МВС РЕФОРМУЄ ВІДОМЧУ ОСВІТУ
Минулого тижня керівництво МВС нарешті оприлюднило громадськості загальні обриси проекту реформування своєї відомчої освіти, визначеного розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про проведення експерименту з підготовки фахівців для Міністерства внутрішніх справ» від 29.12.2010 р. № 2355-р.
Сила заочної освіти
Щоб зрозуміти суть питання, необхідно кинути погляд на загальний кадровий склад системи МВС. За штатом у ній налічується 295 тисяч посад, серед яких 190 тисяч — працівники міліції, котрі носять погони і мають право носіння вогнепальної зброї. Половина з них — сержанти, половина — офіцери.
Для того щоб стати сержантом, досить звичайної середньої освіти. Тут більше потрібні здоров'я в тілі і сила в руках. Функція сержанта — знешкодити правопорушника, доставити його до райвідділу і написати про це невеличкий рапорт. Патрульно-постова служба міліції, в якій працює основна кількість сержантів, переважно має справу з трьома видами адміністративних правопорушень: дрібне хуліганство, пияцтво в громадських місцях і торгівля з рук у невстановлених місцях.
А відбиранням письмових пояснень у правопорушників, потерпілих чи свідків і складанням протоколів, які буде перевіряти прокуратура і розглядатиме суд, уже займається людина, котра має офіцерське звання, для чого потрібна вища або принаймні середня спеціальна освіта. Причому не обов'язково з юридичної, а й з будь-якої спеціальності. Хоч із бджільництва, хоч із кухарства. Вважається, якщо у людини вистачило розуму, щоб отримати диплом, то й складати протоколи теж розуму стане.
Спеціальна, а саме юридична, освіта потрібна лише у службі слідства, де працює тільки сім відсотків особового складу органів внутрішніх справ. Бо слідчі займаються не складанням адміністративних протоколів, а розслідуванням кримінальних справ, за результатами яких пишуть обвинувальні висновки, котрі лягають в основу судових вироків. Для решти працівників органів внутрішніх справ, тобто карного розшуку, дільничних інспекторів, патрульно-постової служби чи автомобільної інспекції, вона не обов'язкова, хоча й бажана.
Нині МВС користується трьома джерелами комплектування офіцерських посад.
Перше — представники цивільної молоді, котрі мають яку-небудь освіту і виявляють бажання працювати в міліції. Їх направляють на чотири місяці в училища професійної підготовки, де насамперед навчають безпечного поводження з табельною вогнепальною зброєю, а також дають елементарні юридичні знання з кримінального та адміністративного права. Тим, хто закінчив цивільний вуз за юридичною спеціальністю, термін курсу в училищі скорочується до місяця, оскільки таких досить лише навчити пістолет у руках тримати. Прийшовши з училища на службу, хлопець все одно працює в парі з кимось із більш досвідчених колег і навчається за принципом «роби, як я». А справжнього майстра своєї справи можуть зробити лише час і досвід.
Такий спосіб комплектування найдешевший. Його мінус у тому, що серед молодих людей з вищою освітою неодмінно знайдуться ті, які захочуть працювати в міліції, однак їх буде замало для того, аби укомплектувати всі передбачені штатним розписом офіцерські посади.
Найефективнішою в системі МВС є заочна відомча освіта. Схема приблизно така. Юнак, який має середню освіту і відслужив в армії, приходить на службу в міліцію, де спочатку проходить курс навчання теж в училищі професійної підготовки. Навчають, як треба правильно затримувати зловмисника і як правильно писати про це рапорт. А ще поновлять отримані в армії навички поводження зі зброєю. Якщо через два-три роки такий міліціонер виявить бажання просуватися далі по службі, тобто працювати на вищій посаді (командира взводу, дільничного інспектора, оперуповноваженого або слідчого), він вступає на заочне відділення певного навчального закладу системи МВС.
Одного лише бажання для цього замало — треба, щоб дали згоду його командири, а вони її дадуть лише в тому разі, коли вважатимуть кандидатуру достойною. Навчання триватиме років п'ять, і їм доведеться регулярно давати хлопцеві оплачувану відпустку загальною тривалістю два-три місяці на рік. Правда, освіта для нього буде платною, хоч і за пільговим тарифом,— близько 1650 гривень на рік.
«Чорна дірка» МВС
Найдорожчою і при цьому надто малоефективною, якщо судити з різниці між сумою вкладених коштів і отриманою користю, є стаціонарна відомча освіта. Йдеться про курсантів міліцейських університетів, академій та інститутів. Саме цей сектор найбільше потребує суттєвого реформування.
Нині в системі МВС — 13 вишів, у яких на 15 тисяч курсантів і слухачів (із них три з половиною — жіночої статі) припадає сім тисяч працівників професорсько-викладацького складу та обслуговуючого персоналу. Їх щорічний випуск — близько 3500 осіб.
До таких закладів ідуть юнаки та дівчата віком 16–17 років, у яких ще не сформувалися погляди на життя і своє місце в ньому. Часто вони роблять вибір під впливом батьків. Варто зазначити, що у засобах масової інформації нерідко звучать звинувачення в корумпованості міліцейських вишів, проте реальними фактами вони не підтверджені. Принаймні протягом останніх п'яти років не було жодного випадку пред'явлення звинувачення у хабарництві котромусь із працівників освіти МВС, уже не кажучи про вирок суду, що набрав би законної сили. Тож подобається нам чи ні, але, дотримуючись принципу презумпції невинуватості, слід виходити з того, що корупції там, імовірно, взагалі немає. Та при цьому не можна не брати до уваги той факт, що серед курсантів непропорційно високий відсоток дітей, у яких батьки працюють у міліції. Причому в керівних ланках вище середньої.
Отже, за рахунок платників податків держава протягом чотирьох років годує, одягає, навчає курсантів, а коли ті по закінченні вишу приходять на роботу у райвідділи, то часто починають розуміти, що помилилися у виборі професії, і робота в міліції їм не до душі. Вони пишуть рапорт на звільнення і, маючи юридичну освіту, йдуть у приватний бізнес. Чому у приватний? Та тому що жодна державна установа не має права взяти їх на роботу, оскільки вони як молоді фахівці не відпрацювали належні їм три роки там, куди їх направили за розподілом. А приватна фірма візьме, і кошти, витрачені на їх підготовку, ніхто народу вже не поверне.
Хай живе експеримент!
Згадане розпорядження КМУ видане ще два місяці тому, однак тільки зараз відомство розповіло про загальні шляхи його реалізації.
Цього року набір курсантів з цивільної молоді значно скоротиться і становитиме тисячу осіб, половина з яких, як і раніше, тобто без експериментів, навчатиметься чотири роки і отримає вищу юридичну освіту за спеціальністю «правознавство». Такий спеціаліст зможе працювати як оперуповноваженим чи слідчим у міліції, так і юристом чи адвокатом у приватній фірмі.
Інша частина навчатиметься за експериментом три роки і отримає освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра (середню спеціальну освіту) за фахом «правоохоронна діяльність». Тобто оперуповноваженим або інспектором міліції працювати зможе, а от слідчим або юристом — уже ні. Це відсіче значну кількість абітурієнтів, батьки яких розраховують на те, що їхня дитина зможе з такою освітою стати адвокатом, якщо їй не сподобається міліцейська кар'єра.
Та найцікавіше в тому, що навчання відбуватиметься за схемою «курсант — військовослужбовець — курсант». Тобто перший рік — звичайний курсантський. Потім, коли людині виповниться 18 років, вона прийме присягу й піде служити солдатом у Внутрішні війська, де патрулюватиме вулиці і охоронятиме громадський порядок під час проведення футбольних матчів і концертів. При цьому вона переходить на заочне відділення свого навчального закладу і двічі на рік матиме навчальну відпустку на сесію. А вже відслуживши у війську рік, якщо не розвіється юнацька романтика і не пропаде бажання працювати в міліції, повернеться до свого вишу як курсант.
Ідея цілком здорова. Якщо результати експерименту будуть позитивні, а їх доведеться чекати не менш як три–п'ять років, то таку схему навчання можна буде запроваджувати для всіх курсантів. Якщо ні — будуть вишукуватися інші варіанти рішень.
Утім, віру в чистоту експерименту міліцейських вишів трішки підриває «жіноче питання». За словами першого заступника начальника Департаменту кадрового забезпечення МВС України Олександра Гіди, дівчат до них набиратимуть так само. Однак замість безпосередньої служби у спеціальних частинах міліції, вони будуть до них прикомандировані і нестимуть патрульну службу на вулицях населених пунктів нарівні зі своїми однокурсниками, з тією лише різницею, що хлопці після патрулювання повертатимуться до казарми, а дівчата — до гуртожитку навчального закладу. Як це відбуватиметься у реальному житті — уявити важко. Хіба що укомплектують солдатками-курсантками пости охорони іноземних посольств. Служба там, у криміногенному відношенні, не становить особливої небезпеки, а заодно й будуть милувати око дипломатам.
Втім, попри вже відомі і ще не відомі підводні камені експерименту, проводити його треба.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
назад »»»