ЧЕМПІОНИ ПО ПЕНАЛЬТІ
Чемпіонат Європи 2012 року невпинно наближається, а навколо збірної України, як і раніше, більше запитань, ніж ясності. Вже майже півроку Юрій Калитвинцев залишається виконувачем обов'язків головного тренера. Отож циркулюють усілякі чутки на тему «хто буде головним тренером». Наприкінці минулого року на цю посаду активно сватали італійця Марчелло Ліппі. А тепер почали розкручувати кандидатуру Олега Блохіна.
Деякі видання поспішили оголосити, що, за інформацією «надійних джерел», Блохіна вже затвердили на цій посаді. Сам Олег Володимирович спростував факт переговорів з Федерацією футболу України, але у властивому йому стилі зауважив, що був би не проти повернутися до керівництва збірною. Калитвинцев і далі йде своїм шляхом, незважаючи на «підвішений» стан.
З одного боку, багатьом хотілося б уже зараз бачити прогрес та пристойну гру команди — те, за рахунок чого українці збираються претендувати на успіх на домашньому Євро-2012. З іншого боку — розумієш, що новому молодому наставникові потрібен час, аби досягти стабільності, зіграності й результату. Тож караван Юрія Миколайовича рухається, хоча не зовсім зрозуміло, куди і як довго він ітиме.
Черговою спробою сил «синьо-жовтих» став традиційний турнір за участю чотирьох збірних на призи Федерації футболу Кіпру. Зрозуміло, що початок лютого — далеко не найкращий час для наших футболістів, аби демонструвати свою майстерність. Адже майже всі вони перебувають на зборах зі своїми клубами, де під навантаженнями отримують запас «фізики» на рік. Утім, якщо ФІФА виділяє дати для товариських матчів (щоправда, багато клубів незадоволені, що ці «вікна» такі часті), то чому б ними не скористатися? Зібрати колектив разом не завадить навіть з психологічної точки зору.
Пробувати нові кадри, награвати зв'язки потрібно в будь-яку пору. Першим суперником українців стала збірна Румунії. Навіть попри те, що наставник наших сусідів Разван Луческу переглядав багатьох резервістів, матч вийшов доволі цікавим. Ніхто не збирався поступатися і складати зброю заздалегідь, тому емоції били за край, і футболісти нахапали купу жовтих карток.
Зі стартових хвилин Калитвинцев вирішив розбавити «ветеранів» кількома молодими виконавцями. На лівому фланзі захисту вийшов 23-річний Віталій Федорів із пермського «Амкара», в центрі оборони — 21-річний Ярослав Ракицький, а в середині поля — його ровесник і партнер по «Шахтарю» Тарас Степаненко. Після перерви з'явилися ще два гравці «молодіжки» — Андрій Ярмоленко і Микола Морозюк. Вже як належне сприймається поява на полі Євгена Коноплянки. Тренерський штаб продовжує процес оновлення збірної.
Гра вийшла бойовою, з великою кількістю помилок з обох сторін. Що логічно з огляду на початок року і склади суперників. У середині першого тайму дальнім ударом зі штрафного рахунок відкрив Ракицький, а невдовзі Гусєв, Девич і Мілевський красиво пошили в дурні румунських захисників і практично завели м'яч у ворота. Однак ще до перерви наші примудрилися двічі пропустити після позиційних помилок при подачах суперником кутових (в обох випадках Андрія П'ятова пробивав Дан Алекса з «Тімішоари»).
Після перерви українці більше втомилися, тож реальних нагод відзначитися фактично не мали. Долю путівки до фіналу вирішили пенальті. Із прицілом на серію одинадцятиметрових Калитвинцев на останніх секундах ігрового часу випустив на поле Олександра Шовковського. Динамівець виправдав надії й парирував два удари з «позначки» (причому це були перші удари румунів у серії).
Шовковський не лише приніс Україні перемогу, а й став найстаршим гравцем нашої збірної в її історії — у день матчу йому було 36 років і 37 днів. До цього досягнення належало Олегу Лужному — 35 років і 36 днів. Після матчу Юрій Калитвинцев сказав, що задоволений грою, але не результатом, і висловив думку, що футболісти наших клубів отримали відповідальне «тренування» перед єврокубками.
Наступного дня «синьо-жовті» у фіналі зустрічалися зі шведами. Цей поєдинок не відзначався видовищністю. Шведи могли розраховувати на «стандарти», команда Калитвинцева знову провалила іспит на вміння грати під час штрафних та кутових, і залишається лише подякувати скандинавам, що вони не скористалися більшістю моментів.
І все ж наші суперники повели в рахунку. Ібрагімовіч вдало скинув м'яч на форварда «Болтона» — Ельмандера, а той розстріляв ворота Шовковського. Сталося це вже на п'ятій хвилині матчу, і подивитися на те, як українці спробують відігратися, було дуже цікаво. Та чогось надзвичайного вигадувати не довелося — Девіч вчасно зреагував на невдалу відкидку захисника голкіперу шведів, і Ісакссону нічого не залишалося, як виносити м'яч разом із головою екс-серба. Марко спокійно реалізував пенальті, і в збірної України з'явився перший гол в історії, забитий натуралізованим гравцем.
Форвард «Металіста», хоч і був помітно не в формі, але за рівнем мислення залишив чи не найприємніше враження серед гравців лінії атаки на турнірі. Коли ж у перерві його замінили на Коноплянку, гра в атаці наших стала зовсім безбарвною. Здавалося, що українці очікували на серію пенальті. Так воно і сталося. І ця серія додала ще один скальп до чи не найбільшої в європейському футболі колекції Олександра Шовковського. Принаймні тренери ще раз переконалися, що у матчах плей-оф Євро їм буде варто тримати одну заміну до останнього, а там голкіпер «Динамо» щось та й вигадає. Хоча, здається, це було зрозуміло і без дводенного вояжу на Кіпр. То ж Україна вдруге виявилася сильнішою, і Калитвинцев та його штаб тепер матимуть «козир» у вигляді перемоги на міжнародному турнірі.
Юрій Калитвинцев, головний тренер збірної:
— Задоволення від гри, звичайно, немає. Але якби ця гра відбулася хоча б через день після матчу з румунами, а не наступного, то ви побачили б зовсім інший склад. А результат залишиться. Привеземо в Україну ще один кубок.
також у паперовій версії читайте:
- КУБОК СОНЦЯ ДЛЯ «КАРПАТ»
- ЗА ОКЕАН— ПО МЕДАЛІ
- «БРОНЗОВА» УНІВЕРСІАДА
- ЗОРЯНИЙ ЧАС КАТЕРИНИ БОНДАРЕНКО
назад »»»