НЕЗАБАРОМ В ОФІЦЕРСЬКИХ СІМ'ЯХ НОВОСІЛЬ ПОБІЛЬШАЄ
У цьому переконаний директор Департаменту капітального будівництва МО України Едуард Шевчук. І для такого оптимізму у нього є серйозні підстави...
Чи не найгострішою проблемою для десятків тисяч офіцерів та прапорщиків українського війська є відсутність над головою власного даху: в чергах на отримання квартир нині перебувають більш як 45 тисяч військовослужбовців, серед яких понад 11 тисяч є звільненими в запас чи відставку. Середній вік безквартирного становить 55 років. Чимало офіцерів очікують помешкань по 15–20 років, винаймаючи кімнати в гуртожитках, а то й віддаючи ледь не все грошове утримання за винаймання житла у сторонніх осіб.
Заради справедливості слід сказати, що держава не кинула своїх захисників напризволяще, бо протягом останніх 19 років для них було побудовано і придбано понад 83 тисячі квартир. Але, як бачимо, до вирішення зазначеної проблеми ще дуже й дуже далеко. Яскравим і досить переконливим підтвердженням цього може слугувати той факт, що у 2009 році новосілля справили лише 85 родин військовослужбовців...
За роки існування українського війська було прийнято чимало різних програм, спрямованих на розв'язання житлової проблеми. Але жодна з них не була виконана. Чому? Причин багато. Зокрема, брак коштів, нових підходів у її вирішенні тощо. Давно стало очевидним, що, зважаючи на економічні можливості держави, закрити квартирне питання у війську лише за рахунок бюджету нереально: потрібні дієві законодавчі механізми для запровадження нових джерел фінансування, нових форм забезпечення житлом, створення сприятливого клімату для інвесторів...
Коли сім'ї військовослужбовців частіше справлятимуть новосілля? Чи планує військове відомство вдатися до певних новітніх підходів у вирішенні проблем, пов'язаних із забезпеченням захисників країни власним житлом?
На ці та інші запитання редакція попросила відповісти директора Департаменту капітального будівництва Міністерства оборони України Едуарда Шевчука.
— Проблема, про яку ви кажете, є головним болем для керівництва МО України,— зазначив Едуард Георгійович.— Зважаючи на всю її гостроту, ми шукаємо виходи з цієї далеко не простої ситуації, яка останнім часом не лише поліпшується, а й загострюється.
Так, наприкінці минулого року уряд уніс зміни до постанови попереднього уряду від 29 листопада 1999 року, в якій ідеться про порядок забезпечення житлом військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Не переповідатиму весь її зміст, а скажу лише, що, згідно з цим документом, передбачено забезпечити житлом усіх військовослужбовців, які на 1 січня 2010 року перебували на квартирних чергах, протягом 2011–2017 років. Треба сказати, що головні зміни програми не в назві чи нових термінах її дії, а в принципах фінансування, нових законодавчих можливостях, які закладено в неї. Так, найголовніша умова її реалізації — кошти. А це 13,4 млрд грн, 46 відсотків із яких має бути виділено з державного бюджету, а решта — з інших джерел.
До речі, останнім часом ми активно працюємо над змінами у чинному законодавстві, які повинні сприяти розширенню і залученню позабюджетних коштів для будівництва житла на землях Міністерства оборони. Деякі позитивні зміни на цьому шляху вже є, але основна робота ще попереду. Від її результатів залежить, чи вдасться нам запустити процес будівництва житла з новою потужністю. Втім, у МО все робиться для того, щоб він не «пробуксовував», оскільки питання забезпечення військовиків Збройних Сил України є — за великим рахунком — питанням національної безпеки. До того ж відсутність житла — один із серйозних бар'єрів на шляху до професійної армії.
— Хотілося б почути про ті позитивні зрушення, що сталися минулого року, а також і про першочергові завдання департаменту, який ви очолюєте, на рік нинішній.
— Важливим є те, що в другій половині минулого року ми відчули фінансове потепління. У Державному бюджеті України на 2010 рік на будівництво та придбання житла для військовослужбовців було передбачено за загальним фондом 56 млн грн та майже стільки ж — зі стабілізаційного. У четвертому кварталі видатки на цю статтю було збільшено відповідно до 131 млн та 75,3 млн грн. Більшість цих коштів спрямовано на введення в експлуатацію житлових об'єктів з високим ступенем готовності, які заплановано здати вже цього року. Загалом минулого року нам вдалося поліпшити житлові умови понад двом тисячам військовослужбовців.
У 2010 році ми провели повну інвентаризацію незавершеного житлового будівництва, земельних ділянок, на яких можливо та доцільно будувати житло для військовослужбовців. Збройні Сили, як відомо, скорочуються. Зважаючи на це, ми провели також повну інвентаризацію будівель, які вивільняються під час цих організаційно-штатних заходів і не використовуються. Їх мета — визначення придатності для реконструкції будівель під житло. Крім того, ми ретельно проаналізували виробничі потужності підприємств будівельного комплексу Міністерства оборони. Нагадаю, що нині в оборонного відомства є 157 об'єктів, на 53-х з яких вже ведеться будівництво, на решті — проектні роботи. Загальна кількість квартир, які мають збудувати за сім наступних років на всіх цих майданчиках, буде достатньою для забезпечення 45 тисяч сімей безквартирних військовослужбовців та створення певного фонду службового житла.
Ще раз наголошую на одному з головних питань — на створенні сприятливих умов для інвесторів та відкриття нових джерел фінансування будівництва житла. Донедавна, за чинним законодавством, шлях від розробки проектної документації до початку будівництва тривав майже рік. Цей шлях нині дещо скорочено. На черзі — подолання інших бар'єрів на шляху інвесторів до багатьох давно вивільнених військових містечок, які тепер нагадують зони відчуження.
Наприклад, багато з них не мають державних актів на землю. У бюджеті Міноборони на їх оформлення кошти не передбачені. Хто ж має взяти на себе ці витрати? Інвестор? А де гарантія, що саме він переможе в конкурсі? І подібних запитань виникає багато. Отже, потрібно шукати відповіді, бо інакше зведення житла і надалі гальмуватиметься, чого допустити аж ніяк не можна.
Учасники аукціону на право забудови тієї чи іншої ділянки мають підготувати проектну документацію. А це ще більші витрати. І знову ж постає питання: а якщо переможцем торгів визнають іншого учасника?
Задля захисту інтересів потенційних інвесторів, запобігання корупційним діям у цих ланцюгах ми підготували низку проектів законодавчих актів, зокрема проекти постанов Кабінету Міністрів «Про деякі питання будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України», «Про затвердження порядку проведення відкритих конкурсів із залученням коштів юридичних та фізичних осіб у будівництво житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей».
— Відомо, що найдешевшим для військовослужбовців є житло, збудоване на майданчиках Міноборони власними силами. А чому сталося так, що останніми роками більшість забудов на наших майданчиках ведуть не будівельники Міноборони, притому що останні мають великий брак замовлень?
— Йдеться про їхню конкурентоспроможність. Над цим ми зараз активно працюємо. Тривалий час ці підприємства були сам на сам зі своїми проблемами. Буду відвертим, багато втрачено з того потужного будівельного сектора, який нам дістався у спадок від радянської армії. Нині ми чимало робимо для того, щоб підприємства Міноборони були задіяні в будівельному ланцюжку. Ми повернулись обличчям до проблем держпідприємств Міноборони будівельної галузі. Після ретельного аналізу наших потреб та виробничого потенціалу цих підприємств із 62 підприємств будівельного комплексу Міноборони в управлінні Департаменту капітального будівництва залишиться лише 26 підприємств, найбільш потужних та необхідних (12 з яких — безпосередні виконавці робіт, 8 — виробники будматеріалів, інші виконують функції замовника). Решта буде реформуватися в управлінні Департаменту економічної та господарської діяльності, деякі планується ліквідувати.
Якщо говорити про потужності будівельного комплексу Міноборони, то силами спеціалізованих підприємств щорічно можемо зводити 3,5–4 тисячі квартир. Для виконання завдань цієї програми у визначені терміни протягом семи років нам щорічно необхідно отримувати близько шести тисяч квартир. І це цілком реальні плани, але за умов ритмічного фінансування програми в необхідних обсягах.
— На які додаткові джерела фінансування будівництва житла ви найбільше розраховуєте?
— Потенційно великий ресурс для цього маємо у вигляді надлишкового майна Міністерства оборони. Однак, на жаль, бракує дієвого механізму його реалізації. Розмови про це точаться давно, а толку мало. З різних причин. З огляду на те, що у 2005-2006 роках Міноборони отримало чи не найбільшу кількість квартир, 5433 та 4427 відповідно,— а тоді Департамент надлишкового майна та земель був у підпорядкуванні міністра оборони, тобто всі профільні структури відомства (департаменти капітального будівництва та надлишкового майна) працювали в одній «обоймі» на одну мету. Можливо,— доцільно повернутися саме до цієї структури, яка вже довела свою ефективність.
— Які перспективи на новосілля у військовослужбовців найбільш проблемного в цьому плані гарнізону — Київського, де черга безквартирних сягає понад шість тисяч військовослужбовців?
— У Києві нині ведуться роботи по вулиці Бориспільській на майданчиках № 30 та № 40, де планується здати у 2013 році 800 квартир. Паралельно ведемо роботу з інвестиційними договорами, підписаними два–п'ять і більше років тому, де свої зобов'язання інша сторона не виконує. У більшості випадків на давно відведених майданчиках будівництво навіть не розпочиналося. Ці всі договори проревізовані, задіяні юридичні та інші механізми для досягнення максимального результату у вигляді житлових площ від контрагентів.
У контексті цього питання слід сказати про регулювання з боку держави цін на житло у столиці. Нині ціна квадратного метра житла у Києві не лише значно перевищує за цим показником інші регіони країни — вона в 1,5–2 рази вища за ціни на квартири в багатьох країнах Європи. Доведені нам показники опосередкованої вартості житла в столиці є перепоною ефективного вирішення житлової проблеми в столиці.
— А що, на Ваш погляд, можна взяти з досвіду наших іноземних колег у розв'язанні надскладної для нас квартирної проблеми?
— Наша форма забезпечення житлом військовослужбовців принципово відрізняється від тих, що діють у багатьох провідних країнах. У нас це зобов'язання держави, у них — відповідальність самого військовослужбовця. Але в розвинених державах люди у погонах мають гідну зарплатню і можуть вибирати, де їм жити і в якому будинку, винаймати житло, вартість якого їм повністю чи значну частку компенсує держава, чи придбати власне. Приміром, у Німеччині розміри зарплати військовослужбовця дозволяють йому зібрати кошти на придбання власного житла в середньому за чотири роки, в Польщі — за шість.
Нам слід швидше розширювати різні державні механізми отримання житла військовослужбовцями. Зрозуміло, що для цього необхідно внести корективи до чинного законодавства, зокрема Житлового кодексу. Далі тупцювати на місці — собі дорожче. От у Білорусі адаптували до сучасних умов добре відомі нашим батькам кооперативи. Міноборони виділяє земельну ділянку під забудову, а військовослужбовці кооперуються за бажанням та можливостями і вкладають власні кошти в зведення будинку за його собівартістю. З дією такого механізму новоселів у білоруському війську побільшало. Бо, з одного боку, тут реальні ціни на житлове будівництво, з іншого — сусіди в погонах зацікавлені в найскорішому заселенні у власні будівлі, тому виконують обов'язки добросовісно, та й держава всебічно підтримує таких забудовників.
Насамкінець наведу ще один можливий варіант розширення форм забезпечення військовослужбовців житлом, який можна запозичити з досвіду росіян. У багатьох регіонах РФ місцеві органи влади виділяють земельні ділянки та готують їх під забудову. Упорядковують, підводять до них лінії електромереж, газ, воду та необхідні комунікації. У разі потреби — пропонують пільговий кредит на будівництво власного будиночка на цій ділянці з терміном погашення протягом 20 років. Погодьтеся, нині що у нас, що у сусідів — земля в ціні. І саме земля, на якій зводиться будинок, часто вимагає левову частку необхідних для цього капіталовкладень.
Нагадаю, кожен військовослужбовець як громадянин України теж має право на 10 соток землі.
Інтерв'ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»