ЧИ ВАРТО ВИДАЛЯТИ ГЛАНДИ?
Якщо вам доводиться стикатися з хронічним тонзилітом, актуальність якого підвищується восени, у вас є нагода зустрітися з фахівцем, який вивчає природу саме цієї недуги та розробляє методики її лікування. Сьогодні Юрій Вікторович Шевчук — асистент кафедри оториноларингології Національного медичного університету імені О. Богомольця, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії — наш співрозмовник.
— Наскільки актуальною залишається проблема тонзиліту?
— Ця проблема залишається досить актуальною в наш час, перетворившись із суто оториноларингологічної на клініко-імунологічну, і навіть на загальнобіологічну. Це пов'язано не тільки зі значним поширенням захворювання, а й із набуттям нових знань про ту роль, яку виконують піднебінні мигдалики в організмі, появою нових уявлень про патогенез (походження й розвиток хвороби) і відповідно методи лікування.
Розрізняють специфічний та неспецифічний хронічний тонзиліт. Специфічний хронічний тонзиліт — це ураження мигдаликів інфекційними гранульомами (туберкульоз, сифіліс, склерома) й належить до цих патологій. А ось хронічний неспецифічний тонзиліт — це інфекційно-алергійне захворювання з місцевими проявами у вигляді стійкої запальної реакції піднебінних мигдаликів.
Актуальність цієї проблеми зумовлена передусім високою частотою захворюваності: за даними різних фахівців, в Україні цей показник сягає 1260 осіб на 10 тисяч населення. Водночас із хронічним тонзилітом пов'язане виникнення й погіршення перебігу багатьох захворювань, зокрема серцево-судинної системи (ревматизм), нирок, суглобів, тиреотоксикозу.
— Деякі лікарі стверджують: мигдалики не дуже потрібні...
— Це застаріле уявлення. Адже пам'ятаєте, колись і апендикс вважався зайвим органом. Нині ситуація дещо відрізняється. Відповідно до сучасних уявлень, мигдалики виконують три функції: імунну (захисну), кровотворну та рецепторну (нервово-рефлекторну).
— Про що йдеться?
— Мигдалики відіграють важливу роль у формуванні як місцевих, так і системних захисних реакцій організму у відповідь на впливи бактерій і вірусів.
Кровотворна функція мигдаликів полягає у розмноженні Т- і В-лімфоцитів, які потрапляють із центральних органів, формуванні лімфоцитів з їхніх попередників, перетворенні лімфоцитів у ефекторні клітини, що здійснюють імунний захист. Рецепторна, або нервово-рефлекторна функція мигдаликів — у наявності рефлекторних зв'язків мигдаликів із серцем, нирками, печінкою та іншими внутрішніми органами. Ці рефлекси належать до фізіологічних і виконують захисну функцію.
— Як виникає хронічний тонзиліт?
— Формування хронічного запалення у мигдаликах та розвиток тонзилогенних процесів в організмі відбуваються в результаті тривалої взаємодії інфекційного агента і макроорганізму. При цьому важливу роль відіграє стан імунітету. Пусковим моментом є порушення помпового механізму мигдаликів, що забезпечує їхнє самоочищення. Це призводить до тривалого контакту інфекційного агента з макроорганізмом, формування хронічного вогнища інфекції у лімфаденоїдній тканині та алергізації організму. Вирішальними для розвитку хронічного тонзиліту є зміни загальної та місцевої реактивності організму, алергічний стан.
— А що зменшує опірність організму розвиткові недуги?
— Зниження реактивності організму спричиняють такі фактори, як загальне та місцеве переохолодження; нераціональне харчування; несприятливі умови праці й відпочинку; інші вогнища хронічної інфекції — каріозні зуби, пародонтоз, хронічні синуїти, які призводять до потрапляння бактерій у мигдалики з вогнища інфекції, а також порушення носового дихання — аденоїди, викривлення носової перетинки та хронічні риніти.
— Яке лікування цієї хвороби можна рекомендувати?
— Лікування хронічного тонзиліту може бути консервативним, напівхірургічним та хірургічним. Консервативне лікування показане при компенсованій формі, а також при декомпенсованій, що проявляється рецидивом ангін. Також до нього вдаються за наявності протипоказань щодо хірургічного втручання.
Серед засобів консервативного лікування є засоби, що сприяють підвищенню природної опірності організму: правильний режим дня, раціональне харчування, котре передбачає вживання достатньої кількості вітамінів, загартовування, курортно-кліматичне лікування, тканинна терапія, застосування g-глобуліну та препаратів заліза. Застосовують також і гіпосенсибілізуючі засоби: препарати кальцію, аскорбінову кислоту, антигістамінні препарати, низькі дози алергенів. Вагомий результат може дати застосування засобів, спрямованих на корекцію метаболічних порушень у мигдаликах,— триметазидин, токоферол, аскорбінова кислота тощо. Корисно здійснювати санувальні заходи — полоскання, зрошення тощо.
— Що робити, коли консервативне лікування не дає результатів?
— У разі неефективності консервативного лікування застосовують напівхірургічні методи: кріотонзилектомію, гальваноакустику, діатермокоагуляцію мигдаликів, кріовплив на них у поєднанні з ультразвуковим впливом, лазерну лакунотомію та деструкцію мигдаликів, вишкрібання лакун.
Хірургічне лікування — тонзилектомія, або повне видалення мигдаликів разом із капсулою показане при декомпенсації хронічного тонзиліту у вигляді рецидивуючих паратонзилітів та паратонзилярних абсцесів, з вираженою інтоксикацією, при захворюваннях віддалених органів і систем. Це оперативне втручання рекомендоване також хворим, лікування яких іншими консервативними методами виявилося безуспішним.
— Чи існують протипоказання щодо оперування?
— Протипоказаннями щодо тонзилектомії є гемофілія, виражена серцева та ниркова недостатність, стенокардія, високий ступінь гіпертензії, тяжка форма цукрового діабету, активна форма туберкульозу, гострі інфекційні захворювання, вагітність та період менструації. Хірургічне втручання доцільніше проводити зазвичай у холодний період року.
— Чи можлива профілактика тонзиліту?
— Профілактика тонзилітів проводиться у двох напрямах: підвищення загальної реактивності організму та санація інших вогнищ хронічної інфекції — лікування захворювань ясен, зубів (ідеться про карієс, пародонтоз), гнійних синуїтів, відновлення порушення носового дихання.
Розмовляв Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ПО ЖИВУ ВОДУ — ДО БІЛОЇ ЦЕРКВИ!
назад »»»