ХАОС ТРИВАЄ
Майже півмісяця продовжуються події «фінікової революції» в Єгипті. Прискіпливі економісти підрахували, що кожен день протестів коштує в середньому близько 350 мільйонів американських доларів. Таким чином, за час заворушень економіка країни зазнала збитків на більш ніж десять мільярдів доларів. Найбільшого удару завдано по туристичній індустрії.
Єгипетські збройні сили, які з політичних міркувань дослухалися до вимог США та Європейського Союзу, намагаються застосовувати мінімальну силу проти учасників акцій протесту. Єгипетські ісламісти також визнають, що вони не здатні стабілізувати становище. У свою чергу, Хосні Мубарак, здається, переконав нейтрально налаштованих єгиптян у тому, що він піде у відставку у вересні поточного року. До того часу потрібно зберегти єдність Єгипту і забезпечити проведення виборів.
Щоправда, вже зараз вільні вибори у розбурханому протестами мусульманському світі скептики вважають найстрашнішим, що може відбутися з демократією. Адже зрозуміло, що основні політичні сили Єгипту (найстаріша світська партія «Вафд», «Брати мусульмани» та правляча «Народно-демократична партія Єгипту») отримають приблизно по чверті голосів виборців. А в такому разі знадобиться чимало часу, аби створити коаліційний уряд.
Наразі лише в Іраку в арабському світі існує більш-менш успішний досвід функціонування коаліційної моделі державного управління. Ліван дає протилежний приклад радикальної нестабільності парламентської форми правління у розділеному за різними ознаками суспільстві з численними суперечностями. Єгипет також до цього не звик. Тому така запекла боротьба точиться за місця у «перехідному уряді», який реально керуватиме країною, певніше за все, більш ніж рік.
Стурбованість ситуацією в Єгипті висловлює Ізраїль. Адже понад тридцятирічний досвід реалізації мирного єгипетсько-ізраїльського договору, котрий забезпечував хоч якусь стабільність, може завершитися. В такому разі нове керівництво Єгипту може зайняти радикальнішу позицію щодо Ізраїлю. Зокрема, вже тепер під сумнівом опинилася ізраїльська блокада сектора Газа, яка можлива тільки за участі Єгипту. Внутрішньополітична нестабільність у Єгипті негативно позначається на становищі арабського світу.
Неспокійно і в Алжирі. Президент Абдельазіз Бутефліка, демонструючи готовність йти на поступки, скасував надзвичайний стан, який діяв у країні, починаючи з 1992-го. Тоді військові силою скасували перемогу «Ісламістського фронту порятунку Алжиру» на парламентських виборах. Кривавий та сумний досвід майже двох десятиліть громадянської війни, здається, стримує пристрасті у цій державі. Крім того, уряд, який намагається, використовуючи нафтогазові долари, забезпечити соціальний мир, вдало маневрує. Однак ніхто не дасть гарантій на неповторення в Алжирі у радикальніших формах туніського і єгипетського досвіду.
Мапу заворушень розширили Ємен і Сирія. Сирійський президент Башар Асад стверджує, що ситуація у країні стабільна. Певніше за все, вона такою буде, поки армія демонструватиме лояльність до Асада. Однак неспокійно на сирійсько-ліванському кордоні, де активізувалися ісламісти. Тому відносний баланс сил у Сирії не можна вважати надійним.
Найслабша ланка арабського світу — Ємен. Це найбідніша країна мусульманського світу, яку, окрім соціальних суперечностей, роздирають міжконфесійні та міжкланові пристрасті. США різко виступили проти ідеї єменського президента Абдулли Салеха про передачу влади синові та запровадження у країні надзвичайного стану.
Чимало громадян побоюється, що через заворушення країна знову розпадеться на південь та північ і там запанує влада племінних кланів і військових угруповань. Саудівська Аравія, сусідня до Ємену, стурбована перспективою перетворення єменської території на базу «Аль-Каїди». Отже, у головних «нервових точках» Близького Сходу соціально-політична ситуація напружена.
Нині склалася своєрідна «нічийна» розстановка сил. Збурена протестами арабська вулиця все ще не здатна мирно зруйнувати авторитарний, але світський правлячий режим. Причому радикальні ісламістські кола, які у більшості арабських країн звикли діяти з підпілля, втратили навички легальної політичної боротьби, тому поки що не змогли очолити вуличні протести.
Їхній неабиякий масштаб і сумнівна лояльність збройних сил, які намагаються зважати на позицію США та Євросоюзу, не дають можливості авторитарним арабським політичним режимам за звичкою придушити акції протесту. Однак такий, говорячи шаховою термінологією «пат», не може існувати вічно. Вже зараз зрозуміло, що незалежно від того, яка політична сила переможе, арабський світ радикально зміниться. Будь-які наступні політичні режими більше не зможуть нескінченно нехтувати тим, що саме народ є джерелом влади, який має право позбутися неефективної влади.
також у паперовій версії читайте:
- РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКИЙ «ГАМБІТ»
- КАЗАХСТАН ГОТУЄТЬСЯ ДО ВИБОРІВ
- БЕЗПЕКА ЗА УМОВ НЕБЕЗПЕКИ
назад »»»