РЕПРЕСІЇ ТРИВАТИМУТЬ?
Після виборів 19 грудня білоруська влада не обмежилася придушенням і розгоном демонстрацій і продовжує масштабні акції, спрямовані на обмеження діяльності незалежних медіа. Прийнята практика випливає зі страху Олександра Лукашенка, що здійснювана ним політика обмеженої демократизації послабить його позицію і єдність системи влади.
Та найважливішою причиною повернення до політики репресій була російська підтримка, яку Лукашенко отримав перед виборами. Тому в найближчій перспективі влада продовжуватиме політику репресій і посилюватиме контроль за суспільством.
Придушення демонстрації опозиції 19 грудня означає розрив білоруської влади зі здійснюваною протягом кількох останніх місяців політикою обмеженої демократизації політичного життя. Все вказує на те, що застосування сили проти прихильників опозиції було заздалегідь запланованою дією, а не спонтанною реакцією влади.
Ще за тиждень до виборів представники білоруського керівництва та органів безпеки попереджали про можливі провокації з боку суперників Олександра Лукашенка. Поширювалися чутки про нагромадження опозиціонерами вибухових матеріалів та зброї. З доступної в Інтернеті аудіовізуальної інформації випливає, що особами, які намагалися проникнути в урядовий будинок, були працівники правоохоронних органів. А відтак можна припускати, що влада наважилася на провокування заворушень, щоб таким чином продемонструвати силу режиму і стабільність авторитарної системи.
Схоже, Олександр Лукашенко почав побоюватися, що здійснювана протягом останніх місяців обмежена демократизація може дестабілізувати створену ним систему, а опозиція з часом може отримати реальну підтримку в суспільстві.
Як здається, головною причиною, що дозволила білоруському президентові провести демонстрацію сили, стала підтримка, яку він отримав перед виборами від російської сторони. 9 грудня, під час саміту в Москві, лідери Росії, Білорусі і Казахстану підписали договір про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП) — нової інтеграційної структури, створеної з ініціативи Кремля. Натомість за підписання важливих для Москви договорів Білорусь отримала політичну підтримку і преференційні умови поставки нафти. Водночас Лукашенко міг вирішити, що ЄС переконається в неефективності здійснюваної до 2008 року політики ізоляції Білорусі і, незважаючи на нинішні репресії, не розірве відносини з Мінськом.
Загалом було затримано 500 опозиціонерів, які відсиділи по 15 діб арешту, і до 30 грудня їх відпустили. Натомість проти 26 осіб, серед яких більшість суперників Лукашенка, висунуто звинувачення за статтею 293 КК (організація масових заворушень, що загрожує карою до 15 років позбавлення волі). Належить очікувати появу в Білорусі нових політичних в'язнів.
Білоруська влада жорстко реагує на будь-які прояви невдоволення суспільства. Розганяють або затримують рідних та близьких затриманих, які збираються на знак солідарності біля місць утримання опозиціонерів. Окрім того, останніми днями проведено обшуки у приватних помешканнях діячів опозиції, офісах політичних партій (наприклад Об'єднаної громадянської партії) та незалежних медіа (Європейське радіо для Білорусі, телебачення Белсат, газета «Наша Ніва»). Конфіскують документи і комп'ютери.
Режим чинить спроби протиставити окремих опозиційних лідерів один одному, що має дискредитувати білоруські демократичні сили. Три кандидати в президенти — Ярослав Романчук, Ригор Костусєв і Дмитро Ус — засудили в офіційних медіа поведінку опозиції під час демонстрації і звинуватили її організаторів у провокуванні сутичок із міліцією. Придушення опозиції залякало або знеохотило тих, хто залишився на свободі, до проявів громадянської активності. Значний вплив на ситуацію має той факт, що провідні лідери демократичних сил перебувають під арештом. Також суспільство виявилося не готовим до демонстрації відкритого протесту проти дій влади.
Москва, всупереч очікуванням, не піддала сумніву чергове переобрання Олександра Лукашенка. Спочатку президент Росії визнав білоруські президентські вибори внутрішньою справою Білорусі, а потім 25 грудня надіслав поздоровлення президентові Лукашенку. Водночас останніми днями провідні російські телеканали транслювали кілька розлогих програм, присвячених білоруським виборам,— вони піддавали сумніву результати, отримані Лукашенком, а також звинувачували білоруську владу в жорстокому ставленні до опозиції, масовому фальшуванні (були представлені відеозаписи, які свідчили про фальшування підрахунку голосів).
Подібна критика з боку російських медіа неможлива без санкції найвищої влади, і вона має характер запланованої кампанії. Спосіб висвітлення перебігу білоруських виборів і післявиборчі коментарі в російських медіа свідчать про те, що Москва надсилає Лукашенку сигнал, аби він не був впевненим у постійності російської підтримки — вона має вибірковий характер і залежить від виконання зобов'язань (головним чином, пов'язаних зі створенням ЄЕП), які президент взяв на себе перед виборами.
Жорстокі репресії з боку білоруської влади викликали хвилю протестів у більшості країн Євросоюзу, США і Канаді. У січні Європейський парламент і Рада Європейського Союзу повинні прийняти рішення щодо реагування ЄС на останні дії Мінська. У зв'язку з тим все більше спостерігачів звертає увагу на можливість повернення до ситуації візових санкцій (і можливого розширення списку осіб, охоплених санкціями) щодо представників білоруського режиму.
Дуже правдоподібно, принаймні частково, призупинення реалізації проектів багатосторонньої співпраці в рамках «Східного партнерства» та фінансової підтримки з боку Європейського інвестиційного банку або Європейського банку реконструкції та розвитку. Крім цього, слід очікувати припинення переговорів на тему тимчасового плану дій ЄС для Білорусі. Може дійти навіть до блокування переговорів щодо візових послаблень для громадян Білорусі при в'їзді в Шенгенську зону. Можна також допустити, що на обмеження співпраці з Білоруссю піде МВФ.
Усе вказує на те, що найближчим часом білоруська влада продовжуватиме політику репресій. Правдоподібною виглядає делегалізація частини політичних угруповань та ув'язнення лідерів опозиції. Хвиля репресій знеохотить, напевно, також частину діячів продовжувати опозиційну діяльність.
Загострюючи внутрішню політику, Олександр Лукашенко хоче продемонструвати стабільність авторитарної системи та повний контроль за ситуацією. Його метою є також руйнування організаційних структур, ліквідація можливостей фінансування та позбавлення опозиції її найактивніших лідерів. Окрім того, Лукашенко змушує окремих лідерів опозиції робити заяви із засудженням демонстрацій 19 грудня, що може стати початком створення кишенькової керованої опозиції, яку «батька» не буде переслідувати, а навіть, можливо, дозволить увійти в парламент.
Грудневий російсько-білоруський договір про економічну інтеграцію та умови постачання нафти не усуває всіх розбіжностей між сторонами, у зв'язку з чим чергова криза на лінії Мінськ — Москва залишається лише питанням часу. Тоді позбавлений підтримки Заходу Лукашенко буде змушений піти на поступки, в тому числі щодо продажу російським інвесторам ключових підприємств.
Усе вказує на те, що у відносинах Білорусі з Євросоюзом (вперше після 2008 року), з'явиться проблема політичних в'язнів. Можливо, білоруський режим у перспективі найближчого року спробує повернутися до випробуваної вже системи звільнення окремих засуджених політиків взамін за корисні для нього кроки з боку Заходу.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ПІВНІЧНО-АФРИКАНСЬКІ ЗАВОРУШЕННЯ
назад »»»