ПОВЕРНЕННЯ «СІЛЬСЬКОЇ ЧЕСТІ» НА СТОЛИЧНУ СЦЕНУ
Національна опера України зробила ще один подарунок для киян і гостей міста. Це поновлення всесвітньо відомої опери італійського композитора П'єтро Масканьї «Сільська честь», яка від часу своєї прем'єри у 1890 році до наших днів не сходить зі сцен провідних оперних театрів світу.
Цей оперний шедевр, що належить до кращих зразків унікального напряму в італійській опері кінця ХІХ ст. — Веризму — прославив 120 літ тому ім'я нікому не відомого провінційного диригента, яке поставили в один ряд з найвизначнішими композиторами того часу. Дивовижна краса мелодій, чудові арії та хорові сцени, симфонічні епізоди (зокрема знаменитий антракт) у поєднанні з напруженою фабулою та яскравою афектацією почуттів ще й нині хвилюють серця слухачів.
На сцені Національної опери України цей твір ставили кілька разів — у 1957-му, 1973-му та 1983 рр. У творі співали такі визнані майстри вокалу, як Лариса Руденко, Микола Ворвулєв, Галина Туфтіна, Дмитро Гнатюк, Анатолій Солов'яненко, Гізела Ципола, Володимир Тимохін. Остання постановка протрималася до 2000-го і десять років «Сільська честь» не йшла на провідній оперній сцені України.
Нинішня постановка — поновлення сценічної версії 1983 р., яку здійснили режисер Володимир Бегма, художник-сценограф Армен Григор'янц та диригент Іван Гамкало.
Із цієї тріади у поверненні шедевра П. Масканьї брав участь лише маестро Гамкало. Разом із ним працювали хормейстер-постановник Лев Венедиктов, художник поновлення Юрій Білоненко та режисер поновлення Микола Гамкало. Прем'єра пройшла з успіхом.
Чудове звучання хору театру, пристойна гра оркестру під орудою Івана Гамкала та майстерний спів солістів — Олександра Гурця (Турідду), Анжели Швачки (Лола), В'ячеслава Лупалова (Альфіо), Ірини Даць (Сантуцца) і Тетяни Пімінової (Лучія) забезпечили успішний прийом.
Доводиться шкодувати, що невдале сценографічне рішення попередньої постановки не зазнало суттєвих змін. Декорації не мають нічого спільного з італійською архітектурою і природними ландшафтами, у них немає жодного натяку на Великдень, під час якого відбувається дія. Не помітно таких типових для Італії силуетів кипарисів і піній, квітучих яблунь, вишень, лимонів і помаранчів. Архітектура церкви нагадує характерні для Скандинавії сакральні будівлі, небо не яскраво-синього кольору, а якесь тьмяне.
Дивно, що художник-куратор поновлення сценографії Марія Левитська, котра відвідала Італію кілька років тому, не помітила цих недоліків, залишивши все без змін.
Цікаво, що режисер поновлення Микола Гамкало трохи змінив фінальний епізод, коли вбитого Турідду виносять на сцену у вигляді розп'яття, проте зберіг вдале режисерське рішення Володимира Бегми.
Позитивним є те, що «Сільська честь» П'єтро Масканьї повернулася на сцену Національної опери України і молодь, а також шанувальники класичної опери середнього та старшого поколінь можуть почути її у виконанні сучасних музикантів і співаків мовою оригіналу. А ті, хто вперше познайомляться із цим унікальним твором, не пошкодують, що завітали до театру.
Сергій ПИРОГОВ
також у паперовій версії читайте:
- СПОЧАТКУ БУВ ДОКУМЕНТ...
- ІЗ ЖИТТЯ ПОРОСЯТ
- ПРАВО НА ВЛАСНИЙ ПОГЛЯД
назад »»»