ШТАЗІ НЕ «ВІДПУСКАЄ»
Через двадцять років після об'єднання німці продовжують суперечку щодо люстрації. Тисячі колишніх функціонерів служби безпеки колишньої НДР роблять кар'єру в політиці, поліції і медіа.
«Через двадцять років після об'єднання Німеччини жертви НДРівського режиму почуваються залишеними напризволяще. А їхні кати живуть у достатку і реалізують себе у професії»,— б'є на сполох доктор Губертус Кнабе, директор музею, який розмістився в колишній слідчій в'язниці Штазі в Берліні, і автор книги «Злочинці серед нас». Німці із Заходу і дисиденти з НДР відчувають дедалі більше розчарування.
Тому уряд Ангели Меркель вирішив діяти. Переглянуто закон про акти Штазі. Попередній закон передбачав люстрацію парламентарів, суддів, високопоставлених чиновників чи офіцерів до кінця 2011 року. Уряд продовжив люстрацію ще на вісім років і розширив коло осіб, які їй підлягають. Приклад показав бундестаг, який 8 жовтня минулого року постановив дослідити власне минуле. Вивчатиметься минуле парламентарів усіх каденцій у 1949–1990 роках. За кілька місяців стане відомо, хто з депутатів співпрацював зі Штазі.
Штазі — міністерство безпеки НДР — не безпідставно називали щитом і мечем комуністичної партії. Перед падінням Берлінського муру воно налічувало 91 тисячу штатних працівників і 173 тисячі таємних співробітників. Завдяки цим людям режим контролював громадян та утримував їх у послуху.
Коли на межі 1989–1990 років диктатура впала, донощики мусили піти з публічного життя. Люстрація швидко охопила духовенство, школи, університети і навіть лікарні. Частину колишніх офіцерів і сексотів вдалось усунути, але багато зберегло впливові посади. «Файненшел Таймс Дойчланд» пише, що, незважаючи на верифікацію, здійснену в перші місяці після об'єднання, у публічному секторі працевлаштувалося 17 тисяч колишніх працівників Штазі. Скільки таємних співробітників утрималося на важливих посадах — важко оцінити.
Ще більше суперечностей нині викликає минуле східнонімецьких поліцейських. У поліції працює приблизно 1800 колишніх працівників Штазі,— повідомляло чотири роки тому Федеральне бюро з питань архівів Штазі (BStU). «Хто не був глибоко втягнутий у діяльність Штазі, а лише постачав поверхові доноси і нікому не спричинив шкоди, той отримав шанс»,— пояснює Лоренц Каф'єр, міністр внутрішніх справ землі Меклембург-Померанія. У Саксонії навіть підполковники і майори Штазі отримали роботу в поліції.
У колишній НДР це схвилювало не всіх. «Два десятиліття після об'єднання Німеччини, час покінчити з люстрацією»,— вважає Матіас Ген, керівник посткомуністичної партії «Ді Лінке» (Лівиця) у Саксонії-Ангальт. «Ді Лінке» охоче приймають до себе колишніх працівників і таємних інформаторів Штазі. Газета «Ді Вельт» вирахувала, що кожний десятий депутат від цієї партії до Бундестагу або регіонального парламенту у колишній НДР підозрюється у співпраці зі східнонімецькою безпекою. «Дехто з наших товаришів працювати для Штазі вважає за честь»,— зазначив один із депутатів.
Проблема стосується не тільки колишньої НДР. Гельмут Мюллер-Енбергс, історик Федерального бюро з питань архівів Штазі, вважає, що у Західній Німеччині комуністична безпека мала 12 тисяч агентів. Збереглися документи половини з них. Але до цього часу оприлюднено прізвища лише кількох сотень агентів.
Маркус Вольф, керівник закордонного відділу Штазі, хвалився, що мав у Бундестазі достатньо агентів, щоб утворити парламентську фракцію. Цей неформальний клуб міг навіть вирішити долю західнонімецького уряду. 27 квітня 1972 року канцлер ФРН Віллі Брандт мусив отримати вотум недовіри. Опозиція була переконана, що має в Бундестагу більшість. Проте у таємному голосуванні їй забракло двох голосів. Нині відомо, що депутати від християнських демократів Юліус Штайнер і Лео Вагнер співпрацювали зі Штазі.
Ще через два роки Брандта відправили у відставку зі скандалом. Виявилося, що його особистий секретар багато років працював на Штазі. Гюнтер Гійом мав доступ до таємних документів, брав участь у численних нарадах у вузькому колі найвищої влади. «Агенти Штазі, найчастіше громадяни ФРН, діяли в усіх важливих міністерствах, адміністрації, економіці, поліції, війську і навіть спецслужбах Західної Німеччини»,— переконаний доктор Гербстрітт із BStU. Тому Бундестаг був лише вершиною айсберга.
За матеріалами німецької преси підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ТЕПЕР — ПОРТУГАЛІЯ...
- СКЛАДНИЙ ДІАЛОГ
назад »»»