УДАВАТИ ЛЕСБІЙОК НЕПРОСТО...
Назва прем'єрної вистави в Новому українському театрі — «Шахрайки?.. Лесбійки?!! Красуні!» у декого з глядачів викликала занепокоєння: чи все пристойно в цьому дійстві? Проте після її перегляду перестороги минають, а на душі лишаються відчуття легкості й позитиву.
Сучасну виставу на сцені, де грають молоді актори, переважно випускники Київського коледжу театру і кіно, вже давно хотілося побачити. Адже, на відміну від постановок класичних творів, тут виконавці змогли б зіграти своїх ровесників і бути більш, сказати б, натуральними.
І в колективі знайшли таку можливість, взявши до репертуару п'єсу молодого київського драматурга Наталії Уварової, як зазначено в програмках, дуже сучасну комедію з ось такою трохи шоковою назвою. Ії режисером-постановником, а також автором музичного оформлення є недавній випускник Національного університету театру, кіно і телебачення Ілля Рибалко.
Після кількох прем'єрних показів можна сміливо стверджувати, що театр наважився на правильний крок. Вийшла весела, дотепна комедія ситуацій, яка не дозволяє глядачеві й на хвилинку засумувати або відволіктися.
Від самого початку вистави нашу увагу привертають тим, що виводять на сцену дівчат, хлопців, тітоньок, яких ми щодня бачимо довкола. Такі знайомі і вони, й ті ситуації, в які герої потрапляють, що напрочуд захопливим стає процес споглядання за ними.
Цікавість і симпатії глядачів завойовують дві головні героїні — Жулька і Оля насамперед такими якостями, як природність, оптимізм за будь-яких обставин і... схильність до ризику та авантюризму.
Приміром, дівчат майже не засмучує те, що одну з них звільнили з роботи за недотримання дрес-коду, а в другої на службі —теж негаразди: допрацювалася до того, що в касі не вистачає... п'ятисот доларів. А тут, як на лихо, ще й господиня квартири не хоче почекати з оплатою, їй потрібні гроші вже зараз.
Що робити? Та все, виявляється, дуже просто, тільки треба довіряти долі. А саме — не обтяжуючи себе сумними думками, увімкнути ноутбук і здійснити мандрівку сайтами. Щоправда, тут можна знайти теж мало веселого.
І все ж є шанс відшукати дещо потрібне. В очі Жульці (тобто Юлії) впадає оголошення про те, що заможна американська пані Софія МакДі, котра не має спадкоємців, згодна дати кожній лесбійській парі колишнього СРСР по «штуці баксів», тобто — по тисячі доларів. Юлія, не вагаючись, пише американці листа.
Але ж свою належність до сексуальної меншини треба ще довести. Про це дівчата не замислювались, тому й не були готові до такого несподіваного повороту, як бажання пані Софії МакДі... пожити з ними в одній кімнаті.
Після такої інтригуючої зав'язки на глядачів чекає ціла злива кумедних і абсурдних подій. Кожне «непорозуміння» навіює думку, що відчайдушним авантюристкам уже не викрутитися, та вони все одно викручуються й не припиняють гри. Схоже, Жульці й Олі неабияк подобається весь час ходити по лезу бритви. Та неминуча розв'язка настає, і вона щаслива. У фіналі маємо аж два весілля, і глядачі навіть мають можливість скуштувати справжнього весільного короваю.
Звичайно, найдотепнішу комедію музичні сцени здатні лише прикрасити. Їх чимало й у виставі «Шахрайки?.. Лесбійки?!! Красуні!» Зокрема, чуємо номери в ритмі репу — на початку Роман Божко саме так представляє дійових осіб та виконавців, а наприкінці в репових інтонаціях заговорили не лише юні, а й старші персонажі, такі, як поважна мати Олі — Любов Іванівна та не менш серйозна господиня квартири — Марія Петрівна.
У виставі звучать також блюзові композиції, пісні в жанрі популярної музики, зокрема музичні фрагменти з репертуару українських гуртів «От вінта», «Бумбокс», «Гайдамаки», Mad heads та інших. Глядачі матимуть нагоду оцінити й авторський хист режисера Іллі Рибалка, пісні якого теж звучать у спектаклі.
«Намагаємося говорити (хоч і з посмішкою) на таку тему, як протистояння двох менталітетів, типів сприйняття дійсності,— коментує виставу режисер Ілля Рибалко.— Американка уособлює більш демократичний тип мислення («лесбійки, то хай собі будуть лесбійки...»). У нас багато людей не можуть спокійно сприймати незвичні речі: суспільство не переключилося на хвилю толерантності. У комедії йдеться і про те, як ми можемо грати на цій різниці, повертаючи будь-яку ситуацію на власну користь».
Наостанок додам, що найкращими акторськими роботами вважаю Ольгу Сову в ролі Жульки, Ольгу Білоног (Любов Іванівна) і двох дебютанток на сцені Нового українського театру — Ганну Максимів (Оля) та Ольгу Філоненко (Софія МакДі).
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- У КИЄВІ РЕКОНСТРУЮЮТЬ ВОЛОДИМИРСЬКУ ГІРКУ
- ВІДКРИТО ВЕЛИКИЙ СКУЛЬПТУРНИЙ САЛОН
- ЕТНОФЕСТИВАЛЬ НА ЧЕСТЬ ІВАНА МИКОЛАЙЧУКА
- ВИЙТИ ЗА МОВНІ НЕМОЖЛИВОСТІ
назад »»»