НАДТО БЛИЗЬКИЙ І ВРАЗЛИВИЙ СХІД
До переліку країн, охоплених на Близькому Сході масовими заворушеннями, додаються все нові й нові фігуранти. Велика арабська революція триває. Попри побоювання чергових терактів, тисячі іракців, як сунітів, так і шиїтів, зобов'язалися щоп'ятниці проводити «дні гніву» в Багдаді. Тліє вогонь заворушень у Ірані. Причому в разі їхнього поширення іранський ісламський режим вже пригрозив Заходу тим, що перекриє транзит нафти з Перської затоки через Ормузьку протоку. Якщо це станеться, тоді дешевше буде заливати в бак автомобілів не бензин, а французький одеколон.
Алжирська опозиція, яка вже домоглася від військових скасування надзвичайного стану, що діяв у країні з 1992 року, планує щосуботи проводити акції протесту. Гострою залишається ситуація в Бахрейні. Правляча королівська династія пішла на максимум поступок шиїтській більшості, а та вимагає переходу країни до конституційної монархії. Понад місяць тривають протести в Ємені, який також балансує на межі територіального розколу.
До Саудівської Аравії після лікування у США повернувся 83-річний король Абдалла. Він обіцяв створення уряду, відповідального не лише перед монархом, а й парламентом. Вражаюче виглядає соціальний пакет для саудівців у вигляді компенсацій витрат на продукти харчування, які подорожчали. Все це коштуватиме на рік саудівській королівській родині 36 мільярдів доларів, однак соціальний мир у країні, звичайно, набагато дорожчий. Зрештою, на тлі кризи в інших нафтодобувних країнах Саудівська Аравія сподівається отримати додаткові прибутки за рахунок збільшення власного видобутку нафти.
Утім, джерела заворушень, які розпочалися в Тунісі та Єгипті, залишаються неспокійними. В обох країнах, які донедавна вважалися зразком «переможних революцій», внутрішньополітичне становище так і не стабілізувалося. Навпаки, посилення економічних проблем та недосягнення задоволення соціальних вимог провокують вимоги відставки перехідних урядів як у Єгипті, так і в Тунісі. Незрозумілою є доля їхніх колишніх президентів. За деякими даними, колишні президенти Тунісу та Єгипту у передсмертному стані. Начебто екс-диктатор Тунісу Бен Алі переніс інфаркт, перебуваючи у вигнанні в Саудівській Аравії, а єгипетський екс-президент Хосні Мубарак на смертному одрі у Шарм-аль-Шейху. Опоненти зазначають, що цими чутками вони намагаються застрахуватися від можливого судового переслідування.
Розбурханий арабський світ транслює хвилі нестабільності на Палестину. Днями США відкинули арабський проект резолюції про зупинення побудови єврейських поселень на палестинських землях. Із кожним днем посилюється напруження у секторі Газа, який за умов відкриття кордону з Єгиптом стає розплідником радикальних ісламських ідей.
Ізраїль стурбований тим, що нестійкі перехідні режими в більшості арабських країн лише створять сприятливі умови для приходу до влади радикальних ісламістів. Наразі ця загроза виглядає віддаленою та невизначеною, проте ще два місяці тому ніхто не міг спрогнозувати ефект доміно від «весни арабських народів», який уже вийшов за межі регіону великого Близького Сходу та став стимулом загострення глобальної кризи. Причому ситуація настільки нестабільна та непрогнозована, що вона змінюється вже не щоденно, а щогодинно.
Андрій МАРТИНОВ
також у паперовій версії читайте:
- ФІАСКО МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМУ
назад »»»