ЗДОРОВ'Я СОЛДАТА — НАЙЦІННІШИЙ СКАРБ
НА ЦЬОМУ НАГОЛОШУВАЛИ НА МІЖВІДОМЧІЙ НАРАДІ, НА ЯКІЙ РОЗГЛЯДАЛИ ПРОБЛЕМИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ І В РОБОТІ ЯКОЇ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ ПРЕДСТАВНИКИ МО, ІНШИХ СИЛОВИХ СТРУКТУР УКРАЇНИ
Із казарм— до лікарень
Олександр Марчук проходив службу в одній зі столичних частин. Коли до звільнення залишалося кілька місяців, він потрапив до госпіталю.
«До військової служби не придатний» — такий вердикт винесли йому військові лікарі й через кілька днів хлопця комісували з армії, після чого він змушений був тривалий час лікуватися у цивільній лікарні.
На жаль, подібні випадки не поодинокі: кожен рік через хвороби, спричинені виконанням конституційного обов'язку, звільняються сотні солдатів і сержантів строкової служби. Немає жодного силового відомства, що має військові формування, де б не стикалися з цією проблемою. Приміром, у 2006 році військові мундири через це зняли 1425 осіб, у 2007-му — 1160, у 2008-му — 987, а в 2009-му — 931.
Тенденція якоюсь мірою обнадійлива, оскільки з кожним роком кількість звільнень, пов'язаних із захворюванням солдатів, як ми бачимо, зменшується. Проте водночас із кожним роком зменшується чисельність військових формувань. Отже, причин для самозаспокоєння поки немає. Адже йдеться про здоров'я молодих людей.
Восени 2009 року до військових формувань України було відправлено 26450 призовників, із яких 19500 поповнили лави Збройних Сил. Із цієї кількості 829 осіб було звільнено через недуги, не пов'язані з проходженням військової служби. Проте і 829 юнаків, які передчасно залишили свої підрозділи, теж, погодьтеся, вражаюча цифра.
— Найчастіше хлопців комісують через хвороби органів травлення, системи кровообігу, різні психічні розлади, отримані в процесі служби,— розповідає начальник Центральної військово-лікарської комісії МО України полковник медичної служби запасу Василь Михайлець.— У відсотковому співвідношенні ці показники, незважаючи на проведення в армії організаційних заходів, протягом останніх трьох років залишаються стабільні.
Проблеми, пов'язані зі здоров'ям захисників Батьківщини, стосуються не тільки військовослужбовців строкової служби. Щороку по допомогу до військових медиків звертаються сотні військовослужбовців-контрактників. Лише в 2009-му непридатними до виконання своїх функціональних обов'язків було визнано 1643 контрактники, 126 із яких не виповнилося 30 років. Що це означає? А те, що Міністерство оборони несе суттєві фінансово-матеріальні збитки: лікування навіть однієї людини нині, як відомо, потребує значних коштів. Якщо взяти до уваги різні виплати, пов'язані зі звільненням військовослужбовців, зумовленим різними недугами, отримаємо значні суми. До того ж багатьом держава призначає пенсії після звільнення.
Причин, які призводять до цього, багато: неналежна турбота про здоров'я своїх підлеглих з боку їхніх командирів, які часто ігнорують вимоги військових статутів, накази міністра оборони, інші нормативно-правові документи, що регламентують проходження військової служби. Чимало військовослужбовців стає заручниками порушень санітарно-гігієнічних вимог під час приготування їжі та організації харчування в солдатських їдальнях.
Восени минулого року отруїлися 97 військовослужбовців Харківського військового університету Повітряних Сил. Причиною стали порушення санітарно-гігієнічного режиму в їдальні, зокрема незадовільний стан приміщень, в яких люди брали їжу, недбало вимитий посуд, погане зберігання продуктів харчування. До речі, ці порушення характерні для багатьох військових колективів, але не скрізь вони призводять до таких сумних наслідків.
Проблеми збереження здоров'я військовослужбовців нещодавно порушували на міжвідомчій нараді, в якій брали участь представники Міністерства оборони, Генерального штабу, різних видів Збройних Сил, інших військових формувань країни.
На ній зазначалося: перевірки підтвердили, що в багатьох частинах і підрозділах ігнорують вимоги законів України, військових статутів, які стосуються попередження захворювання особового складу, травматизму. Більше того, останнім часом спостерігається збільшення рівня захворюваності серед військовослужбовців строкової служби. Зокрема, торік більш ніж наполовину зросла захворюваність на віспу, на яку перехворіли близько двох тисяч осіб.
Замість лікування — на службу
У Міністерстві оборони впевнені, що в багатьох випадках передчасного звільнення військовослужбовців армія не винна. Слід сказати, що так стверджувати у військових чиновників є підстави. Василь Михайлець, який десятки років займається цією проблемою і, як кажуть, не один пуд солі з'їв у цій справі, говорить:
— До нас щороку приходять хлопці, які потенційно хворі. Є випадки, коли вони потрапляють до армії через грубі помилки призовних комісій, які з певних причин не змогли вчасно діагностувати у них різні недуги. Проте багато солдатів уже в армії хворіють на так звані дитячі хвороби: віспу, краснуху, епідемічний паротит, гострі респіраторні недуги. Чому? Бо не були вчасно від них щеплені. Адже якщо загальний рівень захворюваності на ці хвороби хоч і повільно, але знижується, то після прибуття в частину молодого поповнення — зростає. Іншими словами, відбуваються так звані спалахи захворюваності. Ми проаналізували ці ситуації й з'ясували, що понад 50 відсотків юнаків перед тим, як відправитися до армії, не були щеплені. Їх кількість суттєво збільшилася останнім часом, коли після кількох трагічних випадків у суспільстві почалася справжня істерія щодо проведення щеплень дітей та підлітків. Тож пожинаємо її наслідки. Не треба забувати, що хлопці живуть у казармах, де загальна кількість особового складу досягає 10–120 чоловік, існує підвищена небезпека поширення цих хвороб.
Важко не погодитися з паном Михайлецем. Адже коли з армії звільняється молодий хлопець, в документах якого записано, що це пов'язано з його станом здоров'я, то прийнято вважати, що армія довела його до цього. А про те, що хлопця не було вчасно щеплено, ніхто не згадує. Ця проблема має не тільки моральний, а й фінансовий аспекти. Лише в 2009 році так звані хвороби, які спіткали воїнів строкової служби, відірвали від несення служби, у тому числі занять бойовою підготовкою, на 20 тисяч днів, а вартість лікування у військових госпіталях становила близько двох мільйонів гривень.
Результати медичного обстеження молодого поповнення на допризовному етапі засвідчили, що більш ніж у 50 відсотків юнаків не проведено санацію ротової порожнини, а 17 відсотків із них потребують протезування.
Без державної підтримки не обійтися
У Збройних Силах існує безліч проблем, які не сприяють вирішенню проблем зі здоров'ям особового складу. Приміром, у медичній службі української армії нині залишаються вакантними майже 400 посад офіцерів-медиків, тобто кожна четверта посада вакантна, а серед тих, які укомплектовані, частина зайнята помічниками лікарів, які не в змозі якісно виконувати обов'язки лікарів.
«Кульгає» також забезпечення військово-медичних закладів медичним майном. У 2009 році вони були ним укомплектовані лише на 42 відсотки, а медпункти військових частин і того гірше — на 39 відсотків. Ці та інші проблеми призвели до того, що (як зазначалося на згаданій нараді) деякі військовослужбовці змушені були купувати за свій кошт ліки та інші медичні препарати.
Зменшення кількості тих, кого комісують за станом здоров'я, свідчить, що в Центральній військово-лікарській комісії Міністерства оборони України не просто стурбовані ситуацією зі здоров'ям військовослужбовців, щороку комісуючи сотні військовослужбовців, а й вживають відповідних заходів. Її фахівці пропонують, щоб кандидати в контрактники медогляд проходили у військових госпіталях, що дасть змогу проводити ретельніший відбір. Щоб не допустити помилок при ухваленні рішення про придатність людини до служби, остаточний відбір вона має проходити на завершальному етапі — тимчасовими військово-лікарськими комісіями, створеними на базі військово-навчальних центрів, коледжів. А військові комісари і начальники центрів комплектування повинні надавати військово-лікарським комісіям інформацію про те, чи проходили кандидати обов'язкові психіатричні огляди, сертифікати про профілактичні наркологічні огляди, а також огляди у лікарів-фтизіатрів, фахівців шкірно-венерологічних диспансерів.
Лікарі, за словами Василя Михайлеця, котрі працюють у військово-лікарських комісіях, повинні підвищувати свою кваліфікацію на базі кафедри медичного забезпечення ЗС Української військово-медичної академії, що дозволить їм підвищувати свій професійний рівень.
Усе це добре, але річ у тім, чи будуть ці плани реалізовані? Військові, з якими я розмовляв із цього приводу, впевнені: без підтримки держави їм не обійтися. Адже для цього необхідне фінансування.
Потрібні не вмовляння, а вироки
Одним із дієвих кроків, здатних вплинути на ставлення командирів до здоров'я своїх підлеглих, може стати посилення їх відповідальності за бездіяльність, а то й злочинну недбалість, через що страждають люди.
— Потрібні не вмовляння уважніше ставитися до солдатів, а вироки,— вважає Олександр Маркуха, сина якого було травмовано під час служби в одному із військових формувань.— Тоді почуття страху змусить деяких командирів бути уважнішими до своїх підлеглих.
Важко не погодитися з Олександром Павловичем. Та чи багато ми знаємо випадків, коли за фактами захворювання солдатів, отримання ними травм і каліцтв при виконанні службових обов'язків їхні командири понесли кримінальне покарання? Військові юристи, до яких я звертався з цим запитанням, не змогли дати чіткої відповіді.
Чи не тому у нас тисячі військовослужбовців щороку отримують травми різного ступеня, стають інвалідами через різні «НП», що час від часу трапляються в частинах і підрозділах силових відомств? Так, по них проводять службові розслідування, але командири відбувають легким переляком.
Багато з них, щоб захистити себе від зайвих неприємностей, намагається всіляко приховати різні «НП». Так, солдата А. після того, як його було травмовано, скерували не до військового госпіталю, а до місцевої лікарні, а старший прапорщик П., виявивши у п'яти підлеглих тілесні ушкодження, теж не відправив їх до госпіталю. Перелік подібних фактів можна продовжити.
Останніми роками з життя пішли десятки військовослужбовців строкової служби. Дехто пішов на цей фатальний крок із власної волі. Але, трапляється, до самогубства можуть довести не тільки особисті мотиви, а й «товариші по зброї», всіляко принижуючи хлопця. А хіба командир, який знає про ці знущання і не вживає дієвих заходів щодо захисту підлеглого, не стає мимовільним співучасником злочину?
Усі винні: батьки, подруги, родичі, які повідомляють солдатам неприємні для них відомості. Але тільки не посадові особи частин і підрозділів.
Коментар першого заступника начальника Головного управління військових прокуратур Генеральної прокуратури України генерал-майора юстиції Василя Козачука:
— Питання здоров'я військовослужбовців строкової служби залежить насамперед від дотримання в частинах і підрозділах вимог військових статутів, різних нормативно-правових актів, наказів міністра оборони, які вимагають від командирів усіх ступенів дотримання техніки безпеки при проведенні різних робіт, створення в казармах необхідних умов для нормального проживання людей. За десятки років служби у правоохоронних органах переконався: там, де їх виконують як слід, там практично відсутні різні «НП», пов'язані зі здоров'ям особового складу. Зі свого боку ми, військові прокурори, завжди реагуємо на випадки недотримання вимог чинного законодавства щодо збереження здоров'я військовиків.
Скажу так: командування частин теж має вживати відповідних заходів впливу до офіцерів, яким, вибачте, начхати на життя, здоров'я своїх підлеглих. Бо одним правоохоронцям важко перевиховати таких горе-командирів.
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
- ХАРЧУВАТИМУТЬСЯ ЗА НОВИМИ ПРАВИЛАМИ?
назад »»»