ГЛОБАЛЬНІ НАСЛІДКИ
Завершується другий місяць масових заворушень, які відбуваються в багатьох мусульманських країнах Африки та Близького Сходу. Ще три роки тому, на самому початку світової економічної кризи, здавалося, що прогнози «хвилі демократизації ісламських держав» є лише мріями. Однак нестабільні ціни на нафту та газ, неврожайні роки, непослідовна політика автократичних політичних режимів зробили свою справу.
Наразі ісламський світ більше нагадує розбурханий океан. Свою частку в організацію заворушень вносять й сучасні інформаційні технології, передовсім соціальні мережі Інтернету. Оскільки глобальна інформаційна мережа має сітьову організаційну структуру, спроби арабських урядів «відмикати» Інтернет очікуваного результату не дають. «Джина» невдоволення вже випустили на волю.
Напруженим лишається соціально-політичне становище в Ірані. Заворушення поширюються на Алжир, Бахрейн і Ємен. Неспокійно навіть у стабільних колись країнах — Джибуті, Кувейті, Саудівській Аравії. Кувейт готується до відзначення сорокаріччя незалежності. Цей привід влада використала для випереджувального підкупу громадян. Кувейтський уряд оголосив про намір «на святкування» виплатити по три тисячі доларів кожному жителю Кувейту та впродовж року безплатно годувати тих, хто не здатний прогодувати себе сам. Утім, причини нинішньої революційної кризи полягають не лише в соціальних проблемах. На кону — стратегічний нафтовий інтерес. Це підтверджує розвиток подій в Ірані та Лівії.
Іран закликав США залишити арабські країни «у спокої». В свою чергу, іранський парламент, піддавшись емоціям, наполягає на страті лідерів опозиції та забороні їхньої пропаганди. Тим часом в острівній державі Перської затоки — Бахрейні — невдоволення демонструє шиїтська більшість, яка недостатньо широко представлена у місцевій владі. Бахрейн є базою П'ятого флоту США, який діє у Перській затоці. Лідер опозиційної бахрейнської партії «Вефак» шейх Алі Салмані зажадав відставки уряду. Сусідня Саудівська Аравія побачила за подіями у Бахрейні «руку Тегерана» та запропонувала правлячій династії військові послуги. Єгипет відмовився пропустити іранські військові кораблі Суецьким каналом до Середземного моря.
Неспокійно стало й у Лівії, де відбуваються мітинги як прихильників, так і супротивників Муаммара Каддафі, котрий керує країною, починаючи з вересня 1969 року. Реагуючи на ці події, Євросоюз та США закликають до «ненасилля» щодо демонстрантів. Однак такий курс може привести до несподіваних результатів.
Внутрішньополітична нестабільність у нафтодобувних країнах веде до стрімкого зростання цін на «чорне золото». Це провокує розкол у середині Організації експортерів нафти, адже Саудівська Аравія під приводом стабілізації ціни прагне збільшити свою квоту на видобуток нафти. На це не погоджуються інші члени ОПЕК: Венесуела, Лівія, Іран, які у цих подіях вбачають американсько-саудівську змову.
Не в захваті від подорожчання нафти Євросоюз, адже через це титанічні зусилля, спрямовані на стабілізацію курсу спільної європейської грошової одиниці євро, не приносять бажаного результату. Значна частина європейської еліти, яка є акціонерами американських нафтових корпорацій, від цього виграє. Вашингтон забезпечує збереження доларових монопольних розрахунків у нафтогазовому бізнесі.
Напередодні нинішньої затяжної кризи країни Перської затоки обговорювали можливість продажу нафти не лише за долари, а й за євро, китайські юані та японські єни. Однак чим довше триватиме криза у мусульманському світі, тим негативніші наслідки вона матиме для зростання світової економіки і миру на Близькому Сході. Звичайно, теоретично можна зупинити «ефект доміно», показово «вмивши» вуличні протести у крові. Причому не важливо, де це станеться.
Проте силове розв'язання конфлікту насправді лише заганяє його углиб, а не вирішує в принципі. Процес модернізації мусульманських авторитарних режимів виглядає неминучим, інша річ, в якій формі він відбуватиметься та які наслідки матиме. Чітких відповідей на ці стратегічні запитання наразі не знають ані ініціатори протестів, ані ті, проти кого вони спрямовані. Саме це формує найбільш песимістичні очікування від глобальних наслідків мусульманських заворушень.
також у паперовій версії читайте:
- РОСІЯ ШУКАЄ ПОРОЗУМІННЯ
- ЄС ЗМІЦНЮЄ БЕЗПЕКУ
- «КИТАЙСЬКА» ПОЛІТИКА КАЗАХСТАНУ
назад »»»