ТЕАТР... НА БУЛЬВАРІ ЗЛОЧИНІВ
27 БЕРЕЗНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ТЕАТРУ
Міжнародний день театру — свято, яке відзначатимуть не лише ті, хто безпосередньо причетний до древнього й одвічно незбагненного мистецтва, тобто актори, режисери, адміністратори, художники, а й глядачі, котрі щовечора заповнюють зали і, затамувавши подих, чекають тієї миті, коли згасне світло...
І символічно, що саме напередодні свята тих, хто займається творчістю чи поціновує її, на сцені Національного академічного драматичного театру імені І. Франка світло рампи побачила прем'єра вистави «Фредерік, або Бульвар злочинів» за п'єсою Еріка-Еммануеля Шмітта, адже її головні герої — актори.
Жанр нового спектаклю режисер-постановник Юрій Кочевенко визначив як «театральний роман», і це цілком виправдовує зміст вистави, яка охоплює досить значний період життя героїв.
Епіграфом до «Фредеріка» могла б стати цитата з вірша Олександра Вертинського «Прощальна вечеря»:
Я знаю: даже кораблям
Необходима пристань.
Но не таким, как мы! Не нам!
Бродягам и артистам!
Професія, що й казати, суперечлива — тим, хто бачить лише її зовнішній бік, вона часто видається романтичною, а люди, котрі обрали її,— неймовірними щасливчиками. А якщо зазирнути глибше, то в око впаде не тільки рожевий колір. І виявиться, що часом за прихильність примхливої панянки на ім'я Слава платити доводиться надто дорого.
Від самого початку вистави нас занурюють у залаштунковий світ, не менш загадковий і складний, аніж сценічний. Пристрасті тут вирують ще, може, й сильніше. Поза сценою бачимо те, що зазвичай приховано від ока глядачів і про що знаємо хіба що з чуток: війна амбіцій, суміш заздрощів — творчих та суто людських, ревнощі, інтриги...
Хочете побачити приклад несумісності, котра часто-густо заважає акторам бути сценічними партнерами? Будь ласка! Постійні суперечки з іронічними жартами між примою паризького театру «Фоллі-Драматік» — мадемуазель Жорж (у її ролі — народна артистка України Людмила Смородіна) та її молодою колегою на прізвисько Красуня (Анастасія Добриніна).
Довідуємось і про найтонші нюанси роботи театру з драматургом. І тут теж чимало цікавого, бо на власні очі можемо переконатися, «из какого сора растут стихи, не ведая стыда». Тобто до якої дипломатії слід вдаватися, аби пояснити авторові, що його тексти не дуже придатні для сценічної гри. Та якщо він і зрозуміє, це не означає, що погодиться переробити п'єсу.
У кожному театрі, чи принаймні в більшості з них, є актор-прем'єр — той, хто збирає глядачеві зали і... наповнює касу грошима. Є він і в трупі «Фоллі-Драматік». Фредерік Леметр — так звати головного героя вистави. Це реальна історична постать улюбленця публіки початку ХІХ ст.
Зірка на те й зірка, щоб мати певні особливі права, та й забаганки теж. Звичайно, Фредерік несе на собі відбиток професії, проте в житті він не перетворюється на Актора Акторовича, залишаючись людиною з плоті й крові. Він не втрачає здатності допомогти ближньому, до того ж не приховує своїх політичних поглядів. Навіть більше — не соромиться відмовитися грати у бездарній п'єсі, незважаючи на те, що її написав інспектор королівських театрів.
Леметр може собі дозволити все, принаймні так йому здається. Однак це виявляється ілюзією, адже власне право на шлюб із коханою жінкою він так і не зміг вибороти. Насамперед у себе самого, поклавши почуття на олтар професії... Виконавець головної ролі, народний артист України Олесь Задніпровський надзвичайно глибоко (хоч зовні стримано) передає різні стани душі героя, робить образ багатогранним і суперечливим.
Чи можна поєднати особисте щастя і театр? Чи має взагалі лицедій право на людське щастя? Такі питання ставлять герої вистави. На них важко відповісти однозначно, незалежно від того, в якому столітті живемо. «Залиште сцену нам — ми вам залишаємо життя»,— промовляє чарівна мадемуазель Жорж.
Та окрім ставлення артиста до професії, філософського осмислення своїх стосунків із нею, значне місце у виставі відведено такій темі, як «митець і довколишній світ», тому композиційно цей «театральний роман» поділено на три розділи: «У театрі Фоллі-Драматік», «За межами театру», «У спогадах».
І ось коли творча людина виходить за межі власного внутрішнього світу, вона стикається...так-так, з його недосконалістю. Усе побачене на кону до болю нагадує наше сьогодення — і всесилля грошей, які часто змушують до певних компромісів, і залежність людей театру від сильних світу сього.
Такою зрозумілою для нас, людей ХХІ ст., яким теж випало жити в епоху раннього капіталізму, є істина: справжня культура і невситиме прагнення набивати кишені завжди є й будуть антагоністами. Цю думку режисер і актори доносять до глядача протягом усієї сценічної дії.
Вистава «Фредерік, або Бульвар злочинів» щойно народилася — режисеру-постановникові Юрію Кочевенку довелося старанно попрацювати з текстом оригіналу, що налічує майже 300 сторінок, залишивши сценічного матеріалу на 90. Та все одно вистава вийшла трохи задовгою. На мою думку, деякої редакції потребують хореографічні номери.
У спектаклі театрали зустрінуться зі своїми улюбленцями. Окрім уже згадуваного Олеся Задніпровського, це, зокрема, народні артисти України Людмила Смородіна, Богдан Бенюк, роботи яких можна оцінити на «відмінно». Мадемуазель Жорж у виконанні Людмили Смородіної — лицедійка, жінка, котра знає собі ціну, прагне гармонії, любові, та принади сцени й слави для неї — понад усе. Не такий однозначний і зображений Бенюком директор театру Арель: спочатку стовідсотковий прагматик, який мріє тільки про «дзвін» у касі, наприкінці вистави плаче, почувши звістку про те, що театр, де прослужив усе життя, влада наказала зруйнувати, щоб розширити вулицю. «Навіщо мені гроші, якщо не буде театру?» — сумно запитує він.
У 30-ті роки ХІХ ст. у Парижі справді припинив існування бульвар Злочинів, де були розташовані театри, які відвідували незаможні городяни й куди навідувалися кримінальні елементи (звідси й назва). Але дух великих акторів, зокрема Фредеріка Леметра, знищити не вдалося — ними захоплюються донині. Не можна вкотре не повторити: «Життя швидкоплинне — мистецтво вічне».
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- СВЯТКУЄМО РІК ЛІСТА
- СМІШНИЙ ДО СЛІЗ ТРАГІФАРС
назад »»»