«КОРОЛІ ВУЛИЦЬ» І ЇХ ПІДДАНІ
Розхристаний Олесь Д. набридливо чіпляється до перехожих і слізно циганить гроші. Каже, що хоче їсти. Рідко хто з людей, проходячи, не подає замурзаній дитині бодай кілька копійок. За годину-другу кишені Олеся наповнюються монетами, але він просить милостиню знову і знову. Хлопець знає: неподалік за його «роботою» стежить помутнілими від горілки очима... його рідна мати. Ще за якусь годину вона пересипає до своїх кишень кількагодинну виручку та зникає у найближчому генделику...
Нехлюйство батьків чи налагоджений бізнес?
Не надто оптимістично проблему неповнолітніх безхатченків характеризує очільник Служби у справах неповнолітніх Львівської ОДА Володимир Лис: «На вулицях нашого міста майже 30% — «проблемні» діти із Закарпаття, 40% — з неблагополучних родин і ще 20% — ті, хто психологічно схильний до бродяжництва...»
Хай там як, проблема малолітніх бідаків існує майже в усіх регіонах держави. Заступник начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС України полковник міліції Віктор Суранович наводить сумну статистику. Торік за втягнення дітей у жебрацтво на Закарпатті працівники міліції порушили... 23 кримінальні справи. 4596 осіб відповідатимуть в адміністративному порядку за доведення неповнолітніх до стану сп'яніння, 37738 адмінпротоколів складено проти дорослих, які нехтували виконанням батьківських обов'язків і ще 92 особи притягнуто до кримінальної відповідальності за недбале виховання дітей.
— Неповнолітні гуляки — нагальна проблема як для правоохоронців, так і жителів закарпатського регіону,— зізнаються працівники відділу кримінальної міліції у справах дітей Ужгородського міськуправління ГУ МВС у Закарпатській області.— Нещодавно в регіоні затримали одразу трьох неповнолітніх жебраків. Як з'ясувалося, 11-літній і семилітній хлопчики та шестирічна дівчинка були (уявіть собі) з однієї родини. Просити милостиню в людей їх заставляє не хто-небудь, а рідна мати, котра у свої 30 із лишком ніде не працює.
Подібне сталося й у Червонограді на Львівщині. 19-річна Анна зі своєю однорічною племінницею, донькою старшої сестри, впродовж двох місяців випрошувала милостиню у перехожих. Коли ж місцеві стражі правопорядку затримали жебрачку, вона не приховувала, що разом із родичкою, ще двома її дітьми приїхали в одне із сіл на Сокальщині. Там оселилися в корівнику. Дівчина двічі на тиждень із малечею їздила до обласного центру жебракувати.
Фахівці служби у справах дітей стверджують, що деякі недбайливі дорослі навмисно виснажують діток, аби ті були сині й худі, викликали в перехожих співчуття.
— Немало неповнолітніх злиднів і в Одесі,— розповідає Юрій Данилов, колишній офіцер із організації дозвілля військовослужбовців.— Ні, жодний з них не помирає від голоду. Ті, що стоять з простягнутою рукою, справді професійні жебраки. Якщо правоохоронці затримають найбільш настирливих, ті у відповідь лементують: «Відпустіть мене, дядечку міліціонере, в мене тато і мама п'ють, як мені жити?»
Львівська екскурсовод Тетяна Сукоркіна підтримує свого одеського колегу. «Біля Оперного театру та на відрізку між Преображенською та Вірменською церквами неможливо проводити екскурсії. Туристи зазнають справжнього нападу жебраків. Тут є і цигани, дорослі й неповнолітні. Вони галасують, не дають проходу, вимагають «платити данину». Така ситуація відлякує гостей міста. Іноземці бояться приїжджати до нас удруге»,— підсумовує Тетяна Леонідівна.
У закарпатській міліції та Департаменті кримінальної міліції у справах дітей МВС не приховують, що виявляють багато фактів, коли дорослі не цікавляться життям своїх чад. Це призводить до того, що дитину без належного батьківського догляду легко втягнути в жебрацтво. Проте чи насправді подібний кримінальний бізнес квітне в Україні, правоохоронці ствердної відповіді не дають.
Чи зрушить з місця законодавчий віз?
Набрав чинності Закон «Про внесення змін до розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Карно-процесуального кодексів України щодо використання дитини для жебрацтва». Головною метою цього акта є встановлення кримінальної відповідальності за втягнення дітлахів у злидарство. 2005 року Верховна Рада ухвалила закони «Про дитячу безпритульність в Україні та шляхи подолання цього явища» і «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» тощо. 2006 рік Президент держави навіть оголошував роком захисту прав дитини. Ухвалено з десяток постанов Кабінету Міністрів та відомчих розпоряджень, що стосуються дітей-безхатченків.
Працівники Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС України погоджуються, що юридичні нововведення актуальні та необхідні. Нині втягнення дитини у жебрацтво вважається серйозним злочином і за це навіть можна потрапити за ґрати.
Приміром, у Чернівцях проти кількох недбайливих батьків правоохоронці порушили кримінальні справи. Як з'ясувалося, троє дітей, котрі випрошували гроші в перехожих на вулицях міста,— з неблагополучних сімей. Вони не відвідували школу, були втягнуті батьками в жебрацтво. Справи щодо цих горе-батьків відправлено до суду. Усім за ст. 304 нового Карного кодексу «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність» загрожує до п'яти років ув'язнення.
Утім, скільки нині осіб відбувають покарання за подібні злочини, у Департаменті кримінальної міліції у справах дітей МВС не знають, бо подібної статистики не ведуть. Зрештою, навряд чи конкретна цифра така є, щоб серйозно налякати всіх, хто недобросовісно ставиться до виконання батьківських обов'язків.
Як спинити зачароване коло?
Нещодавно правоохоронці Волині провели оперативно-профілактичні заходи під назвою «Діти вулиці». Начальник Луцького міськвідділу УМВС полковник міліції Роман Крохмаль зазначив: «Ми не ставимо завдання зловити якомога більше безпритульних дітей. Профілактичні заходи спрямовані насамперед на виявлення можливих місць їх скупчення, де неповнолітні вживають алкоголь та наркотики. Слід пам'ятати, що з малолітніх безхатченків і жебраків виростають кваліфіковані злодії. Головне — спинити їх на ранньому етапі»,— підсумував Р. Крохмаль.
Під час операції працівники міліції перевірили 670 житлових будинків, виявили 75 місць перебування громадян без постійного місця проживання, з яких 73 знаходяться у підвальних приміщеннях і два на горищах. Мешканці будинків показали правоохоронцям місця постійного скупчення підлітків, де вони систематично розпивають слабоалкогольні напої та пиво. Начальник відділу кримінальної міліції у справах дітей УМВС України у Волинській області полковник міліції Василь Шипук повідомив, що виявлено 11 неповнолітніх, які вешталися містом. Із дітьми проведено профілактичні бесіди, чотирьох батьків притягнуто до адміністративної відповідальності.
А ось на Рівненщині працівники соціальної служби та кримінальної міліції у справах дітей «проблемним» підліткам показують, як живуть їхні 129 ровесників у Дубенській виховній колонії. Мета очевидна: навіть якщо з 10–15 підлітків, які побувають тут і подивляться, що буде з ними, коли вони потраплять сюди, то хоч один із них замислиться і не стане на хибний шлях...
«Ми виявляємо малолітніх бродяг, беремо їх на облік, відвідуємо неблагополучні родини»,— наголошує начальник Служби у справах дітей Львівської ОДА Володимир Лис і додає: «У Львівському притулку, як, зрештою, і в інших, неповнолітні безхатченки можуть перебувати не більш ніж 90 діб, протягом яких ухвалюють рішення про їхню подальшу долю».
Так, ухвалюють, але яке? Що насправді чекає на цих дітей? Зараз навіть родина, яка веде нормальний спосіб життя та із середнім достатком, не завжди забезпечує комфортні умови для своїх дітей. Куди не поглянь, за все потрібно платити — за навчання, гуртки, курси іноземних мов тощо. Навіть колишні ПТУ і технікуми з їхніми робітничими спеціальностями перейшли на комерційні засади.
Водночас заяви деяких чиновників про те, що в країні створюють нові притулки для «проблемних» дітей, залишаються декларативними. Діти чомусь продовжують втікати з тих заново створених чи переформатованих дитячих закладів. Тікають також із домівок, де покинуті дорослими напризволяще.
Тож невипадково більшість «проблемних» дітей стає «королями вулиць». Позбутися дитячого жебрацтва нелегко. Не сприяє цьому і те, що чимало хто з українців не може пройти повз стражденну дитину, щоб не подати їй бодай кілька копійок...
Іван КУЛЕХА
також у паперовій версії читайте:
- ПУХЛИЙ МАЛЮК— ДОРОСЛИЙ СЕРДЕЧНИК
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
назад »»»