ІЗ ПРЕТЕНЗІЄЮ НА НОВЕ МАЙБУТНЄ
У політичному житті країни 2010-й був багатий на події і зміни, однак вони здебільшого повертають країну в минуле. Таку думку на прес-конференції, присвяченій політичним підсумкам року, висловили директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський і директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Михайло Погребинський вважає, що перемога на президентських виборах Віктора Януковича стала «кінцем Майдану номер один». «Історія, що почалася з Майдану номер один, завершилася фактично перемогою Януковича»,— зазначив політолог.
На його думку, в результаті цієї перемоги країна отримала дуже важливу зміну — унеможливлення конфлікту між гілками влади. Остаточну крапку в цьому поставило скасування політичної реформи 2004 року. За словами політолога, позитивом такого стану речей дехто називає наявність єдиного центру прийняття рішень і наведення порядку в країні.
«Як на мене, тут набагато більше негативів, ніж позитивів. Дійсно, конфлікти у владі припинені, але ми зробили крок від демократичного устрою влади — ми стали далі від нормальної європейської країни, ми утруднили, можливо, навіть унеможливили справжню політичну конкуренцію»,— вважає Погребинський.
На його погляд, країна дісталася такої точки, коли можливі «надзвичайно небезпечні помилки». Це коли рішення ухвалюються одноосібно, а можливості отримання інформації обмежені. «Я думаю, що Майдан номер два — один із прикладів таких не фатальних, але серйозних помилок, яких не було б, якби існувала певна конкуренція при ухваленні важливих політичних рішень»,— переконаний експерт.
Володимир Фесенко у свою чергу зазначив, що 2010 рік можна назвати «роком Януковича», тому що він надзвичайно вплинув на політичну і соціально-економічну ситуацію в країні. «Це був рік нового уряду і рік, коли в країні почав формуватися новий політичний режим. Але, оцінюючи ситуацію, що складається, я б сказав, що це повернення в минуле з претензією на нове майбутнє»,— вважає політолог.
Він аргументував свою точку зору тим, що за формальними ознаками в країні відновлюється президентсько-парламентська система 1996 року, а це є поверненням у минуле. Поверненням у минуле є і поява старих облич у владі, але заявлені реформи — це претензія на нове майбутнє.
На думку експерта, головна інтрига полягає в тому, чи здатна буде влада, яка за своїм складом, стилем, характером політичної діяльності є досить консервативною, побудувати нове майбутнє. «Те, що вона має рішучість проводити соціально-економічну реформу, очевидно. Інша річ, наскільки послідовними будуть ці реформи, наскільки результативними — це питання відкрите»,— зауважив він, додавши, що заявлені реформи стратегічно відповідають інтересам суспільства.
Сумною тенденцією року, що минає, Володимир Фесенко назвав і протистояння у Верховній Раді. «Вже можна говорити не про кризу (українського парламентаризму.— Ред.), а про відвертий занепад»,— сказав політолог.
«Коли ми вже вдруге бачимо грубе фізичне насильство у Верховній Раді — це, на жаль, ознака того, що український парламентаризм розвивається в неправильному напрямку»,— вважає політолог. І акцентує увагу на тому, що замість пошуку компромісу в найважливіших політичних рішеннях ми спостерігаємо формальне їх прийняття або перетворення зали парламенту на «політично-боксерський ринг».
«Це абсолютно ненормальна ситуація, яка веде нас не у бік Європи, а зовсім у протилежному напрямку»,— робить висновок політолог.
Надія ЮРЧЕНКО, Укрінформ
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
також у паперовій версії читайте:
- АНТИКОРУПЦІЙНА РЕФОРМА: ВПЕРЕД У... МИНУЛЕ
- УКРАЇНА У ФОКУСІ ЗАРУБІЖНИХ ЗМІ
назад »»»