КОЛИ ЖЕРТВОЮ Є ДИТИНА...
Розслідувати кримінальні справи, жертвами чи потерпілими в яких є діти, слід не травмуючи зайвий раз їхню психіку. Вони належать до особливо уразливої категорії — про це мають пам'ятати слідчі та судді. Необхідно також гармонізувати кримінально-процесуальне законодавство, узгодити його з міжнародними стандартами в галузі захисту прав дитини.
Чи виносити
сміття з хати?
Зростання злочинів проти дітей — стійка тенденція, зазначають правоохоронці. Так, лише за перше півріччя минулого року потерпілими визнано більше неповнолітніх, ніж за весь 2009-й або 2008-й.
Збільшується також число правопорушень, пов'язаних із сексуальним насильством або розбещенням дітей. Офіційні статистичні дані в цій сфері отримати складно. За оцінками фахівців, жертвами насильства сексуального характеру ставали 20–30% дівчат і 10% хлопців віком до 14 років, повідомляє спеціаліст із соціальної політики Національного інституту стратегічних досліджень Ольга Кочемировська.
Однак не про всі злочини цієї категорії стає відомо правоохоронцям. Адже зазвичай таке насильство скоюють члени сім'ї або ті, хто там мешкає чи відвідує родину, є піклувальниками. Діти довіряють цим особам. Експерти підрахували, що 35–40% зґвалтувань коять вітчими, дядьки, брати, батьки; 40–50% — друзі членів родини; на незнайомців припадає 10–15%. Тому більшість дітей не повідомляє про сексуальне насильство, якого вони зазнали від близьких людей.
Причин кілька: бояться розголосу, того, що над ними насміхатимуться, що їм не повірять. Дитину погрозами або подарунками ставлять у таке становище, що вона не може виносити цю тему з сім'ї. Багато таких випадків в інтернатах та загальноосвітніх школах, але їхнє керівництво зазвичай намагається не виносити сміття з хати. Водночас жертви почали більше довіряти соціальним службам. Свідченням тому є зростання кількості звернень по допомогу: 2009-го їх було 79 тисяч, торік — понад 102 тисячі.
Проблем із виявленням фактів насильства (будь-якого) над дітьми додає те, що вони можуть самостійно звернутися до суду лише після того, як їм виповниться 14 років.
Каменем спотикання на шляху ефективного розслідування злочину і покарання винуватих є перекос у чинному законодавстві — основна увага надається захисту інтересів підозрюваного, звинуваченого, підсудного. Натомість потерпілі й свідки незахищені. Особливо це стосується дітей. У Кримінально-процесуальному кодексі (КПК) не передбачено, що вони мають спілкуватися зі слідчими тільки у безпечній обстановці, у присутності психолога. Є норма, згідно з якою обов'язково повинен бути присутній педагог, але вона поширюється на дітей, молодших від 14 років. Чи застосовувати це положення щодо неповнолітніх віком від 16 до 18 літ, вирішує слідчий. КПК не передбачає можливості запису показань дитини під час досудового слідства і використання їх у процесі судових слухань, щоб не травмувати малечу повторними опитуваннями (до слова, це може вплинути не тільки на її психічний стан, а й на якість свідчень — дитина може замкнутися).
Технічні засоби проти зайвого стресу
Про заслуховування свідків за допомогою конференц-зв'язку у нас згадують тільки як про засіб пришвидшення судового провадження. Лише останнім часом його необхідність пов'язують із розслідуванням злочинів проти дітей. Хоча використання технічних засобів для фіксації показів легітимне — його дозволено ч.6 ст. 303 КПК.
Тим часом ідея про зведення до мінімуму незручностей для потерпілих, свідків і членів їхніх родин не нова. Її підтримує Міжнародна асоціація прокурорів. Члени цієї організації дотримуються думки, що для потерпілих почуття комфорту під час судового процесу не тільки запорука їхньої відкритості, співпраці зі слідством, а й свідчення того, що їм надають підтримку, на яку вони заслуговують. Тож для них у храмі правосуддя мають бути спеціальні місця для очікування, щоб вони не зіштовхувалися обличчя в обличчя з підозрюваними. Ця практика застосовується в багатьох країнах, а в деяких (таких як Південно-Африканська Республіка) принаймні щодо потерпілих від статевих злочинів та дітей — жертв і свідків.
Потрібно враховувати психофізіологічні особливості малечі, адже, як стверджують фахівці, діти п'яти–семи років можуть бути уважні 15 хвилин; семи–десяти — майже 20; старші 12 років — протягом 30 хвилин. Однак ці дані залишаються поза увагою слідчого, тому що КПК не містить норми, яка визначала б тривалість та кількість допитів неповнолітніх потерпілих і свідків.
Щоб зменшити травмування неповнолітніх, народні обранці запропонували внести зміни до вітчизняного законодавства. Зокрема, рекомендовано опитувати дитину в спеціально обладнаному або прилаштованому для цього приміщенні. Бажано, аби всі опитування проводила одна й та сама спеціально підготовлена особа. Цей процес слід проводити без затримки, одразу після того, як компетентні органи дізналися про факти насильства щодо дитини. Необхідно також обмежити кількість допитів. Дитина має бути у доступній їй формі поінформована про хід розслідування.
За деякими даними, в нашій країні лише дві неповнолітні жертви торгівлі людьми та сексуального насильства зі ста наважуються подати позов до суду. В Польщі щороку розглядають майже 20 тисяч таких справ. Про це йшлося на нещодавньому семінарі для українських і польських суддів. Там налічується понад сто спеціально облаштованих приміщень для дітей (жертв і свідків). Щоб не піддавати малечу зайвому стресу, її покази записують на відео, яке потім демонструють у суді. На всю Україну є лише одне (!) таке приміщення — в апеляційному суді Івано-Франківська, обладнане, до речі, на кошти, отримані як грант.
Нашим служителям Феміди під час розгляду таких специфічних справ бракує підготовки (психологічної й технічної). Кримінальні справи щодо насильства над дітьми (особливо сексуального) складні, довести провину підозрюваних важко. Непоодинокі випадки, коли під час судових слухань їх перекваліфіковують на інші злочини, покарання за які м'якші.
Дитину слід психологічно готувати до участі в процесі, наголошує Ольга Кочемировська. Часто судді самі потребують допомоги дитячого психолога, адже він здатний налагодити відкрите спілкування служителя Феміди і жертви, аби вона не боялася і не замикалася. Фахівці стверджують, що у справах за участю неповнолітніх мають застосовувати тактику одного допиту. Причиною тому є схильність дитини переживати так звані флешбеки — занурення у спогади про скоєне над нею насильство і переживання їх заново.
Торгівля людьми, в тому числі дітьми — новий етап судової практики в нашій країні, хоча такі злочини кояться часто. В деяких випадках служителі Феміди не знають, як поводитися із жертвами, застосовувати практику непрямого допиту, зазначає експерт проекту Євросоюзу «Права жінок і дітей в Україні — комунікаційний компонент» Анастасія Троїцька.
Утім, лише змінами до законодавства чи запровадженням у судах конференц-зв'язку, обладнанням спеціальних приміщень для опитування дітей проблему не розв'язати. Слід змінити підхід до розслідування злочинів проти дитини, максимально дотримуючись її інтересів, наполягають експерти.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ПРО СВОБОДУ СОВІСТІ— БЕЗ ПОСПІХУ
- ОХОРОННА ЗОНА — ДО ХРЕЩАТИКА
- УКРАЇНА УВІЙШЛА ДО ДЕСЯТКИ
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
назад »»»