ЗАКОН ПРО ВИБОРИ: ВПЕРЕД, У МИНУЛЕ?
Два тижні, упродовж яких народні депутати України працювали в комітетах і округах, нагадують таке собі «затишшя перед бурею». Саме такий висновок напрошується в тих, хто уважно стежить за роботою нашого законодавчого органу упродовж останнього часу.
Нагадаємо, два тижні тому було перенесено (але лише тимчасово!) розгляд пенсійної реформи. Десь «на підході» зміни до житлового і трудового законодавства — проекти не менш знакові й головне переповнені чималою кількістю сюрпризів для тих, хто захоче уважно з ними ознайомитися.
Так і не знято з розгляду нову редакцію закону про мови, котра пропонує зробити російську другою державною. До речі, з приводу цього «шедевра законодавчої думки», розробленого трьома парламентарями з трьох фракцій більшості («регіоналом» Олександром Єфремовим, комуністом Петром Симоненком і «литвинівцем» Сергієм Гриневецьким) ще торік, активні протести котяться як усередині України, так і за її межами.
Нещодавно стало відомо, що практично завершується робота ще над одним документом, здатним суттєво підкоригувати нинішній політичний статус-кво в недалекому майбутньому. Йдеться про модернізацію виборчого законодавства.
Узагалі після горезвісного рішення Конституційного Суду, котре торік у жовтні скасувало політичну реформу, вибори до Верховної Ради мали б відбутися минулої неділі. Однак спритні нардепи попіклувалися про власне політичне «довголіття» і законодавчо перенесли наступне «свято демократії» аж на осінь наступного року. Втім, це лише півсправи. Упродовж останніх кількох місяців у владних кабінетах активно тривала робота з підготовки принципово нових правил гри, за якими обиратимуть наступний склад Верховної Ради.
Більше законів— хороших і різних!
Перед тим як детальніше підійти до аналізу нинішньої ситуації щодо потенційних змін до закону про вибори народних обранців, наголосимо: цей сегмент законодавства у нас традиційно нестабільний. Парламентські вибори 1990, 1994, 1998, 2002 і 2006 років відбувалися за різними законами! Лише дострокове волевиявлення 2007-го пройшло за тими самими правилами, що й попередні, чергові вибори-2006. Вірогідно, зміни могли бути й тоді, однак парламентарі не встигли щось модернізувати — надто високою була тодішня політична температура в державі.
За понад двадцять років зміни торкалися багатьох виборчих сегментів. Проте чи не найпринциповіша корекція відбувалася у 1998 і 2006 роках. Перший раз парламент після суцільної мажоритарки перейшов на змішану систему обрання. А вдруге цілковито ліквідував мажоритарні округи, відкривши шлях партійним спискам, котрі нині справді доводять свою недосконалість (достатньо згадати, як депутати з БЮТу масово втікають до лав більшості).
Ось тепер у політичних верхах усе активніше знову говорять про повернення до мажоритарної системи або принаймні відродження її елементів. Президент Віктор Янукович почав активно озвучувати ідею реанімації мажоритарки ще минулої осені. Воно й не дивно — місцеві вибори, де «регіонали» провели таку собі «генеральну репетицію» повернення «в округи своя», пройшли для ПР успішно.
Тож, відзначаючи першу річницю перебування при владі, Янукович знову згадав про свої «мажоритарні тези». В цьому чинний глава держави нагадав одного зі своїх попередників, над яким скупчилися «прокурорські хмари»,— Леоніда Кучму. Пригадується, Леонід Данилович також неохоче погоджувався на перехід спершу до змішаної, а потім до стовідсотково пропорційної виборчої системи.
Отже, Віктор Янукович заявляє, що закон про вибори має передбачати змішану або мажоритарну систему виборів. «Це буде моя позиція, інакше я цей закон не підпишу,— недвозначно натякає гарант. — Як мінімум пропорційність повинна бути 50 на 50. Та якщо буде пропозиція повністю мажоритарної системи, я також не буду проти».
Свій до свого по своє
Певна річ, навколо цих тез почали «розкручуватися» подальші події. Робоча група з розробки документа, котра діє при Президентові, нещодавно завершила роботу над концепцією майбутнього закону про вибори народних депутатів. Із повідомлення прес-служби Міністерства юстиції випливає: Віктор Янукович навіть встиг розглянути ці пропозиції робочої групи і визначив позиції, на підставі яких рекомендує підготувати законопроект. «Після розробки проекту закону він буде розглянутий робочою групою й міжнародними експертними установами та внесений главою держави до Верховної Ради»,— зазначають у мін'юстівській прес-службі.
А от далі суцільний «туман». По-перше, міністр юстиції Олександр Лавринович заявляв, що згадану концепцію розробляли «за участю представників усіх депутатських фракцій Верховної Ради, позафракційних народних депутатів, представників міжнародних і вітчизняних неурядових організацій, причому значна частина пропозицій, врахованих главою держави, належала представникам опозиційних політичних сил і ОБСЄ».
Це, так би мовити, офіційне тлумачення процесу від представників влади. Однак воно не збігається з опозиційним баченням. Передусім у тій частині, де йдеться про нібито врахування пропозицій від опозиційних фракцій. Звичайно, якщо до числа опозиціонерів зараховувати, скажімо, колишніх бютівців, котрі поповнили лави Партії регіонів, то можна сказати й так.
Якщо виходити з точки зору, якої дотримуються провідні представники партії «Батьківщина», усе набагато прозаїчніше. Пригадується, віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко ще торік, напередодні місцевих виборів, наголошував: «Цілком очевидно, якщо місцевій владі вдасться свою непопулярність компенсувати за рахунок мажоритарної складової, то можна стовідсотково прогнозувати, що наступні парламентські вибори теж відбудуться за змішаною системою».
Отже, опозиції не до душі принцип відходу від основ чинного нині законодавства. Говорити про якісь поступки з боку влади і врахування опозиційних пропозицій як мінімум некоректно. Власне, це саме випливає з нинішніх коментарів опозиційних очільників. Олександр Турчинов цими днями спробував закликати владу не чіпати виборче законодавство.
За його словами, в ньому відпрацьовують технології, за якими неузгодженого з владою кандидата може бути знято з перегонів. «Упроваджується безконтрольний друк бюлетенів, збільшують закриті виборчі дільниці й в тому числі відбувається приховування політичної відповідальності за мажоритарною системою,— твердить Турчинов.— Ми вимагаємо негайно припинити руйнацію виборчого законодавства. Інакше не можна буде говорити про можливість зміни влади в Україні демократичним шляхом».
Схоже, що особливих ілюзій Турчинов не плекає, а ухвалення згаданого документа прогнозує упродовж місяця. Ще один цікавий нюанс. Турчинов запевняє, що жодний (!) депутат від опозиції не бачив проекту закону і озвучив вимогу щодо оприлюднення цих матеріалів для обговорення. Можливо, тут він дещо перебільшує, але із заявами міністра юстиції про врахування опозиційних пропозицій ці слова також корелюються мало.
Власне, це не єдина думка зараз. Скажімо, Арсенія Яценюка в тій-таки «Батьківщині» не надто долюблюють. Нерідко називають його «Фронт змін» псевдоопозицією. Проте і в цій політичній силі обурені нинішніми намірами провладних фракцій внести кардинальні зміни до виборчого законодавства. «Повернення до змішаної виборчої системи може призвести до безвідповідальності народних депутатів перед виборцями,— вважає Арсеній Яценюк. — Згадайте, що було, коли була мажоритарна система виборів — тотальна безвідповідальність».
«Ідеал» очима спікера...
Таку «відповідальність», яку ми бачимо тепер, навряд чи можна вітати. До речі, цього тижня Юлія Тимошенко заявила, що нині у Верховній Раді готують чергову велику «скупку тушок». Мовляв, представники Партії регіонів воліють наростити власну політичну силу до 226 депутатів і ухвалювати будь-які рішення в парламенті без якихось формальних консультацій з партнерами по більшості.
Утім, виборчого законодавства це, вочевидь, мало стосується. Принаймні, з боку фракції Народної партії Володимира Литвина якихось протидій намірам повернутися до мажоритарних округів не було чути. Спікер нещодавно заявляв, що «ідеальним варіантом для України могла бути мажоритарна система з висуванням кандидатів від політичних партій». Власне, цей механізм було застосовано на місцевих виборах торік у жовтні. Сказати, що все відбулося «ідеально», означало б покривити душею.
...і міжнародних спостерігачів
Однак і це ще не все. Нещодавно олії у вогонь підлили представники американського Національного демократичного інституту. Коли розробка модернізованої концепції виборчого законодавства лише розпочиналася, ці поважні персони, як і багато інших, увійшли до складу відповідної робочої групи. Та на завершальному етапі вийшли зі складу цього органу.
«НДІ вирішив призупинити свою діяльність у робочій групі до того часу, поки робота над проектом закону не стане прозоріша й така, яка враховує різні думки, — зазначила у листі до міністра юстиції Олександра Лавриновича регіональний директор НДІ в Євразії Лора Джуетт.— Якщо цього не станеться, нове виборче законодавство не матиме довіри суспільства. Це стане кроком назад, а не прогресом у досягненні мети, якою є проведення демократичних виборів».
Показово, що пані Джуетт вказує фактично на ті самі причини, що й представники опозиції, особливо з «Батьківщини». Мовляв, робота групи була закрита, а опозиційні партії та громадські об'єднання не могли повноцінно брати участь у робочому процесі. До того ж персональний склад цієї робочої групи так і залишився незбалансований — орієнтований винятково на позицію влади.
Щоправда, представники ОБСЄ, котрі також активно намагаються допомогти українцям у написанні чогось великого й світлого, залишати склад робочої групи не стали. За словами координатора проектів ОБСЄ в Україні Любомира Копая, ця організація запропонувала навіть розширити свою допомогу. Зокрема, шляхом організації проведення «круглих столів», де б нове виборне «дітище» могло пройти громадське обговорення.
Що з усього того вийде, поки що сказати непросто. Зрештою, ми пам'ятаємо, яким було так зване обговорення не менш важливого документа — Податкового кодексу. Говорили, балакали... А восени люди вийшли на Майдан.
Цілком імовірно, що нині ситуація може повторитися. Однак чи дозволить це уникнути повернення мажоритарних округів — велике питання. Зрештою, доречно пригадати професора Преображенського із булгаківського «Собачого серця»: «Проблема не в клозетах, а в головах!».
Навіть ідеальне законодавство можна так «уміло» реалізувати, що з'явиться привід схопитися за голову. А в нас же до ідеалу ой як далеко. Та й чи існує такий ідеал узагалі, за межами хіба що спікерського бачення процесу?..
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»