тривале утримання під вартою, брак достатніх підстав для цього, небажання застосувати інший запобіжний захід — проблема, що виникла не сьогодні й не вчора. Хоч відповідно до європейських стандартів функцію видачі санкції на арешт давно передано від прокурорів суддям, ситуація не змінюється, а застосування застави не набуло поширення. Тримання під вартою стало метою слідчих міліції та прокуратури, констатує голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко. Лише торік Євросуд ухвалив рішення з цього приводу у 12 справах.
Становище загострює відсутність можливості оскаржити тримання під вартою — це не передбачено законодавством, хоч відповідна норма є в ст. 29 Конституції та у згадуваній ст. 5 конвенції.
Не обтяжуючи обґрунтуванням
Системною проблемою у вітчизняному законодавстві є й те, що осіб, справи яких після завершення слідства передано до суду, тримають під вартою без судового рішення. Ще один аспект — тримання під вартою після скасування вироку суду першої інстанції. Справу відправляють на додаткове розслідування або новий судовий розгляд, а запобіжний захід залишають в силі. В таких випадках служителі Феміди не обтяжують себе обґрунтуванням цього чи вказівкою на те, протягом якого часу діятиме такий захід.
Про це свідчить і судова статистика. Протягом першої половини 2010-го (інформація за весь минулий рік досі недоступна) суди розглянули 6,1 тис. подань про продовження строків тримання під вартою, з яких задовольнили 5,8 тис., що становить 96,3 відсотка.
Висловлюючи свою позицію щодо цієї проблеми, Європейський суд зазначив: тримання звинувачених під вартою без конкретної правової бази або чітких правил, через що вони можуть бути позбавлені свободи на невизначений термін без санкції суду, несумісні з принципами правової визначеності та захисту від свавілля, які є квінтесенцією Конвенції про захист прав людини.
Відсутність чітких положень щодо того, чи може (якщо так, то за яких умов) взяття під варту на обмежений термін на стадії слідства бути продовжено належним чином на стадії судового розгляду, не відповідає критерію «передбачуваності закону». Така практика склалася в результаті прогалин у законі, йдеться в рішенні у справі «Харченко проти України». Продовження терміну перебування під вартою може бути виправданим тоді, коли воно викликано конкретними суспільними інтересами, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до свободи особистості.
Що стосується Леоніда Харченка, то він перебував до суду за ґратами протягом двох років і чотирьох місяців. Як аргумент серйозність звинувачень на його адресу та ризик, пов'язаний з втечею, згадуються тільки в першій постанові про тримання його під вартою. Після цього прокурори і судді не наводили підстав для продовження цього заходу. Однак у параграфі 3 ст. 5 Конвенції зазначено: з плином певного часу обґрунтована підозра сама по собі не виправдовує позбавлення волі, й судові органи повинні надати інші підстави для подальшого застосування такого заходу.
Усупереч цьому навіть при тривалих термінах тримання під вартою вітчизняні суди часто посилаються (якщо вони взагалі дають собі такий клопіт) на один і той самий набір підстав для цього протягом усього періоду.
Європейський суд, виявивши недоліки в національній правовій системі, визначає їхнє джерело, щоб допомогти знайти відповідні рішення, а Комітет міністрів наглядає за їх виконанням.
З огляду на структурний характер проблем, виявлених у цьому випадку, Євросуд зазначає: потрібно терміново провести конкретні реформи в законодавстві України та адміністративній практиці так, аби вони відповідали вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини. Суд просить уряд України протягом шести місяців від дня, коли рішення стане остаточним, надати інформацію про стратегію, яку буде ухвалено в цьому зв'язку.
Рецепт виходу із ситуації вже запропонували правозахисники. Він полягає в прискоренні ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу або у внесенні до чинного кодексу положень, які повною мірою втілюють вимоги згаданої ст. 5 Конвенції. Зокрема, слід передбачити перекладення тягаря доведення обґрунтованості тримання під вартою на обвинувачення. Слід установити норми, які унеможливлюють взяття під варту або продовження строку тримання в неволі на підставі лише гіпотетичних припущень. Особам, які перебувають під вартою, має бути надано право на періодичне оскарження обґрунтованості такого заходу. Варто також скоротити граничний термін перебування під вартою протягом досудового слідства та встановити сукупний граничний строк перебування під вартою. Звичайно ж, суддям слід подбати про якомога ширше застосування альтернативних запобіжних заходів.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- КОМІТЕТ ООН РЕКОМЕНДУЄ
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
назад »»»