ФІНАНСОВИЙ АСКЕТИЗМ
Як відомо, світове виробництво у 2009-му було найнижчим від часів Великої депресії. Минулий рік став роком повернення до зростання економіки. Проте скептики зазначають, що в економіці багатьох країн просто затулили невеликі тріщини, а великі дірки у світовій економіці залишилися. Приміром, торговельний надлишок Китаю і його фіксована валютна система досі нереформовані. Американці й далі витрачають гроші, яких не мають. А кілька країн Європи, де ситуація погіршується, попросили МВФ виділити екстрені кредити. Перший дали Греції, другий — Ірландії.
Прибічники збереження статус-кво у банківській системі доводять, що комплексні, багатоцільові банки та їхні торговельні підрозділи необхідні, аби бути певними, що інвестиції вкладатимуть у найприбутковіші об'єкти світу. Одначе ці аргументи слабшають, коли згадують про Ірландію. Тоді як у більшості країн бракує базової інфраструктури, в Ірландії її забагато. Величезні майнові комплекси, побудовані у часи кредитного буму, тепер порожні. У південно-західній Ірландії порожніх будинків більше, ніж мешкаців, пропозиції нерухомості перевищують попит на 40 відсотків.
В Ірландії кредити на будівництво брали переважно у великих банках. Жадібність забудовників і землевласників призвела до того, що нині в країні будинків більше, ніж вона може собі дозволити. У відповідь на кризу власності уряд пообіцяв вкласти у збанкрутілі банки стільки готівки, скільки треба, аби фінустанови знову стали кредитоспроможні. Спочатку така політика спрацювала. Але тепер ринки почали сумніватися, чи ірландські платники податків зможуть сплатити ці рахунки? Так «випарувалася» упевненість в урядових облігаціях. Коли люди усвідомили, що план порятунку банків означає, що власники банківських облігацій не зазнають жодної шкоди і отримуватимуть свої відсотки за рахунок збіднілих платників податків, в Ірландії здійнялася хвиля невдоволення.
Противники єдиної валютної системи частину вини покладають на євро. Ірландія виявилася неспроможна стишити будівельний бум і встановити свої відсоткові ставки. Їх визначав Європейський центробанк і мав ураховувати фінансові умови у 16 країнах єврозони. Дехто цікавиться, чи можна вирішити економічні проблеми, якщо дозволити сильній євроекономіці відокремитися від слабкої, надавши більше економічної свободи? Багатьох німців дратує те, що їхні податки йдуть на порятунок Греції та Ірландії. Однак німецький канцлер Ангела Меркель не змінила своєї відданості євро і підтримці слабкої економіки. Якщо євро знизиться, впаде Європа, коли відвернути небезпеку, вони стануть сильніші.
Навіть у часи економічного буму чимало урядів витрачало більше, ніж отримувало податків. Тепер, після важкої рецесії, вони скорочують державне фінансування. Нещодавно Британія оголосила про різке скорочення бюджетних витрат на наступні роки. Для більшості розвинутих держав настав час фінансового аскетизму.
Реформування системи, відповідальної за економічне піднесення і занепад, опинилось у полі зору очільників держав. Президент США Барак Обама звернув увагу на великі банки у торішньому січні, коли заявив, що новий податок на банки має повернути роздане їм під час фінансової кризи, віддати американцям кожен позичений у них цент. Через тиждень банківські акції обвалились. Очільник США сприйняв думки фахівців про те, що банкам, які тримають готівкові депозити, треба заборонити торгові операції, коли фінустанови приймають великі ставки на фінансових ринках.
Обама запропонував не дозволяти банкам формувати фонди прямих інвестицій, бо прибуток від них не зараховується на користь їхніх клієнтів. Деякі банківські реформи схвалив Конгрес, але у м'якій формі. Експерти ж вважають єдиним способом налагодження роботи банківської системи — знову розділити інвестиційні та комерційні банківські операції. Банківські функції — брати депозити і видавати кредити. Це має гарантуватися за рахунок платників податків. Якщо фінустанова не є банком, кредитування і зберігання депозитів у ній незаконне.
Це має стосуватися інвестиційних компаній, які приймали депозити і позичали гроші великим промисловим компаніям. Коли почалася криза, виявилося: якщо держава не гарантуватиме ті гроші й станеться відплив депозитів, у багатьох компаній не вистачить оборотних коштів. Це затягнуло б американську економіку до глибокого провалля. Тож держава була змушена виступити гарантом.
Поки не будуть розділені комерційні та інвестиційні банки (аби банківські операції знову стали банківськими, а не були торговельними), у системі зберігатимуться ризики. Але банки більше зацікавлені у комерційній діяльності, ніж у тому, аби бути власне банками, бо можуть заробляти суттєвіші кошти. Через це вони підштовхнули світову економіку до кризи. Тому дискусії щодо реформування банківської системи тривають, вони актуальні й цьогоріч.
Банківську систему можна порівняти з людським організмом, який може бути здоровий, не дуже здоровий і хворий. Коли про проблеми в системі свідчать зрозумілі симптоми, потрібне лікування. Головне — правильно поставити діагноз. Нещодавно у Південній Кореї збирався фінансовий консиліум, аби діагностувати стан світової економіки і зрозуміти, чи дало результати попереднє лікування. Проте ніхто краще не знає своїх проблем, ніж банкіри. Вони знають діагноз і розуміють, що треба робити для одужання системи. Було б бажання прислухатися до їхніх порад.
Торговельний дисбаланс
Нині експертів турбує й торговельний дисбаланс між США та Китаєм. Дехто зауважує, що Америка втрачає через це багато робочих місць (нині безробіття досягло 10%). Є речі, які Китай має експортувати до США, бо у нього дешевша робоча сила. Але є й такі, які було б недоцільно виробляти у Піднебесній, якби не той факт, що її валюту недооцінено на 40%. Скажімо, автодеталі, електронні пристрої, хімічне обладнання мають виробляти у США, бо у Китаї немає порівняльних переваг.
Ідея вільної торгівлі у тому, що її мусять вести у двосторонньому напрямку, аби партнери спеціалізувалися на тому, що краще виходить. Китай експортує продукцію туди, де має порівняльні переваги і захищає її там, де таких переваг не має. У Піднебесної достатньо вільної робочої сили, щоб замінити працюючих у Європі, США, Австралії, Новій Зеландії, Мексиці. Багато хто не хоче жити у світі, де все зроблено у Китаї, де доводилося б позичати гроші у китайців.
Але є й інша точка зору. Торговий дисбаланс між США та Китаєм поліпшується. У Сполучених Штатах дефіцит поточних рахунків від початку 2010-го дорівнює майже половині того, що було до кризи. А китайське торгове сальдо не перевищує три відсотки ВВП. Ці та інші дані через емоційну атмосферу у США ігнорують. Багато американців звинувачує Піднебесну за втрату робочих місць у США за останні 20 років. Це смішно, запевняють експерти. Ситуація з безробіттям пов'язана з американським економічним циклом і економічною слабкістю останніх двох років. Китай же виглядає зручним цапом-відбувайлом.
Деякі експерти переконані, що американське безробіття зростає через те, що вартість китайської валюти не є ринкова. Опоненти стверджують, що китайська валюта зросла у ціні більш ніж на 20% за останні п'ять років, а китайський імпорт повагомішав на 40%. Від початку 2010-го зростання китайського імпорту становило майже 400 млрд дол. Наразі провідні компанії-експортери з успішних держав на зразок Німеччини набирають працівників завдяки експорту до Піднебесної. А компанії з хорошим брендом значно пожвавили свою діяльність завдяки китайському попиту та імпорту.
Китайський уряд вирішив затвердити п'ятирічний план соціалізації економіки і «переломити» залежність країни від експорту. Адже ситуація з ним не надто здорова, хоча експортером бути престижно. Піднебесна все продає за кордон, у результаті внутрішній ринок не може розвивати споживання. Новий план націлено на те, аби зробити країну більш соціальною, гуманною. Передбачається підвищити заробітну плату, пенсії, збільшити відпустки, спонукати громадян спокійно витрачати гроші, не все відкладати на «чорний» день. І менше залежати від того, що країна виробить і негайно продасть за кордон.
Китай, зауважують експерти, буде жорстко формувати свої інтереси у спілкуванні з Росією, домагатиметься від неї активізації Шанхайської організації. Піднебесна планує цьогоріч завоювати (завдяки фінансовим ресурсам) західні регіони СНД — Молдову, Білорусь, Україну.
Сміливий крок
Перехід Естонії на євро у розпал скепсису щодо єврозони, кризи європейської економіки став сигналом світовим ринкам про те, що в країні благополучна економіка, і вона могла б існувати на свої крони. Одначе держава перейшла на євро, незважаючи на розмови про жахи єврозони. Тож та зона не така страшна, якщо більш-менш здорова після кризи естонська економіка вирішила до неї долучитися і стати 17 країною ЄС і першою з колишніх радянських республік, котра запровадила євро як обігову валюту.
Підготовку до переходу на євро інтенсивно вели впродовж 2009-го, і з технічної точки зору цей процес розвивався майже бездоганно. Рішення щодо запровадження євро естонці визнали найвизначнішою подією 2010 року. У новорічну ніч їхні грошові статки в абсолютних цифрах зменшилися майже у 15 разів. Саме за таким курсом банківські рахунки в естонських кронах були автоматично конвертовані в євро. Банкомати почали видавати нову валюту уже вранці 1 січня. Щоб люди ані хвилини не залишалися без євроготівки, банки організували виїзний обмін валюти у спецавтобусах від перших хвилин 2011-го. Багато жителів отримало євромонети як новорічний подарунок від близьких і знайомих.
Крони можна обмінювати на євро без комісійних до кінця червня, а Центробанк Естонії прийматиме колишню нацвалюту без обмежень у часі. Щоправда, майже половину своїх заощаджень люди обміняли на євро у грудні. До переходу на євро політики і звичайні громадяни ставляться по-різному. Перші покладають на євро надії щодо інтенсифікації економіки, поліпшення кредитного рейтингу і повної інтеграції до європейського співтовариства. Другі, у більшості своїй, скептично ставляться до цієї оборудки і побоюються зростання цін. Хоча, як запевняють експерти, євро до зростання цін не призведе, адже естонська крона була тісно пов'язана з європейською валютою.
А ось Британія не є членом єврозони і не має наміру вступати до неї, не хоче брати участь у стабілізації зони євро. Хоча країна тісно пов'язана з ринком єврозони, приєднання до неї було б катастрофою, вважають очільники держави.
Нині Європа переживає не найкращі часи і в 2011-му навряд чи варто очікувати кардинальних змін на краще, вважає чимало експертів. Криза в Європі пов'язана не з економічними балансами, а з тим, що нинішнє покоління її лідерів не знає, куди вести континент, як далі його розвивати, якими будуть відносини з близькими сусідами — Туреччиною і Росією. Це серйозна драма європейського континенту, що тривалий час перебував під вимушеною, а потім невимушеною «парасолькою» США. І зараз виховати нове покоління політиків, здатних мислити стратегічно, вкрай складно. А без цього Європа приречена на технократичне тикання. Європейська економіка — потенційне джерело інвестицій, технологій для країн, що розвиваються, в тому числі для Росії та України.
Обнадійливі перспективи?
Згідно з прогнозами Світового банку, у 2011-му європейський регіон переходить до стабільного зростання. Проте майже половина його припадатиме на держави, що розвиваються. До них належить і Україна. Наша влада запевняє, що цьогоріч для оптимістичного розвитку економіки є всі передумови. Країну можна швидко вивести на шлях прискореного розвитку завдяки ефективному держуправлінню. Влада запевняє, що закладатиме основи добробуту для всіх громадян.
Аналітики вважають, що поточного року ВВП України зросте на 4,8% проти торішніх 4,5%. Основними чинниками відновлення виробництва стануть пожвавлення споживання та інвестиційного попиту. Хоча темпи зростання реального експорту знизяться внаслідок сповільнення світової економіки, на докризовий рівень економіка країни вийде не раніше 2013 року.
Президент України Віктор Янукович головними завданнями на найближчу перспективу вважає модернізацію держави і підвищення її конкурентоспроможності. Бюджет-2011, сформований на новій податковій базі, називає кошторисом реформ і розвитку. Пріоритетним вважає соціальні видатки, тому вимагатиме неухильного збільшення прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати.
Сконцентруватися на наповненні бюджетів усіх рівнів доручив Мінфіну, податковій та митній службам, місцевим органам влади Прем'єр-міністр Микола Азаров. Незабаром має бути затверджено Порядок використання коштів для забезпечення ритмічного та автоматичного використання видатків держбюжету. Впродовж 2011-го має бути вирішено проблему зарплатних боргів. Торік уряд зменшив їх на півмільярда, притому що за рік рівень зарплати зріс на 20 відсотків.
М. Азаров запевняє, що уряд цьогоріч не відступить від політики підвищення соціальних стандартів. Прожитковий мінімум за рік зросте до 1004 грн, мінімальна пенсія — до 766 грн. Як тільки економіка даватиме додаткові ресурси, уряд підвищуватиме пенсії. Залишок коштів на казначейських рахунках на 1 січня 2011-го перевищив 24 млрд грн (у 20 разів більше торішнього). Такий запас відповідає поточним потребам країни. Це дало змогу від початку року автоматично виконувати бюджетний розпис, робити всі бюджетні призначення, у повному обсязі фінансувати захищені бюджетні видатки, дотації Пенсійному фонду, субвенції на допомогу сім'ям із дітьми тощо. Є ресурс і для надання короткотермінових позик регіонам. Уряд рахує майбутні інвестиції, сподівається, що цьогоріч в українську економіку буде вкладено понад 100 млрд грн.
Головний фінансовий документ України буде складно виконати, як і бюджет-2010. Хоча глава уряду звітував, що за доходами його виконано на 99%. Дефіцит торішнього бюджету вдалось утримати у межах п'яти відсотків. Це, наголосив М. Азаров, після шалених 15% дефіциту 2009 року.
Опозиція ж заявляє, що виконання бюджету-2010 відбувалося за рахунок емісії та випуску облігацій. Торішня інфляція становила 99,5 млрд грн, притому що за перші два місяці 2010-го, коли уряд очолювала Ю. Тимошенко, вона сягала 5 млрд. А від 1 березня минулого року до 1 січня нинішнього до офшорних зон із України було переведено близько 29 мільярдів гривень.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»