ХВОРИХ ВОЯКІВ ПОМЕНШАЄ?..
Міністерство оборони намагається мінімізувати потрапляння до армії юнаків, непридатних за станом здоров'я до служби.
Серце у Руслана Горобця (прізвище з етичних причин змінено.— Авт.) поболювало з дитинства і він час від часу перебував на лікуванні в районній лікарні. А в 9-му класі медики Вінницької обласної лікарні ім. М. Пирогова, ретельно оглянувши хлопчину, поставили діагноз: «вегето-судинна дистонія». Із цим захворюванням (відповідно до наказу міністра оборони України, в якому визначено перелік хвороб, із якими категорично забороняється призивати юнаків до війська) його було призвано до однієї з частин Київського гарнізону.
— Від перших днів перебування хлопець видався нам якимось кволим, скаржився на періодичні болі в серці,— розповідали мені його командири.— Спочатку ми думали, що він симулює, а коли під час ранкової зарядки знепритомнів, зрозуміли, що помилялися.
Того ж дня, коли це сталося, Руслана відправили до санчастини бригади, а звідтіля до військового госпіталю. Військові медики, ретельно оглянувши новобранця, винесли свій вердикт: «серцево-судинна дистонія», підтвердивши діагноз цивільних колег. Через кілька тижнів юнака звільнили з війська «за станом здоров'я».
На одного призовника— дві-три хвороби
Серед проблем, які найбільше дошкуляють українському війську, здоров'я молодих українців, що поповнюють його лави, посідає не останнє місце.
— Патологічна ураженість призовників останніми роками зросла майже в чотири рази і становить близько двох тисяч захворювань на тисячу юнаків,— говорить начальник Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України полковник медичної служби запасу Василь Михайлець.— Це значною мірою пов'язано як із соціально-економічною ситуацією, що склалася в Україні, так і з іншими чинниками.
Нині конституційний обов'язок перед державою і суспільством виконують здебільшого вихідці з сімей, яких важко назвати заможними, і батьки яких не в змозі забезпечити синів повноцінним харчуванням, відпочинком. За висновками експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, останнє на 70–80 відсотків залежить саме від цих факторів і лише на 15–20 відсотків — від медичної галузі. В якому стані вітчизняна медицина, нагадувати зайве: Конституція хоч і проголошує безплатне надання допомоги в лікарнях і поліклініках, але про це доводиться лише мріяти. Тому в багатьох підлітків хвороби прогресують, а з часом до них додаються й інші. Коли вони проходять диспансерний огляд, у них виявляють кілька захворювань, у тому числі небезпечних, зокрема серцево-судинних.
Держава, попри проголошені нею цінності й пріоритети, мало що робить, аби слова вищих чиновників не розходилися з ділом. Так, за інформацією Міністерства охорони здоров'я, щороку оздоровлюються лише 10–14 відсотків дітей і підлітків. А за словами голови Державної служби молоді та спорту Равіля Сафіулліна, останнім часом украй мало робиться для того, щоб наші підлітки займалися фізичною культурою і спортом. Якщо, скажімо, у Швеції ними займаються понад 80 відсотків, то у нас — менш ніж дев'ять відсотків. Зважаючи на сказане, не варто дивуватися, що лише шість відсотків школярів закінчують школу більш-менш здоровими.
На лікування — до армії...
Незважаючи на зростаючу захворюваність українських хлопців, захист держави, як мовиться, ніхто не скасовував. Тому щороку (навесні й восени) військові комісаріати призивають до Збройних Сил України десятки тисяч молодих українців. Наприклад, восени минулого року на призовні дільниці було викликано і оглянуто майже 375 тис. юнаків, із яких понад 294 тис. було визнано придатними до військової служби. Зважаючи на це, проблем, пов'язаних із укомплектуванням частин і підрозділів, здавалося б, не повинно бути. Адже призвали до лав українського війська та інших військових формувань лише кілька десятків тисяч чоловік. Але у тім-то й проблема, що «здавалося б». Бо з тих 294 тис. більшість юнаків має право на відстрочку, а то й взагалі звільнена від виконання конституційного обов'язку. Нагадаю, що, згідно з чинним законодавством, 32 категорії громадян України користуються подібними пільгами.
З цієї та інших причин восени 2009-го до ЗС, внутрішніх військ, Державної прикордонної служби та інших міністерств і відомств, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, було відправлено 26450 осіб. Це — 8,9 відсотка загальної кількості призовного контингенту. Але проблем, пов'язаних зі здоров'ям вояків, вистачає.
Так, у 2007 році через хвороби, не пов'язані з проходженням військової служби, з військ було звільнено 147 військовослужбовців строкової служби, у 2008-му — 124, у 2009-му — 102.
Бронхіальна астма, міжхребцевий остеохондроз хребта з грижами, міокардіофіброз, недостатність артеріального клапану, хронічний гастродуоденіт — ось далеко не повний перелік захворювань, з якими юнаки приходять до війська.
Чому? Як могло так статися, що молоді люди, місце яким на лікарняних ліжках, потрапили на солдатські? — цікавлюсь у Василя Михайлеця.
— Причини різні,— зазначає він.— Це, зокрема, помилки лікарів призовних комісій, які виносять юнакам остаточний вердикт щодо їхньої придатності до військової служби, труднощі при діагностуванні тощо.
Проблема, про яку йдеться, має не лише моральне забарвлення (оскільки юнаки, яких помилково відправили до війська, почуваються ображеними), а й фінансове. Адже Міністерство оборони при цьому несе певні матеріальні збитки, бо проїзд призовника до місця служби, його перебування протягом кількох місяців у частині, госпіталі, де він проходить обстеження, потребують витрат. Вони не вимірюються астрономічними сумами, але, зважаючи на незадовільний бюджет військового відомства, для нього кожна копійка — на вагу золота.
Наодинці з проблемами
«Історично» так склалося, що в усіх негараздах, пов'язаних із призовом юнаків до війська, особливо тоді, коли його лави поповнюють хворі хлопці, суспільство звинувачує військові комісаріати. Ніскільки не ідеалізую їхню роботу, але слід сказати, що вони не завжди винні у цих неподобствах.
Нагадаю, що, згідно з чинним законодавством, відповідальність за проведення призовних кампаній покладено на місцеві органи влади. Наприклад, призовні комісії очолюють заступники голів районних, міських, обласних держадміністрацій, а військові комісари є у них заступниками і користуються тими ж правами, що й інші члени цих комісій. Матеріально-технічне забезпечення їх діяльності покладено теж на держадміністрації усіх рівнів, як, до речі, й комплектування відповідними фахівцями.
— Місцева влада ставиться до проведення призову байдуже,— розповідав мені військком одного з районів Вінниччини, прізвище якого з відомих причин не називаю.— Ні, нам не заважають, але й не допомагають. Тому комісія з року в рік засідає у мало пристосованому приміщенні, на ремонт якого ми клянчимо гроші, але нас не чують. Словом, у багатьох випадках, коли йдеться про сприяння нам у проведенні призовних кампаній, ми залишаємося наодинці з проблемами.
До того ж багато призовних комісій укомплектовують спеціалістами-медиками, професійний рівень яких викликає чимало нарікань. Зокрема, вони погано обізнані з вимогами керівних документів, які стосуються проведення військово-лікарської експертизи, в процесі якої визначається придатність молодої людини до армійської служби. Такий приклад. Свого часу міністр оборони України видав наказ, у якому перелічено захворювання, з якими категорично заборонено призивати. Проте, як я переконався під час спілкування з деякими членами комісій, що виносять вердикт стосовно придатності до служби, не всі з них знають про його існування!
У результаті організаційно-штатних заходів у обласних військкоматах скорочено посади лікарів. Це рішення, як засвідчило саме життя, було помилковим. Тож проблем стільки, що хоч греблю гати.
Крига скресає
У Центральній військово-лікарській комісії Міністерства оборони України розповіли про заходи, які вживають щодо поліпшення ситуації й недопущення (принаймні зведення їх до мінімуму) фактів, коли в армію приходять хворі люди. Зокрема, з метою посилення контролю за якістю медичного огляду та уникнення помилок при визначенні придатності юнаків до служби на обласні збірні пункти відряджають кваліфікованих військових лікарів із питань військово-лікарської експертизи. Це дає відчутні результати: лише восени 2009 року було попереджено відправлення до війська 2134 осіб, із яких 106 визнано непридатними до служби, а 1265 відправлено на додаткове обстеження.
За ініціативою військово-медичного департаменту МО видано (спільний з Міністерством охорони здоров'я) наказ, яким передбачено поліпшення надання медичної допомоги підліткам. Зокрема, завдяки поліпшенню взаємодії між лікувально-профілактичними закладами МОЗ і військовими комісаріатами. Урядом внесено зміни і доповнення до положення, яке регламентує порядок проведення призовів до Збройних Сил, інших військових формувань. Відтепер військкомати спільно з органами управління охорони здоров'я плануватимуть і контролюватимуть виконання лікувально-оздоровчої роботи, про результати якої зобов'язані інформувати місцеві органи влади, які, нагадаю, несуть відповідальність за проведення призовних кампаній.
— Керівництво військово-медичного департаменту МО України звернулося до голів обласних держадміністрацій з листом, у якому поінформувало їх про результати проведення останніх призовів у нашій країні,— розповідає начальник Центральної військово-лікарської комісії МО України Василь Михайлець.— Акцент було зроблено на здоров'ї їхніх земляків, поінформовано про недоліки, які є в роботі призовних комісій і які значною мірою сприяють потраплянню до війська хворих. Ми попросили голів держадміністрацій звернути на них увагу і посприяти у їхньому розв'язанні. Наприклад, забезпечити медкабінети на призовних дільницях, які мають комплектувати за рахунок місцевих бюджетів, сучасним медичним і санітарно-технічним обладнанням. А також забезпечити комплектування цих комісій досвідченими лікарями-спеціалістами, проводити з ними (перед початком призовів) заняття з вивчення вимог положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України. Ми також пропонуємо ввести до їхнього складу психологів, що значно посилить та сприятиме недопущенню у війська молодих людей, котрі потерпають від нервово-психічних розладів.
До речі, є позитивні приклади співпраці військового відомства і місцевих органів влади щодо недопущення (принаймні зведення до мінімуму) потрапляння до війська юнаків, місце котрих не на солдатських, а лікарняних ліжках.
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»