«ПРИЇЖДЖАЙТЕ, ЛЮДИ ДОБРІ, У КАРПАТИ...»
І ЧИМ НАЛЕЖИТЬ ПІДКРІПИТИ ЦЕ ЩИРЕ ЗАПРОШЕННЯ
Хто хоч раз побував у Карпатах, милувався чарівними лісистими горами, полонинами, стрімкими річками й потоками, той неодмінно ще сюди приїде і загітує своїх друзів, знайомих.
Працюючи колись у Рахівській районній газеті (Закарпаття), власкором всесоюзної газети «Лесная промышленность», я теж полюбив цей своєрідний край. Неодноразово переконувався, що Карпати — то ще й кухня погоди.
Не раз доводилося спостерігати, як на початку листопада в рахівській долині, обрамленій горами, падає дощ або сніг із дощем, а вершини вже вкрилися снігом і гірськолижники прокладають перші траси.
Веду до того, що в Карпатах зимовий лижний сезон розпочинається з листопада і триває до квітня, а інколи, як тепер, коли весна обіцяє бути холодною, то може й довше. Це стосується й перспективної місцевості Драгобрат, де зведено нові комфортабельні готелі і п'ять підйомників. Там завжди найдовше, аж до початку травня, в Карпатах тримається сніговий покрив.
Тамара Кундельська, провідний науковець Івано-Франківського ВНЗ нафти і газу, яка готує дисертацію про стан і перспективи розвитку тамтешнього туризму, погодилася бути моїм гідом під час відвідин Карпат.
— Нині,— зауважує пані Тамара,— зростає кількість людей, котрі полюбляють активний відпочинок у горах, що радує, бо гірські лижі й сноуборд — це якраз те, що лікарі рекомендують для оздоровлення тіла і душі».
Спочатку ми побували на гірськолижному курорті № 1 України Буковель (так його рекламують на офіційному сайті в Інтернеті), який поблизу села Поляниця, за 30 км від Яремчі, на висоті 920 м над рівнем моря. Тут працює 16 підйомників, курорт оснащено необхідною інфраструктурою, на п'яти суміжних горах — понад 50 км лижних трас. До Буковеля легко дістатися з Івано-Франківська маршруткою або автобусом (щодня курсують зранку до вечора). Перше, що впадає тут в очі,— масштаби, курортне містечко з сучасними готелями, ресторанами, кав'ярнями, магазинами, парковками. А навколо стрункі смерічки і кряжисті буки, сліпучо-білосніжні вершини.
Краса обходиться в копієчку
Скористався на Буковелі один раз підйомником — плати 26 грн, двогодинне лижування коштує 91 грн, на півдня — 160, цілий день — 273 грн. Це в будні, а на вихідні, свята тарифи майже на третину вищі. Оренда інвентарю теж недешева. Прокат лиж у будній день — від 75 до 190 грн, на вихідні й свята набагато дорожче. Добові ціни на окремі готельні номери коливаються від 300 грн і більше, а коли забажаєте відвідати дискотеку, ресторан, казино, ще доведеться викласти чималу суму. Аби оминути дорожнечу, треба заздалегідь придбати абонемент — відпочинок у горах буде значно дешевший.
Біля кав'ярні «бістро» зустрів земляків із Харківського політеху, які розповідали, що «лижні» абонементи придбали влітку, живуть у селі Микуличин (25 км від Буковеля) у місцевого гуцула (за 50 грн від однієї особи), до Буковеля добираються маршруткою або автостопом, у курортних кав'ярнях купують тільки чай і каву (продукти для бутербродів мають свої).
І художники полюбляють засніжені Карпати. Подружжя Вікторія і Вадим Цілоусови з Одеси під скрипіння снігу старанно переносили карпатські пейзажі на полотно. Аж 18 гарних картин намалювали, на яких панують білосніжні гірські мотиви. «Покажемо ці роботи на виставці «Зимовий вернісаж» у місцевому музеї й подивуємо земляків»,— пояснили митці.
Не без травм?
Не тільки на буковельських, а й на інших гірських трасах, на жаль, трапляються травми. Їхня статистика — таємниця за сімома печатями. Головне, аби їх зовсім не було або якомога менше. Чимало туристів неадекватно оцінює власні можливості, невміло володіє технікою і не бажає вчитися в інструкторів (безплатно), а для того, аби похизуватися перед жіноцтвом, вибирає складні траси і в результаті має халепу. На гірських трасах гусари перетворюються на «літаючий лом», стрімко несуться з гори, не вміють гальмувати, маневрувати, на шаленій швидкості збивають усіх, хто трапляється на дорозі, травмують їх і себе. Гірські патрулі виловлюють «ломів», штрафують, блокують абонементи на лижування. Спочатку на годину, якщо порушник попадається вдруге — на день. Гірше, коли рятівникам доводиться мати справу з «крутим ломом» (багатим туристом), який на зауваження патруля реагує так: «Я дорого заплатив, тому буду кататись як хочу і де забажаю».
Прокурор Яремчі Віктор Мартинюк підтвердив, що головна причина травм у туристів — порушення правил безпеки, переоцінка своїх можливостей. «Переважно відпочивальники падають самі»,— вважає він. Гості стверджують, що в травматизмі винні й власники Буковеля, котрі нерідко приймають неконтрольовану кількість (стосовно безпеки) відпочивальників. У всьому світі за благополуччя туристів відповідає господар курорту. Він укладає договори зі страховими компаніями. У Карпатах система працює тільки у великих гірськолижних центрах, а на більшості відсутня. Досі не вирішено проблему екстреної допомоги. Вертоліт удень з вогнем не знайдеш. А ось у розвинутих країнах вертоліт за потреби прибуває моментально, адже невідкладну допомогу має бути надано протягом 20 хвилин.
На згадку про Говерлу
Майже 50 років в Україні проводиться зимова альпініада «Говерляна» — випробування для новачків і згадка для бувалих туристів. Я теж вирішив повторити сходження молодих літ у групі під керівництвом досвідчених альпіністів та рятувальників. Випробування непросте. На вершині — морозище, лютує крижаний вітер, котрий будь-якої пори року не стихає. Складно налити з термоса в горня гарячого чаю. На бровах, віях наростає іній і бурульки. Руки мерзнуть, навіть вовняні рукавиці не допомагають. Фото на пам'ять — і назад з гори. Усі учасники альпініади отримали значки на згадку про підкорення засніженої Говерли. Зрештою шматочок холодного металу з написом «Говерляна» означає набагато більше — випробування і перемога над собою.
Чи далеко нам до Європи?
Перепитую про це свою супутницю Тамару Кундельську. Ось її відповідь: «Це серйозна проблема, над вирішенням якої слід ще постаратися. Коли в Карпати приїздить відпочивати іноземець і бачить подекуди лід на схилах, він відчуває негатив. Коли схил добре підготовлено, тоді турист щоразу піднімається на гору і залишає гроші. Нині навіть у популярному Славську (Львівська область) снігові схили бажають бути кращими. Ідеальна гора для розвитку гірськолижного туризму — Тростян, але ще недосконала. Там спорудили новий швидкісний підйомник із пропускною здатністю тисяча чоловік за годину. Проте цього недостатньо для сучасного гірськолижного центру. Природні умови Карпат вимагають фінансових вкладень у систему догляду за трасами. А в нас поки що ратраки (спеціальні машини для утрамбовування снігу) можна полічити на пальцях однієї руки. Техніка ця дуже дорога, господарі трас заощаджують, не купують нові, користуються переважно «беушним» устаткуванням. Тому воно часто виходить з ладу».
У Славському, Тисовці придбали кілька ратраків, але їхня потужність недостатня, адже в Карпатах круті схили і глибокий сніговий покрив. Ще заважає відомча належність трас. Тростян, приміром, у свій час передали МВС — як олімпійську базу), а Тисовець підпорядкували Міноборони, які мали їх фінансувати, а після того як Україна перейшла на ринкові відносини, така система загальмувала: немає коштів, аби на належному рівні утримувати гірськолижні центри. Тому окремі з них, як згаданий Буковель, змушені підвищувати ціни. У спорттовариства «Динамо» коштів на модернізацію підйомників бракує. Місцева влада неодноразово пропонувала інвесторам побудувати на Тростяні гірськолижний центр, але це неможливо, бо одна половина гори в комунальній власності, а друга — в державній. Ця проблема типова для карпатського регіону, де переважна більшість схилів, придатних для лижування, перебуває в спільній власності місцевих громад і держави. Як вважають знавці, потрібно приватизувати найперспективніші центри туризму, тоді знайдуться інвестори.
Поки що головний контингент відпочивальників — українці, тільки зрідка зустрічаються росіяни, поляки, угорці. Головне завдання — повернути російську, білоруську і прибалтійську клієнтуру, адже раніше вона становила половину відпочивальників у Карпатах. Для цього слід створювати кращі умови, поліпшувати сервіс і здешевлювати його. На жаль, поки європейському рівню відповідає тільки Буковель, його поціновують вище, ніж словацькі й польські курорти. Причина — у Буковеля відсутні гідні конкуренти.
Міністерству інфраструктури варто налагодити зручний залізничний зв'язок до Яремчі, Ясіня, Рахова, адже раніше великою популярністю, особливо в молоді, студентства, користувалися «снігові поїзди». Добре пам'ятаю часи, коли турбази Ясіня, Рахова були заповнені. «Снігові поїзди» у п'ятницю вирушали зі Львова, Києва, Тернополя і поверталися додому в понеділок. У вихідні люди відпочивали, каталися на лижах. Нині таких маршрутів не вистачає.
Варто подумати, як і чим здивувати іноземців. Наприклад, у Грузії лижників піднімають на цілину вертольотом, аби вони там покаталися. Така послуга користується попитом. Нам слід розвивати супутні послуги — мисливство, рибальство, екскурсії на оригінальних карпатських конях, плотах або човнах по річках Черемош, Прут, Тиса. Одне слово, просувати карпатський бренд на захід і схід. Тоді приїздитиме більше гостей.
Віталій СТЕГНІЙ з Карпат
також у паперовій версії читайте:
- ФЕСТИВАЛЬНИМИ МАРШРУТАМИ
- КОРДОН — НЕ ЗАВАДА
назад »»»