ГОЛОВОЛОМКА ДЛЯ ДІДА МОРОЗА
ЧИМ ЗАПАМ'ЯТАВСЯ ПОЛІТИКУМУ МИНУЛИЙ РІК
Січень
Головна подія першого місяця року, що залишає нас,— це, звісно ж, президентські вибори. А точніше — їх перший тур. За його результатами, левова частка кандидатів на найвищу посаду в державі була «викинута» за межі змагань.
Найбільш показовий момент — серед цієї більшості опинився й чинний на той момент глава держави Віктор Ющенко, який фінішував аж на п'ятій позиції.
А до другого туру виборів вийшли Віктор Янукович та Юлія Тимошенко. Відрив лідера Партії регіонів становив понад десять відсотків. Отож мало хто й сумнівався у його остаточній перемозі.
Лютий
Однак Юлія Тимошенко, яка на початку року обіймала посаду прем'єр-міністра, так просто здаватися не збиралася. І дала Януковичу справжній бій у другому турі, що відбувся 7 лютого. Найголовніше — вперше за всю історію України главу держави було обрано голосами людей, котрі в сумі не становлять половини населення. Януковича підтримали 48,95% електорату.
Цей факт — надзвичайно промовистий, хоча представники Партії регіонів, певно, уже давно про нього забули. Інакше Михайло Чечетов чи Олександр Єфремов так палко не доводили б нині, що народ, проголосувавши за Януковича, наділив його широченним вотумом довіри, адже троє попередників Віктора Федоровича свого часу набирали понад 50 відсотків голосів. Тому мали значно більший кредит довіри. Як вдалося (чи не вдалося?) ним розпорядитися — питання інше.
Другий знаковий момент, що увійшов у нашу політичну історію саме в лютому 2010-го — надзвичайно високий відсоток громадян, котрі під час другого туру президентських виборів не підтримали жодного з двох кандидатів. Власне, навіть чинний на той момент глава держави Віктор Ющенко закликав «свою націю» саме до цього. Чим, власне, неабияк допоміг своєму колишньому конкурентові прийти до влади.
Елементарний підрахунок свідчить: розрив між Віктором Януковичем та Юлією Тимошенко (3,48%) менший, ніж кількість людей, котрі не підтримали жодного (4,36%). Якщо ж до цього додати 1,19% недійсних бюлетенів, цифри стають ще переконливішими. Себто теоретично якби українські нігілісти проголосували за Тимошенко, вона перемогла б.
Однак історія не знає умовного способу, і в лютому відбулася інавгурація нового Президента.
Березень
На початку місяця Верховна Рада 243 голосами відправила уряд Юлії Тимошенко у відставку. В такий спосіб було усунуто ще одну перешкоду до суцільного панування Партії регіонів на українських теренах. На той момент у парламенті ще точилися якісь дискусії. Найголовніша — яким бути новому формату більшості. Річ у тім, що значна частина «Нашої України — Народної самооборони» виступала за співпрацю з «регіоналами». А найсміливіші прогнози навіть зводилися до того, що саме екс-президент Віктор Ющенко може очолити Кабінет Міністрів.
Втім, уже найближчі події розвіяли ці ілюзії. Більше того, ПР набридло вислуховувати постійні напівпримхливі, напівістеричні дискусії всередині «нашоукраїнського» табору. Тому «співпраця» з частиною «НУ–НС» перейшла у формат діалогу людожера з жертвою.
Фактично, на таких самих засадах і було створено всю чинну на той момент більшість, до складу якої увійшли ПР, комуністи, Блок Литвина та всі «індивідуальні» члени. Саме за таку індивідуальність утворення отримало назву «коаліція тушок». Уже 10 березня ця коаліція проголосувала за призначення нового Кабінету Міністрів, на чолі якого став Микола Азаров.
Також у березні побачив світ новий парламентський Регламент. Одна з його норм завдала суттєвого (і далеко не останнього) удару по опозиції, яка має бути у парламентських стінах лише одна.
Квітень
Початок місяця — це масовий перехід колишніх бютівців до коаліційних лав. Те, про що попереджали соціологи ще до президентських виборів, стало реальністю. Втриматися в опозиційних рамках найгрошовитіші та найамбітніші екс-бютівці не зуміли, їх нестримно потягло до владного пирога.
10 квітня стало трагічним днем в історії нашої найближчої сусідки — Польщі. Під Смоленськом розбився літак із президентом цієї держави Лехом Качинським. Багато експертів почало прогнозувати, як розвиватимуться українсько-польські відносини після цієї трагедії, адже Польща тривалий час виступала своєрідним «адвокатом» нашої держави всередині ЄС та інших структур Старого світу.
Найчорнішим днем квітня (а можливо, й усього 2010 року) для України стало 27 число. Саме тоді парламент ратифікував так звані харківські угоди президентів України та Росії щодо продовження терміну перебування на українській землі російського Чорноморського флоту. Підписані ці документи були шістьма днями раніше. Відповідно до них, ЧФ РФ залишатиметься у Севастополі аж до 2042 року. «Поступка» аж надто серйозна, тим паче, що жест у відповідь з боку росіян — вельми сумнівний. І, як завжди, криється в заплутаних газових схемах.
Сама ратифікація відбувалася також не без форс-мажорів — із застосуванням димових шашок і кулачними боями, після чого низка опозиційних депутатів ще довго вимушена була контактувати з лікарями.
Ще одне — разом із «флотськими» ратифікаціями коаліція без жодних обговорень «продавила» закон про бюджет на 2010 рік.
Травень
Триває «перезавантаження» російсько-українських відносин — президенти двох держав зустрічаються мало не щотижня.
Саме у травні українським та російським президентами було підписано доволі знакові документи. Йдеться про угоду про демаркацію сухопутного кордону між двома країнами. Ця тема не вирішувалася дуже довго, оскільки погляд на прикордонні нюанси в обох сторін був різний.
Втім, про прорив говорити все ж таки не довелося. Адже інша проблема, пов'язана з морським кордоном, так і залишилася на попередньому рівні. А на Керченську протоку, та й усю Азово-Керченську акваторію в Україні та Російській Федерації, уже багато років дивилися неоднаково.
Червень
Відбуваються потужні журналістські виступи на захист свободи слова. У День журналіста і одразу після нього Україною прокотилася хвиля протестів. Головна причина — «наїзди» влади на низку опозиційних телеканалів та інтернет-видання.
Серйозні зміни — у столиці України. Першим заступником київського міського голови стає Олександр Попов — колишній міністр ЖКГ. Поступово він цілком і повністю витіснить із влади Леоніда Черновецького та його «молоду команду». З одного боку, це — беззаперечний позитив, враховуючи «плідну» діяльність «космічного» градоначальника. З іншого — по місцевому самоврядуванню знову потопталися. І неабияк. Втім, на місцеві вибори, котрі призначено на 31 жовтня, покладають сподівання усі політичні сили.
Липень
Чергових кадрових змін зазнав уряд Миколи Азарова. Було звільнено віце-прем'єр-міністра Володимира Семиноженка, міністра з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича та міністра охорони довкілля Віктора Бойка.
У липні ж пролунали перші пропозиції щодо необхідності повернення редакції Конституції 1996 року. «Регіонали», котрі, перебуваючи в опозиції, так палко критикували Віктора Ющенка за будь-які спроби реформувати Основний закон, тепер на всі голоси почали нахвалювати кучмівську Конституцію. Мовляв, вона і написана краще, і виконувати її простіше... Словом, до Конституційного Суду надійшло подання 252 народних депутатів від ПР. Далекоглядні обранці просять КС перевірити на відповідність Основному закону... ухвалені зміни до цього самого Основного закону.
Тим часом в Україну зачастив патріарх Кирило. Він бував у нас у гостях і раніше — наприклад на інавгурації Президента — однак у липні пропагував ідеї Російської православної церкви аж вісім днів. Віддаляючи сподівання українців на створення, бодай у перспективі, єдиної помісної церкви.
А ще липень запам'ятався найвиснажливішою за всю історію української незалежності вступною кампанією для абітурієнтів вузів. Таких величезних черг, як цього року, досі навчальна система не знала. Завдяки діяльності міністра Дмитра Табачника з його розпорядженнями — спершу скоротити термін кампанії, потім його продовжити. Ну все, як у популярних анекдотах...
Серпень
Відроджується співпраця з Міжнародним валютним фондом, який ухвалює рішення про надання Україні кредиту. Перші 1,89 млрд коштів надходять саме у серпні. Причому, як і під час попередніх етапів співробітництва, незрозуміло, наскільки прозоро використовуватимуть кошти.
Паралельно відбувається так зване громадське обговорення проекту Податкового кодексу. Більшість підприємців (особливо тих, хто представляє малий та середній бізнес) уже тоді наполягала на неприпустимості ухвалення такого документа.
Вересень
Виповнюється десята річниця зникнення Георгія Гонгадзе. В умовах нинішнього наступу влади на свободу слова згадати про цю подію — сам Бог велів. До того ж саме тепер лунає оголошення про закриття справи про вбивство відомого журналіста. Головним винуватцем намагаються зробити давно загиблого екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка.
У Конституційному Суді — низка ротацій. Із посад суддів ідуть Іван Домбровський, Ярослава Мачужак та Анатолій Дідковський. Після цього експерти ні на секунду не сумніваються: уже незабаром в Україні буде повернуто редакцію Конституції 1996 року.
А представники влади ведуть масований наступ на українську мову. До парламенту внесено законопроект, котрий фактично робить російську другою державною. Україною прокочується потужна хвиля протестів проти такої ініціативи представників коаліції — «регіонала» Єфремова, комуніста Симоненка та «литвинівця» Гриневецького. Поки що українську мову вдається відстояти.
Жовтень
Дві найголовніші події жовтня сталися першого і останнього дня місяця. Першого жовтня КС ухвалює рішення про, буцімто, неконституційність реформи 2004 року. Віктор Янукович фактично отримує необмежену владу. Розрізнена опозиція незадоволена, однак сил для реальної протидії їй бракує. Якось не надто активно висловлюються щодо цього і в Європі. Що, поза всякі сумніви, додає «регіоналам» сили і впевненості.
А 31 жовтня в державі відбуваються місцеві вибори. Подія — неординарна, причому вперше до неї прикуто так багато уваги. Результати місцевого «свята демократії» доволі цікаві. Передусім тому що неабияк зросла популярність партії «Свобода», відомої досить радикальними міркуваннями. «Регіонали» також показали на цих виборах пристойний результат, розширивши своє представництво майже скрізь.
Листопад
В Україні з'являється новий генеральний прокурор — Віктор Пшонка. Ще один виходець із Донецького регіону розпочинає свою діяльність тим, що порушує кримінальну справу проти екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, взятого під варту буквально цими днями. Втім, не Луценком єдиним. Наступ на опозиційних лідерів активізується мало не щодня.
Тим часом парламентарі (котрі після рішення Конституційного Суду позбулися частини повноважень) ухвалюють один із найсуперечливіших економічних документів останніх років — Податковий кодекс. 22 листопада, у день шостої річниці від початку Помаранчевої революції, підприємці виходять на Майдан Незалежності з безстроковою акцією протесту. Пристрасті щодо Кодексу розпалюються доволі сильно, і Президент навіть ветує документ. Буквально через день парламентарі знову голосують за цей «шедевр» економічної думки. Щоправда, низку найсуперечливіших моментів поки що підприємцям вдалося «відвоювати». Принаймні до весни...
Грудень
Ключових подій — знову відразу кілька (влада не дає заспокоїтися на жодному з «фронтів»). Насамперед варто згадати адміністративну реформу. Чи, якщо бути більш точним,— механічне скорочення кількості міністерств і передачу функцій деяких міністрів віце-прем'єрам. Хоч, справедливості ради, варто наголосити: реформа не завершена, і суспільство чогось від неї все ще очікує.
По-друге, наступ на опозицію посилюється. Проти екс-прем'єр-міністра Юлії Тимошенко порушено кримінальну справу, яка й стає приводом до звірячого побиття «регіоналами» своїх бютівських колег просто в сесійній залі Верховної Ради. А от екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка взагалі позбавили свободи. І, як вважають аналітики, це — ще не вечір.
* * *
Таким чином, 2010 рік навряд чи можна назвати для нашої держави вдалим. Команда, що робила головні «замальовки», діє дуже сумнівними методами. Отже, головне завдання на рік наступний — знайти цим діям протидію? Цікаво, а Дід Мороз може виконати таке бажання? Чи для нього це — заскладна головоломка?..
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»