ТАК НЕ ДІСТАВАЙСЯ Ж ТИ НІКОМУ!
Якщо збірна України з футболу навіть не спроможеться виграти Євро-2012, вітчизняним уболівальникам зовсім не обов'язково сумувати. Бо в тому-таки 2012-му вони отримають інший «подарунок» — дочекатися кінця жовтня і сходити на виборчі дільниці. До того часу можливості переобрати Верховну Раду у нас із вами, панове, на жаль, не буде...
УКРАЇНСЬКА ВЛАДА ПРОДОВЖУЄ МЕТОДИЧНО НИЩИТИ КОНСТИТУЦІЮ
Такі реалії приніс нам перший день останнього зимового місяця після того, як 310 народних обранців підтримали конституційну корекцію і продовжили власне політичне життя на півроку. Нагадаємо, після «соломонового» рішення Конституційного Суду від 1 жовтня минулого року, котрим було скасовано політреформу-2004, «свято демократії» мало відбутися менш ніж за два місяці.
«Головоломка» для суддів
Про те, що в державі спостерігається цілковитий правовий безлад, уже якось і говорити не хочеться. Нині це твердження можновладці усіх трьох гілок влади перетворили на аксіому. Коли в людей до парламенту немає жодної довіри, то депутатські потуги й чіпляння за продовження свого політичного життя для багатьох навіть пройдуть непоміченими. А шкода...
Передусім тому, що ухвалення нинішньої порції конституційних змін знову відбулося з численними процедурними порушеннями. Що це означає? Лише те, що попередню конституційну реформу було скасовано суддями КС саме за низку порушень процедури під час її ухвалення.
Отже, готуйте подання, панове опозиціонери! Ні, ні, команда голови КС Анатолія Головіна не задовольнить ваше клопотання, і не сподівайтеся. Але не позбавляйте частини суспільства, що думає, можливості бодай потішитися тими «вагомими аргументами», що їх судді віднайдуть задля відмови у задоволенні такого клопотання. Дайте цим самим суддям ще раз виявити їхню «принциповість» і «непохитне служіння Основному законові»...
Про які ж порушення йдеться? Передусім це детективна історія з карткою Володимира Ар'єва. Як відомо, на момент народження модернізованої Конституції України-2011 цей депутат перебував на борту літака, що летів до Сполучених Штатів. І його картка для голосування була з ним, що підтверджує фото, зроблене паном Ар'євим одразу після посадки у Вашингтоні. Ну, ду-у-уже цікаво послухати, як аргументуватимуть служителі Феміди цей інцидент, котрий тягне не лише на місце в розряді конституційного права, а ще й відгонить кримінальним «душком».
По-друге, голосувало ще, щонайменше, два десятки депутатських карток за фізичної відсутності їхніх власників. Звісно, сумісники з ПР, подібно до Ар'єва, галасу не здіймають. Але від того конституційна норма про ОСОБИСТЕ волевиявлення депутата нікуди не зникає.
Щоправда, поки відповідного подання до КС немає (чи й буде?), функцію «тлумача» взяв на себе представник Президента у парламенті Юрій Мірошниченко. За його словами, перспектив у такого подання не буде, бо тоді скасовувати потрібно більшу частину законодавчих актів, ухвалених у стінах Верховної Ради. Мовляв, завжди голосують чужими картками, і нічого... Чудово! Виходить, парламентський тлумач президентських ініціатив уже відверто визнає сумнівність усього українського законодавства. Які ще докази стовідсоткового правового безладу потрібні? Хай живе її величність політична доцільність!
А лідери— поза парламентом...
Саме на неї, по суті, посилаються «нашоукраїнці» Юрій Кармазін і Геннадій Москаль, розповідаючи виборцям, що до 27 березня підготувати вибори просто неможливо, і влада всеодно усе сфальсифікує. Можна подумати, що за півтора року на владу зійде якась Божа благодать, і в жовтні 2012-го все відбуватиметься з максимальною прозорістю.
А стосовно недостатності термінів для підготовки... Автор цих рядків дозволить собі цитату з власного ж тексту, датованого 26 листопада. Коли парламентарі на попередній сесії ухвалювали рішення стосовно конституційних змін: «Якими б очевидними не були прогнози стосовно ухвалення остаточних змін до Основного закону, але нині чинною залишається норма про парламентські вибори в останню неділю березня. Окрім того, чинним є й закон про вибори народних депутатів, згідно з яким виборча кампанія розпочинається за 120 днів до волевиявлення. Саме цього понеділка ця сама кампанія і мала б розпочатися. Таким чином, нині маємо просто-таки унікальну ситуацію. Оскільки виборча кампанія не оголошена, можна твердити, що народні депутати і Центрвиборчком діють згідно з нормами законів та Конституції, котрі почнуть працювати... не раніше лютого 2011-го року. Про те, що закон не має зворотної сили, знають усі. А от про те, що у своїй діяльності органи влади мусять дотримуватися не чинних нині законів, і навіть не тих, що діяли раніше, а тих, які ще діятимуть у перспективі — таких «шедеврів» досі не народжувала жодна юриспруденція. Втім, ніщо вже не дивує. Бо автор цих рядків так само переконаний, що правники на кшталт Олександра Лавриновича чи Олени Лукаш обґрунтовано пояснять і цей юридичний феномен».
Нині, з ухваленням змін, владним правникам уже й пояснювати нічого не потрібно. А от тим представникам опозиції (чи «опозиції»?), котрі підіграли «регіоналам», може, й варто дещо розтлумачити суспільству. Скажімо, чому, відтермінувавши вибори, вони позбавили можливості обратися до Верховної Ради, наприклад, Юрієві Луценку, котрий ось уже другий місяць перебуває за ґратами за вельми сумнівними обвинуваченнями? Та і Юлії Тимошенко нині, мабуть, було б значно комфортніше у парламентських стінах.
Хоч якими були б потенційні фальсифікації з боку влади, навряд чи вони досягли такого рівня, що не дали б можливості БЮТу подолати тривідсотковий бар'єр. Але правду кажуть: своя сорочка — ближча до тіла. Після 1 лютого ще семеро бютівців залишилися зі своїми «сорочками», але втратили бютівську фракційну прописку. «Очищення» фракції триває. Але от біда — сама фракція БЮТ-«Батьківщина» уже схудла мало не на третину. І чи це остаточні втрати?
Причому цього разу опонентам підіграло кілька дуже знакових особистостей. Наприклад, голова «Просвіти» Павло Мовчан. І керівник Київського міського осередку «Батьківщини» Анатолій Семинога...
Пригадується, як у парламенті третього скликання відбувалися подібні метаморфози з фракцією НДП. На початку роботи тієї парламентської каденції, маючи «свого» прем'єр-міністра Валерія Пустовойтенка, провладна фракція налічувала майже сто депутатів. Але поступово ця чисельність танула, танула... і до моменту наступних виборів НДП ледве дотягла, щоб не бути розпущеною через недостатність кадрового потенціалу. Сумний, проте повчальний досвід, котрий нині чи не найактуальніший для парламентських «підопічних» Юлії Тимошенко.
Кому потрібен Литвин?
Ще один показовий момент, який стосується нинішнього голосування, полягає в тому, що певні сумніви в позитивному результаті усе ж таки існували. Навіть попри те, що й під час попереднього схвалення проект підтримало понад три сотні парламентарів (305). І навіть попри прогнози Володимира Литвина, котрий напередодні голосування прогнозував: конституційні зміни підтримає понад 310 депутатів.
Ще зранку точно не було відомо, чи розглядатиметься питання змін до Конституції взагалі. В кулуарах ходили припущення, що до нього дійдуть руки не раніше кінця тижня. Вочевидь, відповідальні за досягнення результату вели остаточний підрахунок голосів та збирали картки тих, хто має звичку носити їх при собі.
Тут доречно згадати ще про одну подію. Пригадуєте, як навесні 2004-го Верховна Рада четвертого скликання також намагалася внести зміни до Конституції? Це ще було за часів, коли прибічники на той час прем'єра Віктора Януковича іменували себе прибічниками парламентської форми правління.
А спікером, до речі, також був Володимир Литвин. І те голосування провалилося — ідею Леоніда Кучми підтримали 296 депутатів. Трішечки не дотягнули до потрібних трьох сотень, однак мрія Леоніда Даниловича залишити після себе змінений Основний закон, так і не здійснилася. Доводити її до пуття довелося вже згодом.
Нині Володимир Литвин не став ризикувати і провів голосування саме тоді, коли відповідальні за процес «регіонали» пересвідчилися: збоїв не буде. Зрештою, якби трьохсот голосів не назбиралося, Литвину навряд чи дозволили б досидіти у спікерському кріслі навіть до 27 березня. Свою «золоту акцію» спікер давно втратив, а шанси проходження його блоку до наступного парламенту Володимир Михайлович, вочевидь, чудово знає і без зайвих підказок. От і залишається йому лише вправлятися в риториці і в критиці вбачати елементи рабства.
Хоча невідомо, чи вдасться панові Литвину досидіти у спікерському кріслі до жовтня наступного року. Голові ВР і так уже не раз вказували на його істинне місце у владі. Наприклад, позбавивши міністерських крісел двох його урядових протеже — екс-міністрів транспорту Костянтина Єфименка та соціальної політики і праці Василя Надрагу.
Можливо, і це ще не фінал. Бо, скажімо, парламентський комітет з питань соцполітики днями звернувся до Президента з різкою критикою соціального блоку Кабміну. А на засіданні комітету найбільше дісталося саме Василеві Надразі — першому заступникові міністра, котрий, за словами голови комітету, «регіонала» Василя Хари, постійно ігнорує засідання парламентського комітету.
Володимир Литвин нині занадто слабкий політично, щоб мати можливість захистити своїх протеже. Тут би самому в кріслі втриматися. Хоча й цієї дрібнички найближче майбутнє йому, схоже, гарантувати не в змозі...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- ТИМОШЕНКО — НЕВИЇЗНА
назад »»»