ЗНАЙТИ ВИХІД ІЗ ГЛУХОГО КУТА
Восьмого березня 2011 року відновилися перемовини офіційних делегацій Сербії та Косова. Їх було перервано три місяці тому через парламентсько-урядову кризу в Косовому. Однак місяць тому тут відбулися позачергові парламентські вибори, створено нову правлячу коаліцію на чолі з президентом Беджетом Паццолі та главою уряду Хашимом Тачі. Причому останній залишився у кріслі прем'єр-міністра, попри початок офіційного розслідування його участі у торгівлі людськими органами, незаконно вилученими під час війн на Балканах у військовополонених сербів.
За цих політичних обставин формальне відновлення переговорного процесу відповідає інтересам як Сербії, так і Косова. Белград намагається до кінця поточного року розпочати офіційні перемовини про вступ до Європейського Союзу. Тому переговори про остаточне врегулювання косовської проблеми сербам потрібні для демонстрації серйозності своїх намірів покінчити з націоналістичною ідеологією створення «Великої Сербії» й рішучіше прямувати до Євросоюзу.
Косовським албанцям перемовини необхідні для легітимізації свого міжнародного статусу. Наразі за три роки незалежності, незважаючи на неймовірний дипломатичний тиск із боку США, незалежність Косова визнали лише 75 зі 193 країн — членів ООН. Навіть п'ять членів Євросоюзу (Греція, Іспанія, Кіпр, Словаччина та Румунія) послідовно виступають проти визнання Косова. Звичайно, ситуація може змінитися в тому разі, коли Белград визнає незалежність Приштини. Однак у середньотерміновій перспективі це виглядає як ненаукова фантастика.
Косоварам на переговорах із сербами треба довести свою здатність вести конструктивні перемовини, адже імідж нової незалежної держави зазнав збитків від недавнього інциденту у Франкфурті-на-Майні, де виходець із Косова вбив двох американських військових. Це сталося тоді, коли Приштина майже цілком залежить від кредитів Міжнародного валютного фонду та фінансової допомоги США і ЄС. Тому Косове змушене конструктивно реагувати на вимоги сісти за стіл переговорів із сербами.
Отже, з політичних причин відновлення переговорного процесу потрібне як Сербії, так і Косовому. Інша річ, що навіть запеклі оптимісти не прогнозують особливого прогресу на цих перемовинах. Офіційні позиції обох сторін залишаються діаметральними. Косово вимагає визнання Сербією своєї незалежності лише у нинішніх кордонах. Прагматична частина сербського керівництва, попри закиди націоналістів у зраді, принаймні теоретично готова розглядати цей ультиматум косоварів, але навзамін вимагає поступок із боку албанців. На думку сербських демократів, ітиметься про відокремлення від незалежного Косова сербських анклавів на півночі цієї колишньої сербської провінції, передовсім навколо міста Косовська Митровиця.
Серби готові визнати відхід албанської частини цього міста до Косова, але сербські райони Митровиці вони хочуть бачити у складі Сербії. Утім, шанси домогтися цього у Белграда невеликі. По-перше, тому що проти територіального поділу Косова не лише албанці, а й США та Євросоюз. По-друге, на лютневих виборах до парламенту Косова поміркована частина сербської громади краю відмовилася бойкотувати виборчий процес. Тому тепер вони представлені у новому уряді. Внаслідок цього Белград більше не має аргументів на користь свого монопольного представництва інтересів сербів Косова.
Європейський Союз сподівається, що Белград і Приштина домовляться з гуманітарних проблем, які заважають нормально жити сербській громаді на Півночі Косова. На порядку денному нинішнього раунду переговорів залишаються питання організації транспортного сполучення між Сербією та Косовим, налагодження поштового зв'язку, офіційної, а не лише контрабандної, торгівлі, встановлення контактів між поліцією Сербії та Косова з метою протидії криміналу.
Звичайно, кожне із цих питань має приховані конфліктні аспекти, але за наявності доброї волі з сербського та албанського боків їх можна конструктивно вирішити. США вважають, що тим самим Сербія визнає незалежність Косова де-факто, що стане великим кроком на шляху остаточного визнання доконаного факту неможливості повернення Косова до складу Сербії. Звичайно, найближчими роками цього не станеться, але домінуюча тенденція йде у цьому напрямі.
також у паперовій версії читайте:
- ІСПИТ ДЛЯ «ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ»
- ЕСТОНСЬКИЙ ВИБІР
- США ДОЛУЧАЮТЬСЯ ДО МОЛДОВСЬКИХ ПРОБЛЕМ
назад »»»