НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРІОРИТЕТОВІ— ЗАЛИШКОВИЙ ПРИНЦИП?
Стан дотримання прав дитини в нашій країні не відповідає задекларованим намірам, викликає тривогу суспільства. «Вузькі місця» у цій сфері, яка, без перебільшення, стосується всіх, стали предметом розгляду під час парламентських слухань.
Щороку сто неповнолітніх засуджують за вбивство
Охорона дитинства — загальнонаціональний пріоритет. Одначе на практиці залишковий принцип її фінансування досяг критичної межі. Держава вперто не хоче усвідомлювати, що кошти, вкладені у цю сферу,— надійні інвестиції у соціальний та економічний розвиток країни.
За останні три роки окреслилася тенденція до зростання народжуваності як наслідок значного підвищення одноразової допомоги батькам. Проте ця позитивна зміна спричинила дефіцит дитсадків, котрий найближчим часом ще посилиться.
Зростає кількість дітей, народжених поза шлюбом,— такою є кожна п'ята дитина. Не секрет, що умови їхнього фізичного і духовного розвитку не відповідають стандартам.
Майже кожна п'ята дитина живе в неповній сім'ї (неповними є два мільйони 200 тисяч родин). Не мають батька 93,5% дітей, майже три відсотки — матері. У неблагополучних родинах живуть 169 тис. дітей. Ще майже сто тисяч — сироти. З них такими, у традиційному розумінні цього слова, є 6,8%, решта — соціальні сироти, тобто ті, які мають живих батьків, але їх або позбавлено батьківських прав, або вони перебувають за ґратами чи недієздатні. Це загрозливе для суспільства явище, особливо якщо взяти до уваги, що діти зазвичай повторюють долю батьків.
Нині в системі освіти функціонує 194 інтернати, в яких перебувають 16 тис. дітей (решта сиріт виховується у прийомних родинах і дитбудинках сімейного типу). За неофіційною статистикою, майже 70% юнаків після закінчення інтернатів залучено до криміналу. До місць позбавлення волі потрапляє кожен третій випускник цих закладів, а кожен п'ятий стає особою без певного місця проживання.
Усі діти, навіть ті, котрі виростають у благополучних повних родинах, не ізольовані від жорстокості, яка ллється з телеекранів, від неповаги до законів, подвійної моралі, що стала нормою життя. Як наслідок зростає агресивність і жорстокість у дитячому середовищі. Торік майже 13 тис. осіб, молодших від 18 років, скоїли злочини. За останні п'ять років п'ятсот неповнолітніх засуджено за вбивства і замахи на них, наголошує Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова.
Останнім часом виникла ще одна проблема, якій суспільство поки що не приділяє належної уваги — виховання дітей заробітчан. За оцінками експертів, щороку п'ять мільйонів співвітчизників виїжджають працювати за кордон. Майже 200 тис. дітей залишаються без батьків, їхнім вихованням ніхто не опікується. Давно назріла необхідність на законодавчому рівні надати їм певний статус, однак досі не налагоджено навіть їхній облік.
Наша країна зажила сумної слави як один із центрів виготовлення порнографічної продукції з використанням образу дитини. Згідно з інформацією Інтерполу український ринок цієї продукції оцінюють у сто мільйонів доларів на рік. Україна увійшла до п'ятірки держав — виробників дитячої порнографії та десятки лідерів з її поширення. За інформацією фонду Internet Watch Foundation, 62% інтернет-сайтів, які розповсюджують цей вид продукції, розміщено у США, 28% — у Росії, 2% — у нашій країні (тобто за цим показником вона посідає сьоме місце у світі). МВС наводить не менш тривожні цифри: з 250 млн. зразків дитячого порно, конфіскованого з 1990 року, 12 млн. знято в нашій країні. На постійній основі до такого злочинного бізнесу втягнуто 12–15 тис. українських дітей.
Щоб протистояти цьому злу, у вітчизняне законодавство має бути внесено норму про кримінальну відповідальність тих, хто користується сексуальними послугами дітей (як це зроблено у Швеції й Норвегії), наголошує омбудсман.
Широковідомими є випадки залучення дітей до праці у найбрудніших сферах економічної діяльності (крім згаданої порноіндустрії, до торгівлі наркотиками, роботи у приватних вугільних копальнях, у фермерських господарствах, на будівництві).
Інтереси дитини — в жертву адмінреформі
Статистика свідчить, що майже 80% дітей мають одне або кілька захворювань, лише 20% малюків народжуються здоровими. У кожної третьої дитини відхилення у фізичному або психічному розвитку. Все це порушує право дитини на здоров'я.
Від злочинів протягом минулого та нинішнього року потерпіло понад 15 тис. неповнолітніх.
Через недоліки в обліку дітей шкільного віку не навчаються 1,6 тис. неповнолітніх, передовсім із неблагополучних сімей.
Майже всі учасники слухань висловили занепокоєння з приводу проведеної адмінреформи. Кадрова оптимізація — річ зрозуміла, але не можна допустити, щоб у жертву їй було принесено інтереси дитини. До слова, під час кожної зміни уряду відбувається реорганізація органів виконавчої влади. Той з них, який відає сімейною політикою, протягом останніх років реорганізовували сім разів. Нині незрозуміло, яке міністерство опікуватиметься соціально-правовим захистом дітей і сімейною політикою.
Таке реформування неминуче призведе до послаблення державної політики у забезпеченні прав дитини і родини. Питання молоді та спорту тепер перебувають у віданні Міносвіти, а питання сім'ї і дітей опинилися поза увагою влади. Як таке могло статися, адже українці — другі в Європі після угорців — вважають сімейні цінності найпріоритетнішими, дивується народний депутат Олена Бондаренко.
Про потенційні ризики для захисту прав дітей, спровоковані адмінреформою, говорила і представник ЮНІСЕФ в Україні Юкіе Мокуо.
Від моменту ратифікації Конвенції ООН Комітет з прав дитини цієї міжнародної організації наполегливо рекомендував нашій країні вивести функції захисту прав дитини із системи освіти, створити окремий координуючий орган. Це було зроблено 1994 року, нагадав екс-міністр Мінсім'ї Юрій Павленко (нині — почесний голова громадської організації «Служба захисту дітей»). За будь-яких реформ важливо не втратити те, що стало набутком: не зменшити темпів захисту прав дитини і «влаштування» в сімейні форми виховання. Як один із можливих варіантів виходу зі становища колишній урядовець пропонує створити державну службу з питань сім'ї та захисту прав дитини, котра, на його думку, найефективніше діяла б у системі Міністерства праці та соціальної політики.
Кожні п'ять років держави, які приєдналися до Конвенції про права дитини, зобов'язані надавати профільному Комітету ООН доповіді про її виконання. Восени уряд подав об'єднаний 3-й та 4-й періодичний національний звіт на 193 сторінках, а наприкінці січня 2011-го наша держава захищатиме його. Судячи з парламентських слухань, котрі дехто розглядає як прелюдію до цієї події, нашій державі не уникнути неприємних запитань.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- РОЗПОЧАЛИ РЕФОРМУВАННЯ НОТАРІАТУ
- «ВІКНО ЖИТТЯ»
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- СПОСІБ ВІДІБРАТИ ВЛАСНІСТЬ
назад »»»