БАЛАНС ПЕСИМІЗМУ Й ОПТИМІЗМУ
Глобальна криза та «економіка родини»
Новітня економіка кожної української родини за постійно кризових умов, у яких перебуває країна, демонструє: для того щоб більш-менш нормально жити (за світовим рівнем — це далеко не нормально), люди мусять кардинально обмежувати свої потреби та самотужки і «по живому» зрізати планку життєвих потреб. І тут уже не йдеться про гідну якість буття.
Доктор соціологічних наук Тетяна Петрушина (Інститут соціології НАНУ) досліджувала проблему сприйняття громадянами України економічних інститутів суспільства за умов глобальної кризи.
Була команда:
затягнути паски!
Майже двадцять років ринкової соціалізації, досвід приватизації суттєво позначилися на масовій свідомості. Втягування економіки країни, виснаженої пореформеними перманентними кризовими станами, до глобальної кризи значно погіршило умови життя більшості її населення. Криза досить відчутно зачепила 60,8% населення, а катастрофічно — 18,6%. «Лише трохи» її відчули 15,8% громадян. Не торкнулася вона мізерної частки опитаних — 4,8%.
Жорсткіше криза вразила схід і південь країни. Досить відчутно або катастрофічно її відчувають у цих регіонах відповідно 83,5% і 82,4% мешканців. У центрі вплив кризи як катастрофічний і досить відчутний сприймають 77,4%, а на заході — 73,1% респондентів. Саме на заході зафіксовано найбільшу частку громадян, яких криза зачепила лише трохи. У східних регіонах більше половини населення змушені скорочувати споживання продуктів харчування (58,4%). Це значно більше від частки населення у західних регіонах (44%), яке теж вдається до цього заходу виживання за умов кризи. В цілому половина населення країни скорочує свій раціон! Водночас дещо зросла частка громадян, які обмежують свої витрати на придбання одягу та інших потрібних речей.
Кожний двадцятий — жебрак
Загалом більшість опитаних (59,1%) вважає, що впродовж останнього року матеріальні умови життя їхніх сімей погіршилися. 5,5% опитаних інколи жебракують і голодують. Більш ніж третині населення (36,6%) вистачає тільки на продукти харчування, приблизно такій же частці (38,2%) — на прожиття і лише кожному шостому (16%) доходів вистачає на все необхідне, за винятком можливості робити заощадження. У повному достатку живе 0,2% опитаних громадян.
Катастрофічності впливу кризи зазнали саме ті громадяни, які зіткнулися зі звільненням із роботи та труднощами з поверненням кредитів. Серед цих громадян велика частка тих, котрі змушені обмежувати купівлю речей, продуктів харчування. Ситуація ж на ринку праці за роки кризи суттєво погіршилася. Якщо у докризовому 2008-му за місцем проживання було важко знайти роботу за отриманою кваліфікацією та з достатнім заробітком 74,1% громадян, то за час кризи цей показник зріс до 80,9%. Важко влаштуватися на роботу молоді. Можливості для молодих людей знайти свою першу роботу після закінчення навчання більшість громадян (76%) оцінює як погані і дуже погані. Кожний другий (52,3%) вважає, що його гарантії забезпечення роботою значно ускладнилися.
Незважаючи на суттєве погіршення життєвого рівня населення, зростання протестних настроїв не спостерігається. Частка громадян, яка вважає за потрібне у разі значного погіршення умов життя активно протестувати проти цього, майже врівноважується часткою тих, хто вважає за необхідне за будь-яку ціну зберігати мир і спокій (40% та 36,8% відповідно). Більше того, протестний потенціал, на думку наших людей, зменшується. Половина населення (53,4%) зазначає, що «жити важко, але можна терпіти», майже третина (29,8%) — що «терпіти наше тяжке становище вже неможливо». А серед громадян, які зазнали катастрофічного впливу кризи, половина (53,6%) терпіти більше не взмозі.
Водночас зростає індекс оптимізму. Частка тих, хто вважає, що у найближчий рік життя більш-менш налагодиться, зросла порівняно з 2008 роком від 19,6% до 30,6%. Водночас частка песимістів зменшилася з 44% до 26,1%. Вочевидь, на світосприйняття людей впливають різні чинники: історично притаманна звичка до довготерпіння, слов'янська сила духу і віра в краще майбутнє, певна байдужість («моя хата скраю, я нічого не знаю»), а також сподівання на позитивні зміни.
Приватизувати
власну свідомість?
Чи змінилося за таких умов сприйняття населенням основних економічних інститутів? У суспільстві зберігається загалом схвальне ставлення населення до розвитку приватного підприємництва. Проте очевидною є тенденція скорочення позитивного ставлення населення до приватизації малих підприємств. 62,1% населення негативно ставиться до приватизації великих підприємств, 13,1% — позитивно. 52,2% загалу негативно ставиться до приватизації землі, 24,3% — позитивно. У регіональному розрізі підвищеним рівнем негативізму в сприйнятті приватної власності вирізняється схід. Саме у східних регіонах негативне ставлення населення до приватизації великих підприємств, передавання у приватну власність землі та можливості її купівлі-продажу виявлено сильніше, ніж у західних регіонах.
Незмінною, порівняно з докризовими роками, залишається суспільна думка щодо участі держави в управлінні економікою. Половина населення (48,9%) віддає перевагу економічному розвиткові країни на паритетних засадах державного управління і ринкових методів, третина (31,9%) підтримує повернення до планової економіки на основі повного державного обліку та контролю і лише 5,4% громадян виступають тільки за ринкове регулювання. На цьому тлі суттєвими залишаються патерналістські установки людей. 74,3% громадян вважають, що обов'язком держави має бути забезпечення населення необхідною медичною допомогою, 75,4% переконані, що держава повинна створити прийнятний рівень життя людям літнього віку. На думку 63,5% опитаних, однозначним обов'язком держави має бути забезпечення роботою всіх, хто її хоче мати.
Незважаючи на пролонгований вплив на життя українців глобальної кризи, песимістичні настрої людей щодо можливості поліпшення життя у найближчий час врівноважуються їхніми ж оптимістичними очікуваннями змін на краще.
Яна ЛАДОМСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЧИ ЗАДОВОЛЕНІ УКРАЇНЦІ СВОЇМ ЖИТТЯМ?
- ЯЙЦЕ ТАКИ З'ЯВИЛОСЯ РАНІШЕ ЗА КУРКУ
назад »»»