АНТАРКТИЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ: 16-й СТАРТ
Завершено підготовку 16-ї української антарктичної експедиції, яка стартує сьогодні. До її основного складу входять ті 11 полярників (учені різного профілю та інші фахівці), котрі на вельми далекому від нас острові Галіндез змінять десятьох своїх попередників з 15-ї експедиції, що зараз закінчують річну працю (від березня 2010-го до березня 2011-го) на станції «Академік Вернадський».
Перезмінка
Разом із зимівниками 16-ї експедиції, які мають розпочати вахту на Галіндезі, у багатотисячокілометрову подорож за комбінованим (повітряним і морським) маршрутом вирушить із Києва і група співробітників Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ). Вони вирішуватимуть транспортні, постачальні та інші організаційні питання, пов'язані з перезмінкою персоналу української антарктичної станції та забезпеченням її всім необхідним для наступної діяльності в автономному режимі протягом року (від березня 2011-го до березня 2012-го).
16-та експедиція є першим великим заходом, яким розпочалося виконання Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011–2020 рр. (про зміст цього документа «ДУ» розповідала в номері від 11 лютого).
Попри те, що старт основного складу 16-ї експедиції було намічено на 18 березня, керівництво НАНЦ дещо раніше відправило з України на станцію «Академік Вернадський» два сезонні загони науковців — з тим, щоб вони використовували нетривале антарктичне літо (воно у Південній півкулі планети триває від грудня до лютого, у березні там настає осінь) для здійснення досліджень. Зокрема, на початку січня 2011-го на острів Галіндез прибула група біологів, а на початку лютого — геологів і метеорологів. Всі сезонники працюватимуть на станції та прилеглих до неї островах і акваторіях до останньої декади березня й повертатимуться додому разом із зимівниками 15-ї експедиції.
Провідний науковий співробітник Інституту фізіології імені О. Богомольця НАНУ доктор медичних наук Євген Моїсеєнко, який у Національному антарктичному центрі координує медико-фізіологічні дослідження та здійснює медичний контроль за станом здоров'я тих претендентів, котрі збираються зимувати на станції «Академік Вернадський», і тих, які повертаються звідти, розповів кореспондентові «Демократичної України», що попередньо відібрані кандидати до складу 16-ї експедиції пройшли комплексне медичне обстеження в Інституті медицини праці НАМН України.
А завершальним заходом підготовки майбутніх зимівників, як повідомив авторові цих рядків директор НАНЦ Валерій Литвинов, став тренувальний збір (кінець лютого — початок березня) на базі розташованого на Житомирщині (поблизу Макарова) Головного центру спеціального контролю Державного космічного агентства України (ГЦСК ДКАУ). Серед завдань збору — не лише підготовчі заняття, а й перевірка на психологічну сумісність, адже цим людям протягом 12-ти місяців доведеться постійно співпрацювати і жити в обмеженому просторі острівної станції в суворих умовах Антарктики.
Керівництво НАНЦ визначилося з кандидатурою начальника станції в зимівлі 16-ї експедиції. Ним буде Євген Карягін — сейсмолог уже згадуваного ГЦСК ДКАУ. Для нього це третя антарктична зимівля. До речі, у другій (13-й експедиції) Євген уже очолював колектив «Академіка Вернадського». І нині, як і тоді, Карягін виконання функцій начальника станції поєднуватиме зі здійсненням геофізичних, а саме сейсмічних, досліджень.
— Окрім перезмінки персоналу зимівників, якою керуватиме досвідчений фахівець-полярник Микола Маковей, намічено також здійснити низку операцій, спрямованих на заміну деякого наукового і технічного обладнання новим, більш сучасним,— говорить Валерій Литвинов.— Ідеться, зокрема, про встановлення на «Академіку Вернадському» розробленої в Україні нової метеостанції замість тієї застарілої англійської, яка і досі функціонує на Галіндезі ще з часів, коли на цьому острові працювали британці. Попереду також певні ремонтно-модернізаційні роботи щодо котлів і труб системи опалення, окремих вузлів дизельгенераторів тощо.
Маршрути полярників
Усі учасники 16-ї експедиції, які 18 березня вирушать зі столиці України, прямуватимуть із київського аеропорту «Бориспіль» через Рим до Південної Америки. З аргентинської столиці — Буенос-Айреса — повітряний маршрут проляже далі — до розташованого на крайньому півдні цієї країни портового міста Ушуая, яке є адміністративним центром провінції Вогненна Земля, що міститься у східній частині однойменного острова (західна його частина належить Чилі).
З Ушуая 20 березня на зафрахтованому НАНЦ російському судні «Поляр Піонер» українські дослідники Антарктики із спорядженням та запасами харчових продуктів і палива вирушать у південному напрямку, долаючи майже тисячокілометрову завширшки і дуже бурхливу протоку Дрейка, яка відокремлює Південну Америку від Антарктиди.
Дорогою судно має ще зайти на острів Кінг Джордж, де розташовані кілька антарктичних станцій, що належать різним державам. На одній із них — китайській станції «Велика стіна» — нині тимчасово зберігається (у розібраному вигляді) зроблена з дерева невелика православна каплиця, призначена для встановлення на українській станції «Академік Вернадський».
— Спорудженню цієї каплиці,— розповів В. Литвинов,— ми завдячуємо співробітництву нашого НАНЦ з директором Фонду підтримки ветеранів Арктики і Антарктики росіянином Володимиром Кошелєвим, який свого часу був начальником російської арктичної дрейфуючої станції «Північний полюс-32». (Принагідно зазначимо, що й сам Валерій Литвинов, який свого часу чимало років віддав офіцерській службі у різних структурах північного космодрому Плесецьк, працював у багатьох куточках Арктики.— Авт.). Хочу також підкреслити, що на каплицю для «Академіка Вернадського» не було витрачено жодної копійки держбюджетних асигнувань: Кошелєв знайшов спонсорів, які виділили на цю справу кошти,— зазначив Валерій Аркадійович.
Приблизно 23–24 березня «Поляр Піонер» з 16-ю антарктичною експедицією має підійти до острова Галіндез. Там за допомогою «зодіаків» — моторних човнів, які є на станції, перевезуть на берег доставлені вантажі, а з танків (ємкостей) судна у великий бак, що на острові, перекачають запаси палива, призначені для дизелів енергетичної системи «Академіка Вернадського».
Після того як усі станційні об'єкти будуть передані новим зимівникам, і начальники станції — Андрій Залізовський (15-та експедиція) та Євген Карягін підпишуть акт здавання — приймання «Академіка Вернадського», «Поляр Піонер», взявши на борт зимівників 15-ї експедиції та вчених із сезонних загонів, орієнтовно 25–26 березня відійде від острова Галіндез і вирушить на північ. На цьому шляху судно зайде на станцію «Арктовський», що належить Польщі, і забере звідти полярників цієї країни, які після перезмінки повертатимуться додому.
Подальший курс судна — через протоку Дрейка просторами Атлантики до Європи.
На цьому шляху «Поляр Піонер» зайде у Порт-Стенлі (адміністративний центр Фолклендських островів, що розташовані у південній частині Атлантичного океану і перебувають під управлінням Великої Британії). Передбачається, що судно прибуде у Порт-Стенлі 1–3 квітня, й там українські дослідники Антарктики зійдуть на берег, щоб рейсовим авіалайнером вилетіти до Лондона, а звідти іншим рейсом — у Київ. Але слід взяти до уваги, що авіарейси між Порт-Стенлі і столицею Великої Британії здійснюються лише раз на тиждень. А точні терміни прибуття «Поляр Піонера» на Фолкленди назвати важко, бо шторми у протоці Дрейка і в Південному океані можуть істотно загальмувати просування судна. Тож вірогідно, що українські полярники встигнуть потрапити у Порт-Стенлі якраз до авіарейсу на Лондон, а може статися і так, що їм доведеться близько тижня очікувати на Фолклендах чергового рейсового літака. Тому конкретну дату повернення експедиції в Україну нині назвати не беруться, орієнтовно це станеться 10–15 квітня.
Аудіовідеоміст через Інтернет
В один із лютневих днів у Києві в конференц-залі Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації відбулася не зовсім звична прес-конференція. Особливістю цього заходу, присвяченого 15-річчю підняття Прапора України в Антарктиді, було те, що, окрім провідних учених і представників ЗМІ, у брифінгу взяли участь також зимівники 15-ї експедиції, які у цей час перебували за багато тисяч кілометрів від рідної землі — на антарктичній станції «Академік Вернадський». Сеанс зв'язку проходив не тільки в аудіо- (тобто звуковому), а й у відеорежимі: за допомогою інтернет-зв'язку зимівники у себе на острові Галіндез бачили і чули учасників брифінгу в столиці України, а ми мали можливість спостерігати на екрані і чути полярників.
Голова Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації академік НАНУ Володимир Семиноженко, зокрема, наголосив на тому, що зараз для України бути в авангарді світових антарктичних досліджень — це не лише питання престижу, а й, у найширшому сенсі, наш стратегічний актив. Антарктида, зазначив Володимир Петрович, може стати для нашої держави одним із тих полігонів, із яких ми почнемо інноваційний ривок, а нині пріоритетом є створення сприятливих умов для практичної реалізації здобутків українських дослідників Антарктики з метою прискорення науково-технічного розвитку країни. Дослідження у тому унікальному за природою регіоні мають стати складовою як наукової, так і економічної політики нашої держави.
Про значущість фундаментальних і прикладних досліджень в Антарктиці та участь у ній говорив на брифінгу віце-президент НАН України академік Антон Наумовець. На здобутках геологів, геофізиків, метеорологів та інших учених в Антарктичному регіоні зосередив увагу науковий керівник НАНЦ — директор Інституту геологічних наук академік НАНУ Петро Гожик. Різноманітність антарктичних біологічних досліджень українських науковців та сфери практичного застосування результатів висвітлив академік — секретар відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН, директор Інституту біохімії імені О. Палладіна і віце-президент НАМН академік Сергій Комісаренко.
Спогадами про першу українську антарктичну експедицію і про кілька зимівель на станції «Академік Вернадський» поділився доктор геологічних наук Володимир Бахмутов із Інституту геофізики НАНУ (до речі, він входив до складу тієї авангардної п'ятірки наших фахівців, які наприкінці 1995-го прибули на острів Галіндез для ознайомлення з британською станцією «Фарадей» та підготовки до її передачі Україні, що й сталося — підняттям нашого державного Прапора — 6 лютого 1996 року).
А директор НАНЦ Валерій Литвинов розповів на брифінгу не лише про найважливіші напрями наукових досліджень в Антарктиці і повідомив, що на ці роботи з держбюджету України буде виділено 20 мільйонів гривень, а й відзначив взаємокорисні ділові контакти центру з колегами з Аргентини, Польщі, Великої Британії, Китаю, Болгарії, Росії, Іспанії, Японії та інших країн.
За допомогою інтернет-зв'язку до учасників прес-конференції звернувся начальник станції «Академік Вернадський» у 15-й українській антарктичній експедиції Андрій Залізовський — геофізик з Радіоастрономічного інституту НАНУ, що в Харкові (для нього нинішня зимівля, яка наближається до завершення,— вже четверта річна вахта в Антарктиді). Андрій Владиславович повідомив, що, незважаючи на вимушено дещо скорочену, порівняно з попередніми роками, кількість зимівників (10 чоловік, серед яких п'ятеро — науковці, а п'ятеро — фахівці із забезпечення життєдіяльності станції та її персоналу), програма досліджень на «Академіку Вернадському», запланована на цю зимівлю, повністю виконана.
...Оскільки вчені на київській прес-конференції говорили про значущість антарктичних досліджень не лише на суходолі, а й у прилеглих до того району морях Західної Антарктики, не могло не постати назріле запитання: коли ж нарешті українські науковці отримають у своє розпорядження морське дослідницьке судно льодового класу?
Відповідаючи кореспондентові «ДУ», директор НАНЦ В. Литвинов зазначив, що таке судно дійсно дуже потрібне нашим ученим (оскільки без нього важко, а подекуди й неможливо здійснювати повноцінні дослідження в акваторіях того регіону), але водночас підкреслив, що, на жаль, на спорудження і придбання такого нового спеціалізованого судна поки що в держбюджеті України немає коштів. Науковий керівник НАНЦ Петро Гожик сказав мені, що проміжним варіантом вирішення цієї проблеми могло б стати використання як науково-дослідного одного з тих українських промислових суден, яке, базуючись у Севастополі, час від часу здійснювало вилов криля у Південному океані біля берегів Антарктиди (але й у цьому разі потрібні кошти на відповідне дообладнання та наукове оснащення такого судна).
Коли ж після завершення брифінгу кореспондент «Демократичної України» поставив те ж саме запитання Володимиру Семиноженку — голові Державного агентства з питань науки, інновацій та інформації, якому підпорядкований НАНЦ, поцікавившись, скільки ж буде ще потрібно років, щоб українські дослідники Антарктики отримали-таки спеціалізоване наукове судно, то відповідь була такою: «Це залежить не від мене, а від стану економіки України».
Як-то кажуть, без коментарів...
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
назад »»»