«ОБОРОНКА» УКРАЇНИ НА ШЛЯХУ ЗМІН
ЕКСПЕРТИ КАЖУТЬ, ЩО З ЧАСОМ ПІДВИЩАТЬ ЇЇ ЕФЕКТИВНІСТЬ
Наша газета багато уваги приділяє проблемам вітчизняного оборонно-промислового комплексу (ОПК). І це зрозуміло, оскільки саме від нього багато в чому залежить обороноздатність країни, оснащення армії сучасними зразками озброєнь і військової техніки.
Нещодавно було презентовано нову модель управління структурою оборонно-промислового комплексу, який, нагадаємо, налічує 165 підприємств, де трудяться майже 120 тисяч наших громадян. Тривалий час ці заводи підпорядковувалися різним міністерствам і відомствам, керівники яких, зрозуміло, мали й мають кожен своє бачення щодо подальшого розвитку. Власне, тому й вирішено було об'єднати ці підприємства в окремі вертикально інтегровані структури, що входитимуть до Державного концерну «Укроборонпром».
Такий крок має сприяти консолідації зусиль підприємств, дозволяючи одночасно збалансувати інтереси виробників зброї та тих, хто її реалізує як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках. Щоправда, при цьому виникає низка запитань, які потребують чітких відповідей. Зауважу: відповідей безпомилкових, оскільки йдеться про надто серйозні проблеми. Та поки що так і не визначено саму процедуру, за якою відбуватиметься виокремлення для об'єднання підприємств, що належали до різних міністерств і відомств. Оскільки очевидно, що їхнім керівникам доведеться обмежувати свої повноваження, а разом із цим і важелі впливу на процес виготовлення певних зразків зброї. Також залишається відкритою і фінансова складова цієї реорганізації, бо остаточно ще невідомо, з яких саме джерел виділятимуть кошти на її проведення. До речі, чималі...
— Доведеться суттєво удосконалювати організацію системи державного оборонного замовлення, розробки і виготовлення зразків озброєння і військової техніки,— зазначив президент асоціації «Українські оборонні технології» Володимир Грек.— Адже при подальшій структуризації цього завдання та його практичній реалізації варто враховувати той аспект, що озброєння створюється в межах існуючих систем як державних замовників, так і виконавців, де за кожним міністерством чи відомством закріплені свої обов'язки та права, в тому числі і юридичні.
Необхідно створювати умови і для популяризації продукції вітчизняних підприємств на світових ринках зброї, аби вона краще реалізовувалася. Як це зробити? Один із варіантів — організувати проведення в Україні міжнародної виставки озброєння, де вітчизняні підприємства змогли б презентувати зразки своєї продукції. А їм є що показати, однак більшість із них позбавлена можливості брати участь у закордонних виставках через брак коштів. Щоб виправити ситуацію, президент асоціації «Українські оборонні технології» Володимир Грек подав до уряду відповідні пропозиції щодо проведення такого заходу у 2012 році, коли в нашій країні відбуватиметься фінальна частина чемпіонату Європи з футболу.
— До того ж сама структура «Укроборонпрому» дещо важкувата в управлінні,— вважає Володимир Олександрович.— Раніше чимало підприємств вітчизняного ОПК підпорядковувалося безпосередньо Мінпромполітики. Після того як його місце займе державний концерн, передбачається, що між ним і підприємствами буде утворено додаткову проміжну координуючу структуру. Чи витримають вони таку надбудову — нині сказати важко, покаже час. Але одне очевидно вже тепер: численні погодження можуть позначитися на оперативності в ухваленні рішень.
За великим рахунком, підприємствам байдуже, кому підпорядковуватися. Головне, аби вони мали стабільне державне оборонне замовлення. Тобто той стабілізуючий фактор, який є основою державної політики у створенні умов для розвитку підприємств. Оскільки не можна постійно робити ставку на іноземні замовлення, вони здебільшого нестабільні...
Схоже, поточного року так не буде. Адже у держбюджеті на державне оборонне замовлення за загальним фондом передбачено лише 350 мільйонів гривень, а цього для виконання низки перспективних проектів замало.
До того ж є певна символічність у тому, що в день проведення згаданої прес-конференції Верховна Рада України відмовилася передбачити обов'язкове фінансування потреб Збройних Сил на рівні двох відсотків ВВП. Тож про яке забезпечення вітчизняного війська новітніми зразками озброєння та військової техніки в поточному році можна говорити?
— До речі, цьогорічне фінансування потреб оборонного відомства на рівні 11,3 мільярда гривень (не беручи до уваги так званий спеціальний фонд, бо здебільшого — це віртуальні гроші.— Авт.) не дозволить здійснити адекватні кроки в напрямку переозброєння війська. На цьому наголошує і більшість експертів, які підрахували, що лише на проведення поточного ремонту техніки для її відновлення необхідно близько 8 млрд грн. Тож якщо така динаміка збережеться і надалі, на це знадобиться близько п'яти років. При цьому зрозуміло, що ні про яку закупівлю нової техніки вже не йдеться,— каже Володимир Грек.
— На жаль, це неодмінно призведе до того, що Україна у найближче десятиліття перебуватиме у вакуумі обороноздатності,— додає з цього приводу директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.— І навіть якщо припустити, що раптом відбулося різке збільшення фінансування, й тоді тільки за три-чотири роки нові зразки озброєння та військової техніки могли б потрапити до військ, оскільки існують певні особливості технологічного циклу. Наприклад, для того, щоб налагодити виробництво нового зразка ракети, потрібно рік — три.
До речі, за майже два десятиліття незалежності України змінилося не одне покоління озброєнь. Згадані 350 млн гривень, що прописані у бюджеті 2011 року за загальним фондом на закупівлю озброєння та військової техніки,— це лише невелика частка зобов'язань Міноборони перед підприємствами за раніше укладеними договорами, загальна сума яких — 2 млрд гривень. Тож можна передбачити, що закладені в бюджет поточного року кошти завідомо не задовольняють виконання укладених договорів у повному обсязі. А це означає чергову паузу в створенні перспективних зразків озброєння та надходження їх до Збройних Сил України.
Щоправда, залишаються певні сподівання на спеціальний фонд. Але лише за тієї умови, що новоутворений державний концерн проводитиме фінансову політику, спрямовану на акумулювання коштів, які надходитимуть від реалізації зброї, безпосередньо в «Укроборонпромі» з їхньою подальшою передачею замовникам на розробку і закупівлю озброєння. Звичайно, такий крок дещо поліпшить загальний стан справ, але чи вплине він кардинальним чином на ситуацію?
Із «Оборонного огляду» — документа, який визначає обриси Збройних Сил до 2025 року, випливає, що впродовж найближчих п'яти років видатки на потреби вітчизняного війська не перевищуватимуть 13–15 млрд гривень (близько мільярда американських доларів за загальним фондом.— Авт.). Чи не означає це, що армія і надалі існуватиме за залишковим принципом? При цьому передбачається подальше скорочення чисельності вітчизняного війська до 150 тис. осіб. Для порівняння, Військо Польське, маючи меншу чисельність — близько 100 тисяч осіб, фінансується на рівні дев'яти мільярдів доларів.
Щодо перспективного розвитку ОПК, то наведені у згаданому документі прогнозовані показники надходження коштів демонструють, що до 2015 року триватиме етап стабілізації, потім упродовж наступних п'яти років відбуватиметься нарощування потужностей, і лише після 2020 року розпочнеться розробка нових зразків озброєння і військової техніки. Що ж, доведеться зачекати. При цьому головне — зберегти науково-технічний потенціал підприємств, технології виробництва техніки і озброєнь.
також у паперовій версії читайте:
- НА ЩО ВІЙСЬКУ ВИСТАЧИТЬ ГРОШЕЙ?
назад »»»