ХЛІБА!
Сотні тисяч людей у Північній Африці вийшли на вулиці не тільки задля свободи. Вони хотіли їсти, і це була, крім іншого, революція голодних. У світі відбувається щось недобре — продукти харчування подорожчали за останні 20 років. Чому?
Попередження від ООН
Лише після подій у Північній Африці стало видно, як легко вдалося забути про перестороги ООН з 2008 року, коли організація попереджала, що у деяких країнах різке зростання ціни на харчування або його нестача викличе бунти. Заздалегідь було відомо, що зміни цін найбільше відчувають імпортери на чолі з найбільшим покупцем пшениці — Єгиптом. У першій десятці імпортерів — Алжир, недалеко від нього Ємен, Лівія, Марокко і Туніс.
Причина була прозаїчна: влада згаданих держав проґавила або не змогла запобігти підвищенню цін. Тож порушено неписану умову: ми забезпечуємо дешевим хлібом, а ви, громадяни, сидіть тихо. В Єгипті торік ціна продуктів харчування зросла на 20%, незважаючи на те, що Каїр витрачає на дотацію харчування і палива 7% усього ВВП. «Помиляються ті, хто вважає, що ціни досягли максимуму»,— переконаний Абдорлез Аббассіан, економіст ФАО — організації ООН з питань харчування і сільського господарства, яка аналізує середню вартість кошика основних продуктів харчування у світі: зерна, олії, цукру, молока і м'яса.
Від грудня щомісячні презентації Аббассіана мають неприємний лейтмотив: кошик став найдорожчим за останні 20 років, відколи ФАО реєструє ціни. Харчування було і є на полицях крамниць, але все менше осіб може дозволити собі його купити. У таких випадках міська біднота починає вимагати вищу зарплату і на вулицях б'ється з поліцією. Саме тому в 2008 році доходило до заворушень на Гаїті, у Бангладеш, Мексиці, Єгипті, Сенегалі, Малі, Буркіна-Фасо, Мозамбіку і Камеруні.
Зрештою, багаті тоді поспішили з допомогою. В Європі до негайних дій закликали прем'єр Великої Британії Гордон Браун, президент США Джордж Буш, який, хоч і був зайнятий порятунком банків, ринку нерухомості й автомобільної промисловості, відкрив американські запаси продуктів, звідки допомога почала надходити до тих, хто найбільше її потребує. Заспокійливо подіяв і добрий врожай 2009 року та зниження цін, яке відбулось так само різко, як і зростання.
Звідки ж така хвиля дорожнечі? Спіраль, що накручується, добре ілюструє пертурбації навколо пшениці. Спека минулого літа та повені на кілька відсотків знизили світовий врожай. Ціни рушили, додатково прискорили їх рішення Києва і Москви про призупинення експорту. Вперше після падіння СРСР Росія була змушена шукати значні обсяги зерна за кордоном.
Невизначена погода і малі врожаї привернули увагу спекулятивного капіталу, на біржах гарячково підписували термінові контракти, передбачаючи швидке зростання цін. Прогнози виявилися слушні, ціни підскочили. Спека позбавила російських рільників фондів на добрива і насіння.
Російське міністерство сільського господарства прогнозує, що пшеницею буде засіяно на кілька мільйонів гектарів менше, ніж минулоріч. Картину доповнюють залиті водою ферми у Канаді й Австралії, китайські нарікання на продовження посухи, яка особливо стосується багатих на пшеницю провінцій (Китай — один із головних її виробників). Так сформувалася модельна комбінація цінового рекорду, який ось-ось буде встановлено.
Битва за акри
Чимало політиків з Північної Африки отримало урок від повалення туніського президента Бен Алі й мобілізації на каїрській площі аль-Тахрір — купують продукти, незважаючи на їх високу вартість. Агрономи з берегів Перської затоки у пошуках сільськогосподарських угідь — вони приречені на імпорт 90% харчування: араби вже купили або орендували великі поля в Ефіопії, Кенії й Судані. Землю шукають і китайці, Індія, Південна Корея. ФАО оцінює, що до 2030-го закордонні господарі матимуть 400 млн га.
У січневому зверненні про стан держави Барак Обама пообіцяв, що США повернеться до енергії майбутнього: у 2035 році вже 80% електрики має походити із зелених джерел. Економіка мусить позбутися залежності від нафти, з року в рік дорожчої, нищівної для довкілля. Америка не може бути залежна від забаганок такого лідера, як президент Венесуели Уго Чавес. Після минулорічної аварії у Мексиканській затоці не додалося ентузіастів буріння на американському узбережжі, а розширюється коло експертів, які підозрюють, що більшість легкодоступної нафти людство вже спожило. Порятунок у біопаливі — запевнив Обама у Конгресі. Для розробки технології виробництва сучаснішого біопалива у федеральному бюджеті виділено 1,5 млрд дол.
Фермери, які вирощують збіжжя, потирають руки, до них має надійти значна частина субсидій. Минулий сезон вони зараховують до вдалих, уже давно не заробляли так добре — врожаї не були найкращі. Отже, ціна була висока, на кукурудзу краща, ніж у рекордному 2008 році, тому надалі приходять клієнти: броварники — за ячменем, пекарі — за пшеницею, за кукурудзою — годувальники худоби, а також ті, хто займається біопаливним бізнесом. Останні купують вже 40% врожаю і потребуватимуть більше: з 2022 року США мають виробляти 36 млрд галонів біопалива, це на 23 млрд більше, ніж нині.
Економісти звертають увагу, що найближчим часом ціна на продукти залежатиме від боротьби за акри, яка зараз розгортається. Рільники на північній півкулі вирішують, що сіяти навесні, намагаються вибрати такі культури, які принесуть їм найбільший прибуток. Ніби так роблять щороку, але цього разу результат важко передбачити. Не бракує застережень, що, скажімо, у Росії це не буде пшениця. Що з того, що її не вистачає, коли держава стримує ціни, водночас обмежено експорт. Тому рільники можуть прикинути, що рентабельніше — кукурудза чи ріпак?
Рис тримається
Крім примхливої погоди, слабкого долара, дорогої нафти, жадібності спекулянтів і допомоги заможних держав, які захищають своїх рільників, ціни летять угору через скорочення запасів і незадоволений попит жителів Китаю та Індії. Нарешті вони можуть споживати м'ясо, статистичний китаєць з'їдає його удвічі більше, ніж на початку реформ.
Дієтологи почали говорити навіть про протеїнову революцію. Порятунком не будуть вегетаріанці, бо вони, у свою чергу, споживають більше сої. Доводиться імпортувати 60% китайської сої, а на Далекому Сході пішла мода на молоко, йогурти і масло. У Китаї протягом року харчування подорожчало на вісім відсотків.
Парадоксально, але різке підвищення цін не стосується рису. Стабільність ціни забезпечують поки що високі врожаї у Камбоджі, Бірмі, у в'єтнамській дельті Меконгу. І настільки добрі, що повінь у Таїланді не вплинула на ціну рису. Проте фахівці вважають, що ця рівновага хитка. Потрібно зовсім небагато, щоб дійшло до такої паніки, як у 2008 році, коли непогода і маніпуляції з митом в Індії й В'єтнамі підняли ціну рису до тисячі доларів за тонну замість звичайних п'ятсот.
Тож якщо на нас чекає криза продуктів харчування, можна очікувати повторення трагедії 2008-го. Ціни на пшеницю і рис, від яких залежить життя п'яти мільярдів людей в Азії й Африці, йшли вгору, а кількість голодних була більша, ніж будь-коли раніше. З даних ООН випливає, що нині голодують трохи більш як 900 млн людей, кожні шість секунд від недоїдання помирає дитина. Напевно, кількість голодних збільшиться, розшириться також зона прихованого голоду — недобору вітамінів і мікроелементів. У ній живе третина людства.
У 2050 році на світі буде дев'ять мільярдів осіб. Ураховуючи зміну дієти, щоб їх нагодувати, треба буде на 70% більше продуктів, ніж нині. Хто заробить на цьому? Інвестори вважають, що це означає посилення впливу виробників добрив, засобів охорони рослин, сільськогосподарської техніки. Є й такі, хто стверджує, що завдяки високим цінам відкриється шанс для рільників бідних регіонів. Проте чи існують у них умови для розвитку виробництва, коли вони зазвичай програють у суперництві з колегами з Америки і Європи, яких щедро субсидують уряди?
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ВИПРОБУВАННЯ ЗА «ГАМБУРЗЬКИМ РАХУНКОМ»
назад »»»