«БЕРУ СПРАВУ
У СВОЇ РУКИ»
Оскільки влада проголосила широке обговорення пенсійної реформи в суспільстві, а на офіційних заходах, зазвичай, звучать виступи спеціально підібраних людей, цікаво було б почути думку про пенсійну реформу тих людей, які стоять у черзі на пошті за пенсією.
Коли я представилась і оголосила про свою мету, відразу кілька чоловік виявили високу поінформованість і запитали:
— Значить, правда, що у нас підвищенню пенсійного віку для жінок немає альтернативи? Як дуже часто буває, вирішили принести в жертву жінок? Звичайно ж, це легше й простіше, ніж виводити зарплату з тіні, хоч останній захід дав би кілька десятків мільярдів гривень, а не 500 млн, як підвищення пенсійного віку жінок. 15–19 млрд грн могло б дати створення двох мільйонів робочих місць для тих, хто не працює, а ще 5,3 млрд — пенсійні внески з фізичних осіб-підприємців, якщо б вони платили, як усі.
— Ну гаразд, жінки виходитимуть на пенсію пізніше, а чоловіки?
— Із 2013 року,— кажу,— два додаткові роки додадуть чоловікам-держслужбовцям.
— Ну що тут скажеш? — підходить до гурту «молода» пенсіонерка.— Я особисто вдячна тим розумним людям, що надоумили мене, не зволікаючи, оформити пенсію, що я й зробила. Бо правду кажуть: краще синиця в жмені, ніж журавель у небі.
Проштовхавшись до гурту, літній чоловік запитує:
— А це правда, що збільшують страховий стаж для призначення пенсії?
— Правда,— кажу.— Він віднині рахуватиметься не з 25 відпрацьованих років, як досі, а з 35 — для чоловіків і 30 — для жінок. Зростає також із 5 до 15 років мінімальний стаж для призначення пенсії.
— Сподіваюся, нас тепер не примушуватимуть допрацьовувати той стаж? Адже хто нас візьме на роботу? Та й сил немає працювати...
Заспокоюю пенсіонера, що він свою пенсію отримуватиме, як і раніше.
— Ви мені поясніть от що. От вирішили збільшити мінімальний страховий стаж. А якщо в людини його не буде і вона заробити його не зможе, то як їй жити? Нині ж їй нараховують таку-сяку пенсію, до якої додають те, чого не вистачає до прожиткового мінімуму для непрацездатних. А тепер, виходить, доплачувати не будуть?
— Для цих людей нічого не зміниться. Їм, як і зараз, донараховують певну суму до розміру прожиткового мінімуму, який із січня 2011 року становить 750 грн.
— Чекайте, а я щось втрачу? — протискується через натовп вельми енергійна жіночка.
— А ви хто? — запитую.
— Як хто? Звичайно ж, пенсіонерка, але працююча.
Популярно пояснюю: усі працюючі пенсіонери, а таких нині в Україні близько трьох мільйонів, практично не відчують ніяких змін. Реформа не передбачає, щоб працюючі пенсіонери щось втратили — все залишиться так, як є. Пенсійна реформа спрямована на те, щоб людина довше працювала і, як наслідок, мала ліпшу пенсію. Скажімо, за кожні «приплюсовані» півроку, жінка, досягнувши «нового пенсійного віку», отримає плюс 2,5 відсотка до нарахованої пенсії. Ті, хто виходитиме на пенсію в повні 60 років, отримають додатково ще чверть від зароблених пенсій.
Та мене перебили — відразу кілька чоловік замахали руками:
— Ми вже своє відпрацювали. Нас цікавить нині одне, щоб у нас не відняли те, що маємо, щоб свою, нехай порівняно невелику пенсію, ми одержували сьогодні, завтра й післязавтра — доки Всевишній продовжить віку.
Отже, нинішні пенсіонери, наскільки я зрозуміла, по-перше, до реформи ставляться негативно, по-друге, їх мало цікавить, що заберуть у майбутніх пенсіонерів, як там їм обмежать пенсії, по-третє, державі вони не дуже довіряють, по-четверте, навіть не запитують, чи збільшуватимуться їхні пенсії у зв'язку із зростанням економіки держави (що було б цілком резонно). А єдине, чим переймаються, так це тим, чи не віднімуть у них чогось, і сподіваються, що їхній нинішній стан залишиться таким, як він є.
...У когось родич військовий, то люди запитували, що чекає того хлопця, чи зросте тривалість їх військової служби? Дізнавшись, що збільшується вислуга років із 20 до 25 років (по одному року на рік із 2011 до 2015 року) і зменшується «стеля» пенсій на 10 відсотків (тобто пенсії не повинні перевищувати 80 відсотків заробітку), людина підсумувала:
— Це пережити було б можна, коли б не одне «але»: що робити, скажімо, армійському офіцерові, який не має цивільної спеціальності, після вислуги років? Адже свою пенсію він може одержати лише тоді, коли досягне 60 років.
Уже на виході мене наздогнало кілька осіб.
— А яких змін у пенсійному питанні слід чекати освітянам, медикам, працівникам культури?
— Для них,— пояснюю,— залишається можливість вийти на пенсію за вислугою років, як нині. Але при виході на пенсію вони одноразово отримують суму, еквівалентну 10 нарахованим пенсіям, тобто 12 тисяч грн (це тільки для тих, хто має повний пенсійний стаж).
— Це означає, що їх прирівнюють до держслужбовців? А де держава візьме гроші? Пенсійний же фонд, кажуть, порожній.
— Ну,— кажу,— якщо вона щось планує, то відповідно на щось і розраховує. Як кажуть, жираф великий — йому видніше.
Висловились і молоді. Підвищення пенсійного віку для жінок у них не викликало великого ентузіазму: «За бугром люди після пенсії живуть 17–20 років, а у нас 5–10» (Людмила). «І старі будуть без роботи, бо хто візьме на роботу 55-річних? І молоді буде важко» (Вікторія). «Горбатишся за копійчану зарплату, а тепер ще й пенсію відсувають,— обурюється Марія.— Хоча... заспокоює те, що на неї все одно не проживеш. Адже збільшення страхового стажу для пенсії за віком — новина, в результаті якої багато громадян передпенсійного віку можуть зіткнутися із ситуацією, коли пенсія у них буде меншою, ніж у тих, хто встиг вийти на заслужений відпочинок до реформи. Їм доведеться влаштовуватися на низькооплачувані роботи, де й буде розраховуватися база для їх нових пенсій».
А от пані Наталка заявила, що вона не сподівається на державу і не боїться ніякої реформи, а бере справу свого пенсійного забезпечення у свої руки — відкрила вже рахунок у недержавному пенсійному фонді й відкладатиме собі на старість, бо, каже, наші чиновники ще не раз за моє життя підвищать пенсійний вік і щось у нас таки заберуть. Отож від них хочу зажадати одного, аби вони подбали про те, щоб збереглися наші пенсійні активи і з користю для нас їх інвестували.
Ну що ж, думається, що згодом людей, які візьмуть справу свого пенсійного забезпечення у свої руки, ставатиме дедалі більше (як за кордоном). І в цьому, зрештою, буде порятунок і самих людей, і пенсійної системи в цілому.
також у паперовій версії читайте:
- «ЗАБУЛИ» ПРО СОЦІАЛЬНИЙ ДІАЛОГ
- ЧИ Є МАЙБУТНЄ З НОВИМ ЖИТЛОВИМ КОДЕКСОМ
назад »»»