СУД ПРИСЯЖНИХ— РЯТІВНЕ КОЛО?
Народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних — так зазначено в ст. 124 Конституції України. Однак від часу ухвалення Основного закону минає 15 років, а цей принцип донині не реалізовано.
Не нормами закону, а совістю
Нещодавно у Верховній Раді зареєстровано законопроект, у разі ухвалення якого згадану конституційну норму буде втілено в життя. Звісно, суд присяжних — не панацея, ідея його запровадження має чимало опонентів. Вони наголошують: відомі випадки в практиці інших держав, коли присяжні засуджували невинуватих. Однак такі драматичні прояви є на рахунку і професійних суддів. А досвід сучасної Росії, зокрема, свідчить, що великою проблемою із запровадження суду присяжних була неготовність прокуратури до участі в змагальному судовому процесі, реальному, а не задекларованому. Цей прикрий нюанс призводив на початковій стадії становлення інституту присяжних до незрозумілих, алогічних виправдань.
Опоненти також указують на відсутність належних умов праці. Часто-густо в «храмах правосуддя» ніде розмістити працівників апарату суду, а служителі Феміди трудяться в непристосованих приміщеннях. Тож як тут відшукати місце для присяжних? Вагомим аргументом вважають також брак коштів для забезпечення їх діяльності. Проте економічні й соціальні проблеми існували завжди, але за наявності політичної волі це не завадило проведенню реформ у певних сферах.
До слова, прибічники суду присяжних визнають, що його запровадження пов'язане зі значним фінансовим навантаженням для держави, тому пропонують спочатку запровадити його у кримінальних справах, де мірою покарання може бути довічне ув'язнення. За наявності коштів доцільно вдаватися до такої форми в усіх справах, де особа не визнає себе винною, а покарання передбачає позбавлення волі.
Ще один аргумент опонентів зводиться до того, що людині без юридичної освіти важко розібратися в нюансах складних карних справ. Однак їм заперечують: аби зробити висновок про те, був злочин чи ні, юридична освіта не потрібна. Іноді корисно поглянути на справу «неозброєним» оком, і те, що присяжні насамперед керуються не нормами закону, а совістю, може виявитися неабияким позитивом. Адже вирок може бути законним, але несправедливим — у цьому немає парадоксу. Зрештою присяжні не обтяжені юридичним безглуздям, зауважують адвокати.
Поки не буде суду присяжних, змагальність судового процесу залишиться закріпленою в законі декларацією. Судді у відставці зазначають: державні обвинувачі не обтяжують себе доказуванням, в обвинувальних висновках докази не аналізують, натомість викладають зміст документів у справі без думки про те, чи вони переконливі. Обвинувачення детреноване, а професійний суд позбавлений можливості впливати на якість слідства.
Презумпція невинуватості в суді присяжних із декларації перетворюється на реальність, усі сумніви там тлумачать на користь звинуваченого. Нині судді майже не виносять виправдувальних вироків — цю репресивну тенденцію успадковано ще з радянських часів. З року в рік їх кількість зменшується, зазначає голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко. За останні п'ять років вони становлять 0,5% загальної кількості судових вердиктів у кримінальних справах.
У такому контексті суддя Європейського суду з прав людини від України Ганна Юдківська називає великим здобутком суду присяжних у Росії майже 20% виправдувальних вироків. До позитива можна віднести й те, що тамтешнє слідство зрозуміло: поспіхом зліплене обвинувачення в суді присяжних безнадійно розсипається, тож працювати слід на совість.
Незалежність від зацікавлених
Правосуддя — надто серйозна річ, аби довіряти його відправлення професійним суддям — так жартома перефразували відомий вислів адвокати. Суд присяжних, на відміну від «традиційного», демократичний за своєю суттю. Він передбачає участь у здійсненні правосуддя відібраних за випадковою методикою громадян спеціально для певної справи, а це мінімізує вплив різних державних органів, зацікавлених персонажів, злочинних угруповань. Зрештою присяжні незалежні від керівництва суду, їх не турбує перспектива обрання чи необрання пожиттєво. Суд присяжних — це не тільки важлива ознака громадянського суспільства, а й дієва форма контролю.
З огляду на сучасні українські реалії важливим є корупціогенний чинник, адже торгівля законом, правосуддям набула значного поширення (про це свідчать дані різних моніторингів і опитувань). А підкупити чи залякати 12 присяжних важче, ніж одного суддю.
Цікава пропозиція деяких служителів Феміди запровадити суд присяжних у вигляді пілотного проекту в певному місті, відпрацювати на цій базі оптимальну модель, а потім поширювати позитивний досвід на всю Україну.
Термінове запровадження суду присяжних особливо актуальне, зважаючи на зростання репресивного ухилу в діяльності правоохоронних органів, непрозорість добору та призначення суддів. Про це йдеться в пояснювальній записці до зареєстрованого в парламенті проекту закону «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо суду присяжних». Важливо це й через недосконалість нашої судової системи, упередженість і залежність служителів Феміди.
Автори законопроекту пропонують передбачити в КПК окрему процедуру розгляду карних справ судом присяжних. Вважають за доцільне залучати його у випадках, коли підсудний, який скоїв злочин середньої тяжкості, тяжкий та особливо тяжкий злочин, не визнає своєї вини. У законопроекті детально виписано процедуру добору присяжних. Запропоновано також, аби суд присяжних діяв в апеляційних судах і Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Водночас зі згаданим законопроектом автори подали ще один — «Про суд присяжних в Україні». Це обумовлено тим, що чинне законодавство, зокрема Закон «Про судоустрій і статус суддів» та Кримінальний кодекс містять лише норми, які визначають окремі права та обов'язки присяжних, а також передбачають відповідальність за протиправні посягання на їхнє життя, здоров'я і майно. Про те, як має бути реалізовано принцип безпосередньої участі народу в здійсненні правосуддя, там не йдеться.
Звичайно, суд присяжних не можна ідеалізувати, але це шлях, який допоможе судовій системі очиститися. Реалізація запропонованих проектів підвищить довіру народу до судової влади, переконані їхні автори.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- СМЕРТЬ У МІЛІЦЕЙСЬКОМУ ВІДДІЛКУ
назад »»»