ШАХРАЙКУ ВИКРИЛА СКРУПУЛЬОЗНІСТЬ СИЩИКІВ
У цікавий спосіб викрили співробітники карного розшуку шахрайку, яка подорожувала селами Запорізької області і видурювала в пенсіонерів гроші.
Вперше її сліди помітили ще восени минулого року. На відміну від інших плутяг відповідної категорії, вона відпрацювала своєрідну тактику — з порожніми руками до чужої хати не заходити. Навідуючись до якої-небудь самотньої літньої людини, представлялася агітатором за того чи іншого кандидата в депутати на місцевих виборах і дарувала пакет із дешевеньким продуктовим набором. А ще гроші: гривень 50 або й 100. Цим вона підкупляла довіру господарів, котрі одразу ж садовили її за стіл, пригощали чаєм і скаржилися на своє життя-буття. За цим ділом аферистка майстерно переводила розмову на грошову реформу, котра буцімто ось-ось має статися, і при цьому неодмінно носитиме конфіскаційний характер. Можновладці, мовляв, хочуть вивести з обігу купюри 50 і 100 гривень, причому навмисне проведуть обмін за такі стислі терміни, що старенькі люди з глухих сіл не встигнуть їх обміняти і лишаться біля розбитого корита.
А потім (теж хитрий психологічний трюк) жінка демонструвала пачку хрумких новеньких купюр номіналом 500 гривень і пропонувала пересвідчитися, чи вони не підроблені, тобто помацати їх і побачити, як на них просвічуються водяні знаки. На пенсіонерів така демонстрація справляла неабияке враження, і вони самі просили поміняти їм гроші.
Банкноти, котрими давала помилуватися зловмисниця, дійсно були справжніми, та під час обміну вправними маніпуляціями рук вона непомітно підсовувала старим людям замість грошей так звану ляльку, тобто пачку, зверху і знизу якої були схожі на справжні сувенірні купюри, а між ними — акуратно нарізаний папір. І поки люди виявляли обман, хутко зникала не лише з оселі потерпілих, а й узагалі із села.
Очевидно, подібний спосіб заробляння грошей настільки сподобався шахрайці, що вона продовжила свої гастролі й після того, як закінчилися вибори. Тільки була вже не «агітатором», а членом групи підтримки котрогось кандидата, який переміг, але внаслідок судових маніпуляцій ніяк не може отримати виборений мандат. І просила підписати на його користь якесь звернення. А далі все за вже відомим сценарієм.
Особу аферистки встановили за допомогою дактилоскопії. Експерт-криміналіст, котрий був у складі слідчо-оперативної групи, яка прибула на місце пригоди за викликом чергової жертви, зумів знайти на клаптику паперу відбитки пальців. Їх вилучили і занесли до картотеки Автоматизованої дактилоскопічної ідентифікаційної системи (АДІС).
Минуло кілька місяців, і під час чергової перевірки на тотожність машина видала інформацію про те, що відбитки пальців із аналогічною формулою малюнка щойно вилучені під час розслідування крадіжки з приватного будинку, скоєної в місті Мелітополь Запорізької області. Щоправда, належали вони зовсім не крадієві. Тамтешні сищики опитали насамперед обікрадених господарів, а потім осіб з-поміж їхнього найближчого оточення, котрі часто заходили до них у гості. Всі ці люди мали алібі і ніяк не були причетні до вчинення злочину, проте у них все одно взяли відбитки пальців, аби відокремити їх від тих, котрі могли залишити крадії.
Один із них і належав 40-літній місцевій жительці, котра підтримували близькі стосунки з господарем помешкання. Вікові прикмети збіглися, а, отже, жінку слід було затримати, доставити до того райвідділу, який розслідував кримінальну справу із шахрайства, привезти з села потерпілу особу і влаштувати процедуру впізнання: вона чи не вона. Ніби нічого складного немає, але поїхали сищики до Мелітополя, спалили бензину на півтори сотні кілометрів, а того, кого було потрібно, вдома не застали. Сусіди сказали, що поїхала і невідомо коли повернеться — може, за день, а може, за тиждень. Можна виставити засідку, але раптом це не вона, і тоді даремно буде змарновано стільки часу. І розшукові вирішили виконати хоч програму-мінімум: сходили до паспортного відділу і зняли копію з фотографії, яку жінка подавала, отримуючи паспорт.
Однак потерпілі, котрим показали фото ймовірної зловмисниці, категорично відмовлялися визнати у ній свою кривдницю. Їм коректно пояснювали, що фотографувалася вона років з тринадцять тому, й відтоді її обличчя могло змінитися, проте вони твердо наполягали на своєму: не вона та й годі. З цього належало зробити висновок, що оперативники пішли хибним шляхом, оскільки відбитки пальців необов'язково мали належати шахрайці: це могла зробити продавчиня сувенірів, паперів — будь-хто.
Однак сищики проявили скрупульозність: не вірячи, що з цього щось вийде, вони все одно направили співробітника, аби взяти письмові пояснення у тієї 40-річної мелітопільки. Написати (хоч для годиться), що, мовляв, у тому районі ніколи не була, нікого там не обдурювала, і хто це міг зробити — не знаю. У чому й розписуюсь.
Але в Мелітополі на сищика чекав сюрприз: на допит до нього прийшла зовсім не та жінка, чию фотографію вони взяли в паспортному відділі. А згодом усе з'ясувалося. Виявляється, жінка вже кілька років жила за чужим паспортом, у який вклеїла свою фотографію. Вік особи, котрій належав документ, приблизно збігався з її віком, тож вказана дата народження сумнівів не викликала. З цим документом зловмисниця могла подорожувати країною, перетинати кордони, поселятися в готелі, навіть брати кредит, і ніхто ні до чого не прискіпувався. А встановити, що це зовсім не та людина, за яку себе видає, можна було тільки перевіривши в архіві паспортної служби фото справжньої власниці.
Отож стаття 358 Кримінального кодексу України — підроблення документів — жінці була гарантована, і її затримали на цілком законних підставах. А згодом повторно допитані потерпілі впізнали в ній ту саму шахрайку. Нині їй інкриміновано шість епізодів викрадення грошей шляхом обману та зловживання довірою.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- «МЕРТВІ ДУШІ» В МІЛІЦЕЙСЬКОМУ ВИШІ
- ХРОНІКА ПРИГОД
- ЗАРУЧНИЦЯ ЧУЖОГО ГРІХА
назад »»»