АНТАРКТИЧНА ДЕСЯТИРІЧКА
Минуло 15 років відтоді, як у 1996-му на далекому острові Галіндез, де містилася антарктична станція Великої Британії «Фарадей», котру її володарка передала нашій державі, було спущено зі щогли британський прапор і піднято прапор України. Тож станція отримала нову назву — «Академік Вернадський».
Нинішні дні позначено не лише ювілеєм підняття українського прапора в Антарктиді. Є ще одна подія у цій сфері. Національний антарктичний науковий центр спільно із партнерами — вченими з інститутів національних — Академії наук і Академії медичних наук, вищих навчальних закладів і галузевих науково-дослідних організацій різних міністерств та відомств — розпочав виконувати Державну цільову науково-технічну програму проведення досліджень в Антарктиці на 2011–2020 роки.
Прокоментувати основні цілі та завдання згаданого документа кореспондент «Демократичної України» попросив директора Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ) Валерія Литвинова.
2011–2020: важливі цілі, вагомі завдання
— Необхідність розробки, затвердження й практичної реалізації нової антарктичної науково-технічної програми,— говорить Валерій Аркадійович,— зумовлена завершенням терміну дії попередньої Державної програми досліджень в Антарктиці, яка охоплювала період від 2002 до 2010-го включно.
Тут, мабуть, варто нагадати, що діяльність різних країн у тому регіоні регулюється укладеним у 1959-му договором про Антарктику. Україна приєдналася до нього 1992-го. Загальна кількість країн, які у різні роки стали учасниками цього міжнародного договору, становить нині 48. Із них 28 держав (серед них і Україна) мають найвищий у цій організації статус консультативної сторони Договору про Антарктику. А цей статус, який надає право вирішального голосу на щорічних консультативних нарадах згаданого договору, водночас потребує, аби відповідна держава не лише обов'язково мала національну антарктичну програму, а й активно реалізовувала її.
— Тож у затвердженій урядом України Державній цільовій науково-технічній програмі досліджень в Антарктиці на 2011–2020 рр. (опрацьованій на основі пропозицій заінтересованих організацій робочою групою провідних учених, очолюваною науковим керівником НАНЦ — директором Інституту геологічних наук, академіком НАНУ Петром Гожиком) відображено все, що заплановано зробити для виконання наукових та інших завдань в Антарктичному регіоні, підготовки та проведення там регулярних експедицій і забезпечення життєдіяльності їхнього форпосту — станції «Академік Вернадський» та щорічної перезмінки її персоналу, а також для виконання нашою державою її міжнародних зобов'язань відповідно до участі в Договорі про Антарктику,— веде далі В. Литвинов.— Не підлягає сумніву, що необхідність постійної активної присутності України в тому унікальному регіоні має для неї не тільки важливе наукове, а й економічне та геополітичне значення. Тому потрібні зусилля держави та її внесок у виконання нової програми досліджень в Антарктиці варто розглядати не лише як реалізацію актуальних завдань щодо певних напрямів фундаментальної й прикладної науки, а й як перспективні інвестиції у майбутній економічний розвиток України.
У всіх сферах
— Нова цільова науково-технічна програма,— зазначає директор НАНЦ,— охоплює різні наукові сфери. Їх класифіковано за напрямами, як це робить SCAR — Науковий комітет з антарктичних досліджень (абревіатуру його назви утворено від англійського Scientific Committee on Antarctic Research). Це — науки про Землю (геологія, геофізика, екологія); фізичні (океанографія, гідрометеорологія, геокосмічні дослідження); науки про життя (біологія, медицина, фізіологія). В Антарктиці ми проводимо ще й міждисциплінарні дослідження, спрямовані на розробку нових перспективних технологій з метою їх подальшого впровадження у різних галузях.
Основними завданнями, передбаченими геолого-геофізичним розділом програми, є вивчення геологічної будови Західної Антарктики, її основних структурних елементів, оцінка їхнього мінерально-сировинного потенціалу, виявлення ділянок морського шельфу, перспективних на вуглеводні (нафту і газ), розробка динамічних моделей стану навколишнього середовища та визначення впливу на нього різних чинників — природних і антропогенних (тобто зумовлених людською діяльністю). Для вирішення цих завдань заплановано впровадження новітніх дослідницьких технологій, зокрема сейсмотомографії, електромагнітного зондування, гравіметричної томографії, а також створення на станції «Академік Вернадський» спеціального геолого-геофізичного полігону і проведення в тих краях наземних та морських геологічних, геофізичних і супутникових зйомок.
Гідрометеорологічні дослідження будуть спрямовані на детальну оцінку стану кліматичної системи в Антарктиці й трьох її компонентів — атмосфери (повітряної оболонки планети), кріосфери (льодовиків того регіону) і гідросфери (Південного океану та його морів біля узбережжя Антарктиди). А також на з'ясування впливу цієї системи на глобальний клімат Землі. Заплановано розробити прогнозні сценарії можливих кліматичних змін до середини ХХІ ст. Суттєву увагу буде приділено вивченню фізичних процесів, що відбуваються в тому районі західної Антарктики, до якого входять Антарктичний півострів та сусідні моря Беллінсгаузена і Уедделла, одне з яких омиває згаданий півострів із заходу, а друге — зі сходу.
У розділі програми, присвяченому завданням із океанографії, передбачено дослідження, спрямовані на отримання даних про стан гідросфери Антарктики, з'ясування тенденцій кліматичної мінливості у цьому районі Світового океану та її ролі в глобальних процесах еволюції природного середовища на планеті. Для вирішення цих завдань планується на базі сучасних технологій створити системи комплексного моніторингу гідрологічних, гідродинамічних і гідрохімічних полів у Південному океані та його морях. Щоб це стало можливим, потрібно буде вирішити нагальну проблему із забезпечення наших морських досліджень в Антарктиці спеціалізованим науковим судном, яке повинно мати необхідний льодовий клас.
Серед основних завдань геокосмічних досліджень в Антарктиці програма передбачає вивчення взаємодії атмосферної погодної системи і космічної погоди, спостереження за планетарною грозовою активністю, просуванням потужних атмосферних фронтів і планетарними збуреннями на різних висотах: від приземної тропосфери — до стратосфери, іоносфери та магнітосфери. Буде організовано наземну підтримку космічних експериментів, які здійснюватимуться за різними національними та міжнародними проектами. Прикладом цього має стати створення на станції «Академік Вернадський» електромагнітної обсерваторії, котра буде одним із елементів підсупутникового іоносферного моніторингу для космічного проекту «Іоносат» та міжнародних супутникових ліній зондування геокосмосу (космічного простору навколо Землі).
Заплановано також увести в експлуатацію наднизькочастотний інтерферометр, до якого входитимуть три складові: одна в Антарктиці на станції «Академік Вернадський», друга в Україні (у Харкові), третя в Арктиці на одному з островів архіпелагу Шпіцберген. Планується проведення у цих місцях синхронних спостережень глобальної грозової активності, спрямованих на удосконалення їх фізичних моделей.
Головним завданням окреслених програмою біологічних досліджень є комплексне вивчення структури і функцій антарктичної біоти (сукупності організмів регіону) на всіх ієрархічних рівнях організації живої матерії. Передбачено продовжити дослідження біологічної різноманітності наземних і морських біоценозів Антарктики, стану тамтешніх екосистем та динаміки змін, які в них відбуваються. Триватиме і вивчення різних представників антарктичної флори і фауни. Створюватимуться також прогностичні моделі біологічної продуктивності цього регіону та його біоресурсного потенціалу. Для цього потрібно реалізувати моніторингову систему сухопутних і морських (підводних) полігонів та створити геоінформаційну базу даних про структуру антарктичної біоти та її функцій.
Передбачається продовжити біологічні дослідження, які спрямовані на з'ясування природи стійкості різних антарктичних організмів до екстремальних умов довкілля — низьких температур, ультрафіолетової радіації, важких металів, антибіотиків та інших факторів — і на створення банку даних генетичної інформації. Триватиме пошук унікальних продуцентів біологічно активних речовин та технологічно перспективних штамів мікроорганізмів, які можна буде використовувати у різних природоохоронних технологіях. Ще одне із завдань комплексних біологічних досліджень спрямоване на те, щоб кількісно охарактеризувати вплив антарктичних мікроорганізмів на процеси емісії парникових газів у земній атмосфері.
До фундаментальних і прикладних медико-фізіологічних досліджень, здійснюваних відповідно до програми українськими вченими в Антарктиці, входить вивчення адаптаційних і дезадаптаційних перебудов, які відбуваються у функціональних системах людського організму за тривалого перебування в екстремальних умовах (адаптація — це пристосування до певних умов, а дезадаптація — процеси у зворотному від адаптації напрямі). На цій основі розроблятимуть методи комплексної терапії та профілактики захворювань, спрямовані на збереження здоров'я і працездатності учасників антарктичних експедицій.
Природна лабораторія високоефективних технологій
— У програмі на 2011–2020 роки,— наголошує Валерій Литвинов,— виділено і такий напрям, як «Розробка і впровадження нових технологій».
Це, наприклад, створення інформаційних систем і технологій для автоматизованого збирання, зберігання та обробки результатів досліджень в Антарктиці й передачі отриманих даних зі станції «Академік Вернадський» до Києва — у Національний антарктичний науковий центр.
Передбачається розробка новітніх біотехнологій для знешкодження екологічно небезпечних органічних відходів і очищення стічних вод нашої антарктичної станції.
Створення і поповнення колекції виявлених українськими вченими в Антарктиці мікроорганізмів, які стійкі до надвисоких концентрацій ртуті, міді, кадмю, хрому та інших токсичних металів й здатні ефективно видобувати їх із водних розчинів, має стати у пригоді для розробки на цій основі універсальних мікробних біотехнологій очищення промислових і побутових стоків та переробки харчових відходів. Це має, крім іншого, допомогти радикально вирішити проблему знешкодження сміттєзвалищ твердих побутових відходів міст і супутніх стічних вод із отриманням такої корисної продукції, як екологічно чиста вода та енергоносіїв — метану й деяких інших газів.
Виявлені українськими біологами в Антарктиці унікальні мікроорганізми, які є продуцентами біологічно активних речовин і відзначаються високою продуктивністю і технологічністю, дають змогу створити різні лікувально-профілактичні препарати вітчизняного виробництва й приблизно на 50% знизити їхню вартість порівняно з аналогічними зарубіжними препаратами, а також отримати принципово нові лікарські засоби, які не мають аналогів на світовому ринку фармацевтичної продукції.
Логістика й фінанси
— Велику увагу в новій програмі приділено тому, що фахівці називають логістичним забезпеченням діяльності України в Антарктиці,— говорить директор НАНЦ.— До цього входять, зокрема, матеріально-технічне постачання, транспортні аспекти, підготовка і проведення щорічних експедицій, завезення на станцію усього необхідного для її цілорічної автономної діяльності, перезмінка персоналу, модернізація станційного господарства.
Окрім нині постійно діючої української станції «Академік Вернадський», що на острові Галіндез, новою програмою передбачається створити в тих краях сезонну науково-дослідну базу, яку планують розмістити на материку, а саме на Антарктичному півострові, що знаходиться на схід від нашої станції. Це дасть можливість розширити територію виконання різних дослідницьких робіт і підвищити їх ефективність.
Програмою враховано необхідність подальшого розвитку співпраці українських дослідників Антарктики із їхніми колегами з інших держав і такими міжнародними організаціями, як Секретаріат Договору про Антарктику (АТS), Науковий комітет з антарктичних досліджень (SCAR), Рада керівників національних програм (СОМNAР),— з метою обстоювання інтересів України у цих сферах.
Заключний розділ Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011–2020 роки має назву «Обсяги і джерела фінансування».
— Там зазначено,— говорить Литвинов,— що орієнтовний загальний обсяг коштів, потрібних для виконання цієї програми, становить 187 мільйонів гривень (це на весь десятирічний період), із яких 183 мільйони має бути виділено з держбюджету, а чотири мільйони — із позабюджетних джерел. Якщо згадані 183 мільйони гривень поділити на десять років, виходить, що в середньому щорічні асигнування на ці цілі з держбюджету України становитимуть по 18,3 мільйона гривень. Це скромне фінансування, особливо якщо взяти до уваги такі негативні чинники, як висока інфляція та постійне зростання цін і тарифів.
До речі, саме через недостатнє держбюджетне фінансування Національний антарктичний науковий центр був змушений скоротити кількість учених, які співпрацюють із НАНЦ за контрактами, а також перейти з 13–14 зимівників на станції «Академік Вернадський», як це було раніше, на десять зимівників у 15-й експедиції, котрі нині працюють на острові Галіндез, і 11 зимівників, які у березні 2011-го вирушать туди у складі 16-ї експедиції.
— Міжнародний досвід реалізації національних антарктичних програм у різних країнах свідчить, що кошти, необхідні для логістичної підтримки досліджень в Антарктиці, сягають приблизно 75–85% загальної суми бюджету такої програми. У нас в Україні,— зазначає директор НАНЦ,— на таке логістичне забезпечення антарктичної діяльності, згідно із окресленими новою програмою держбюджетними асигнуваннями, припадає 84,4% загальної суми, тоді як на наукові дослідження і науково-технічні роботи — 12,7%. Ще 2,3% бюджетних асигнувань мають спрямувати на участь України в міжнародних організаціях Договору про Антарктику, а 0,6% — на інформаційну та видавничу діяльність у цій сфері.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
назад »»»