БАНКІВСЬКИЙ ДІАГНОЗ
Статистика свідчить, що німці почали вкладати більше грошей у банки. Так, у першому півріччі 2010-го щомісяця кожна сім'я відносила до них майже 190 євро, що на 10 євро більше, ніж у 2009-му. Загальна сума вкладів тоді перевищила 93 млрд євро. Більше половини німців, незважаючи на кризу, цілком задоволені своїм фінансовим становищем, частка незадоволених зменшилася на 10%.
Вклади в банках досить популярні і в Україні. Особливо пожвавився інтерес до них через обвал цін на ринках нерухомості та землі. Намагаючись захистити свої заощадження від інфляції, наші співгромадяни потягнулися до фінустанов. Та ще активніше — до обмінних пунктів. Тільки у жовтні вони купили валюти на 3,2 млрд дол., а продали — на 1 млрд 340 тис. Тож обсяг готівкової валюти поза банківською системою тільки за місяць збільшився на 2 млрд.
Основним чинником валютного ажіотажу в Україні експерти називають тінізацію бізнесу через адміністративний тиск. Нещодавні коливання курсу відбувалися через розрахунки «Нафтогазу» з «Газпромом». Нині ситуація на валютному ринку поліпшилася. Влада наввипередки оприлюднює позитивні дані про доходи українців, Державна податкова адміністрація відзвітувала про погашення боргів із зарплати на 2 млрд 566 млн грн (залишилось 1 млрд 340 млн).
Глава уряду заявляє, що середньомісячна зарплата з початку 2010-го на 20% вища за платню у 2009-му. На його переконання, в країні поступово підвищується рівень доходів громадян та збільшуються їхні накопичення. Таку ж стабільність М. Азаров обіцяє і в 2011-му. Він стверджує, що нацвалюта нині не тільки досить стійка, а й абсолютно стабільна. За політичної нестабільності цього не було. Валютні резерви у 2010-му зросли на третину порівняно з 2009 роком.
За даними НБУ, з початку 2010-го обсяг гривневих депозитів зріс на 34,4%, валютних — на 13,8%. Нині на банківських рахунках населення грошей навіть більше, ніж до кризи — понад 260 млрд грн. Найвищий відсоток банки пропонують за гривневими вкладами з виплатою доходу наприкінці року. У великих фінустановах такий депозит відкривають під 13–19% річних, у менших — 19,5–21%.
Середня ставка за депозитами зі щомісячною виплатою відсотків без права повернення і часткового зняття гривень опустилася нижче від рівня весни 2008-го. На початок грудня сягнула 13,32% (у квітні 2008-го — 14,19%, вищими за докризові лишилися ставки за вкладами на три роки). Про таку дохідність американці та європейці можуть тільки мріяти. Але якщо відняти із заявленого прибутку відсоток інфляції (2010-го вона очікується менш як 10%), то захоплення дещо зменшиться.
Чим вища ставка за депозитом, тим жорсткіші вимоги банків до вкладників. У деяких фінустановах мінімальна сума вкладу під 19% стартує від 10–50 тис. грн. Та все ж у більшості банків для відкриття термінового депозиту досить мати 500–1000 грн. З часом, кажуть банкіри, депозитні ставки знижуватимуться. Тож, якщо відкрити вклад зараз, є шанс зафіксувати високу ставку на рік-два і більше.
До речі, Фонд гарантування вкладів фізосіб продовжив дію гарантування за банківськими депозитами на суму 150 тис. грн до 2012 року. Варіантів під час обговорення було три. Як відомо, сума гарантії 150 тис. була прийнята як антикризовий захід і мала діяти до 1 січня 2011-го. А потім ліміт мав повернутися до попереднього значення — 50 тис. грн. Обговорювався і європейський варіант, коли нема обмежень щодо виплати вкладів банків, які збанкрутували. Проте постало питання — де взяти гроші для цього? Третій варіант — залишити ситуацію без змін. Так, власне, і сталося. Гарантія вкладів — один із важливих чинників, що впливає на банківську систему, але не головний, зазначають експерти.
Розумна диверсифікація
Банкіри радять накопичувати гроші у різних валютах, бо спрогнозувати валютний курс на тривалий час неможливо. Хоча в НБУ запевняють, що коливань на валютному ринку в 2011-му не буде, курс залишиться на рівні 8 грн за долар. Інфляція менш як 9% сприятиме тому, аби курс не зашкалював. Нацбанк не збирається змінювати політику керованості гнучкого курсу, адже в нього достатньо ресурсів для забезпечення гнучкості курсу гривні як в один, так і в інший бік. Втім, гнучкість не означає, що сьогодні долар коштуватиме 7 грн, а завтра — 10 грн. Регулятор забезпечуватиме послідовність дій.
Фахівці МВФ зазначають, що більша гнучкість курсу гривні доцільніша. Фонд позитивно оцінює результати роботи НБУ у рамках співпраці України та МВФ за Програмою стенд-бай. Чимало вітчизняних експертів переконує, що курс на стабільну гривню є деструктивним. Бо для України важливим є стимулювання реального сектора економіки, передусім технологічного. І прив'язка нацвалюти до таких цілей є актуальною.
Фінансові аналітики вважають, що 2011 року через дефіцит бюджету і ще слабо розвинутий експортний сектор стрибки курсу більш ніж можливі. У першому кварталі не виключені коливання гривні щодо долара на 10–15% у той чи інший бік. Але для значних змін курсу поки що передумов не бачать.
За роки кризи курс національної валюти змінився з 5,05 до майже 8 грн за долар (було й більше), внаслідок чого гривневі вкладники втратили чималу частину своїх заощаджень. Внаслідок девальвації навантаження на тих, хто взяв валютні позики, зросло на 180 млрд грн. Якщо диверсифікувати свої заощадження, можна захиститися від курсових коливань і водночас виграти від вищої ставки за вкладами. Депозити в доларах за рік приносять в середньому від 5 до 11%, в євро — 2–10%. За правильного вибору валюти збільшити дохід можна і за рахунок зростання валютного курсу, як це зробили доларові вкладники в роки кризи, або ті, хто вибрав вклад у євро влітку 2010-го.
Експерти радять підстрахуватися і тримати на піврічних гривневих вкладах половину заощаджень. Решту можна обміняти на долари і євро. Якщо ситуація буде стабільна, гривневі вклади можна продовжити на триваліший термін. Диверсифікація ризиків у 2011-му дуже важлива. Фінансові аналітики прогнозують парі євро-долар злети і падіння. Кажуть, що євро ослабне у І кварталі до $1,32 і до $1,28 — у другому. У липні-вересні курс євро становитиме в середньому $1,26, а в жовтні-грудні — $1,24. І це незважаючи на рішення американської Федеральної резервної системи про викуп облігацій на $600 млрд, що, власне, має призвести до девальвації американської валюти. Проте бюджетні проблеми в деяких країнах ЄС, зокрема Ірландії і Греції, можуть зіграти свою роль. Але не всі аналітичні прогнози збуваються. Вітчизняні аналітики, приміром, передбачають зростання євро у 2011-му до 12 грн.
Нині ціни на золото встановлюють рекорд за рекордом. Причина стрімкого подорожчання жовтого металу — страх перед інфляцією. З огляду на післякризові непевності на ринку акцій найкраще, що спадає на думку фінансистів, — скуповувати золото, срібло та інші коштовні метали. Срібло слідом за своїм старшим братом теж бере нові цінові висоти. Цінні метали зростають у ціні й через те, що у світі відбувається глобальна емісія основних резервних валют — долара та євро. Та вкладати гроші у коштовні вироби невигідно, бо у них є складова роботи з їх виготовлення. Це при зворотному продажу призводить до втрат. Банківські метали — зливки можна купувати, але на тривалий час — два-три роки. Вкладати гроші у них на два-три місяці невигідно.
Який банк кращий
Експерти радять серйозно підійти до вибору фінустанови, в якій належить зберігати заощадження. По-перше, треба з'ясувати, хто є її власником. Необхідно звернути увагу на міжнародні рейтинги, особливо, якщо вони знижуються протягом останніх півроку-рік. І ще — на рівень інформованості банками клієнтів про свої фінансові показники, акціонерів, умови вкладень. Ця інформація розміщується на спеціальних банківських сайтах та сайті НБУ.
Орієнтуватися лише на дохідність вкладів не варто. Краще вибрати надійний банк із низькою ставкою, ніж з 25% річних, адже криза ще не закінчилася. Під тиском МВФ Нацбанк посилює вимоги до комерційних банків, однак ситуація в банківській системі поліпшується повільно. На 2010-й припав пік проблемних кредитів у банках, багато з них і досі зазнають серйозних збитків. Так, понад 50% сільгоспкредитів довелося пролонгувати: аграріям стало важко обслуговувати свої позики. Вони не можуть вигідно продати врожай. Через запровадження квот на кожній тонні зерна втрачають 640 грн. Внутрішні ціни на кукурудзу, ячмінь, пшеницю значно нижчі від ринкових. Тож за підсумками 2010-го збитки сільгоспвиробників можуть перевищити 15 млрд грн. І гасити кредити нічим.
Та все ж, незважаючи на складнощі, банки розглядають можливості кредитування малого бізнесу на початковій стадії розвитку. Для цього вже створюють спеціальні центри інформаційного, юридичного, фінансового, правового консультування.
Поки кредитування відновлюється повільно, немає активного розвитку. Хоч у банків з'явилася гривня за рахунок притоку депозитів фізосіб, а в останні місяці — і юросіб, але вона є «короткою», тому банки продовжують стримувати процес кредитування. Немає впевненості у позичальниках і в надлишковій ліквідності на тривалий час. Деякі банки проводять акції споживчого кредитування, втім, до тих пропозицій люди ставляться з осторогою — раз уже обпеклися.
До кризи банки надто активно кредитували населення. Конкуренція була така сильна, що вони забули про основні правила управління ризиками, зокрема й валютними, не зважали на платоспроможність клієнтів. До того ж у банків не було довгих ресурсів (іпотечні кредити видавали на 20–30 років, а фінансові ресурси могли залучити максимум на три роки, депозити — на рік). І ще активно розвивали мережі, щоб продати фінустанову якнайдорожче. До кризи банки не думали про інвестиції в технології, а здебільшого переймалися нарощуванням кредитних портфелів, не робили запасів міцності. Зараз ситуація змінилася — банки дуже обережно видають кредити.
Згідно з офіційними даними, «поганих» кредитів у банківській системі 11–12%, рейтингові агенції говорять про 40–42%, експерти — про 20–25%. Крім того, банківська система ще не повністю очистилася від проблемних банків. На жаль, серед них і три фінустанови, які були націоналізовані («Родовідбанк», «Київ», «Укргазбанк»).
Нині в Україні ліквідовується 19 банків. Більшість постраждалих вкладників отримують свої гроші. Проте деякі безуспішно намагаються забрати свої кревні з проблемних банків із тимчасовими адміністраціями. Наприклад, клієнти банку «Надра» та «Родоводу» змушені пролонговувати свої депозити або знімати гроші з рахунків у рамках обмеженого ліміту.
Мінфін шукає можливості влити додаткові кошти у викуплені банки. Однак гроші дадуть не всім. Найбільше — «Родоводу» (майже 6 млрд грн), «Укргазбанку» — 3 млрд. Для цього Мінфін гарячково проводить аукціони з розміщення облігацій внутрішньої державної позики. Однак залучити гроші складно через низьку ставку дохідності цінних паперів. Націоналізовані ж банки вже другий рік працюють збитково. Влітку 2009-го на їхній порятунок було витрачено майже 6 млрд грн. Потім докапіталізували на 7,5 млрд. Якщо вони отримають нові вливання, то загальна допомога становитиме 22 млрд 200 млн грн.
Рекапіталізація банків у 2009-му була правильним рішенням, вважають експерти. Входження держави у капітал трьох банків було виправданим. Це зупинило паніку серед населення і подальший відтік вкладів. Тим більше, що і процес рекапіталізації почали після того, як два попередні заходи — мораторій на дострокове зняття коштів із депозитів і масштабне довгострокове рефінансування банків, яке експерти називають прихованою рекапіталізацією,— виявилися неефективні.
Ліквідація і банкрутство банків, навіть із виплатою депозитів через Фонд гарантування вкладів фізосіб, не дало б позитивного ефекту і не припинило б відтоку грошей з банківської системи, вважають експерти. Але у Нацбанку, Мінфіну і самих банків не було єдиної точки зору на вихід із непростої ситуації. У рекапіталізованих банків не було і нема чіткого бізнес-плану, стратегії відновлення платоспроможності й досягнення позитивних результатів.
Держава ніколи не була ефективним власником і менеджером. Це підтверджує нинішній стан трьох нових державних банків, зазначають банкіри. В них уже вкладено 17 млрд грн бюджетних грошей. Це та ціна, яку українські платники податків заплатили за стабілізацію в банківській системі. І, за різними оцінками, цим банкам треба ще майже стільки ж коштів, аби повністю відновилася їхня платоспроможність.
Експерти радять владі визначитися, коли і як виходити з непростої банківської ситуації. Як бізнес і як активи ті банки державі не потрібні, але навряд чи зважаться на їх продаж, адже нині отримати ті гроші, які було вкладено в них, неможливо. Проти подальшої державної підтримки рекапіталізованих банків висловлюються й банкіри. Фахівці Світового банку та МВФ також проти подальших державних вливань у ті фінустанови.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»