ПОЛІТИЧНЕ «ПОЛЮВАННЯ»
Юлія Тимошенко знову в центрі уваги українського суспільства. Причому, що найбільш показово, таку «послугу» їй роблять найголовніші опоненти з Партії регіонів. Отож запитання «Посадять Юлію Володимирівну до в’язниці чи ні?» сьогодні є чи не найпопулярнішим.
У дискусіях про те, що нині влада порушила основоположний принцип — не чіпати колишніх — мало не забулося, що «відбувайлом» Юлія Володимирівна стає вже не вперше. В буремні часи «України без Кучми» Тимошенко також переслідували дуже активно. А серед значного прошарку її тодішніх, буцімто, соратників побутувала думка: не так погано, коли Юля — в СІЗО. Там вона — символ.
Втім, нинішні міркування Тимошенкових опонентів дещо інші. По-перше, слід наголосити, що влада підбиралася до опозиціонерки номер один досить довго. Через Анатолія Макаренка, Ігоря Діденка, Богдана Данилишина і навіть «правиці» леді Ю — Олександра Турчинова.
Сама Тимошенко ще під час початку гонінь на її колишніх соратників передбачала: усе це лише «репетиція». Зрештою, так воно й сталося. Фактично, минулого тижня, після того як проти екс-прем’єр-міністра було порушено кримінальну справу та взято підписку про невиїзд, стало зрозуміло: команда Віктора Януковича зважилася на найрадикальніші заходи.
А тепер, на думку експертів, влада обмірковує два потенційні сценарії розвитку подій. Перший полягає в реальній «посадці» Тимошенко на дуже тривалий термін. Другий — обмежитися умовним вироком, що теж не дозволить їй за чинним законодавством претендувати на депутатство у Верховній Раді наступного скликання та балотуватися на майбутніх президентських виборах.
При цьому немає жодних сумнівів у тому, що підконтрольна Президентові Генпрокуратура і суди, які стали після недавньої судової «реформи» абсолютно керованими владою, виконають будь-яку вказівку з президентської адміністрації.
Міркування чинних можновладців настільки ж послідовні, наскільки й примітивні. Мовляв, нинішня опозиція ослаблена і перебуває в найгіршій політичній формі за останнє десятиріччя. Тому саме тепер можна завдати по ній остаточного, завершального удару.
Втім, імовірно, що саме нинішні нападки можуть реанімувати не лише рейтинг... Юлії Тимошенко, а й опозиційний рух як такий. Недаремно ж Тимошенко уже заявила: хоч які б дії проти неї чинили, вона нізащо не намагатиметься виїхати за межі України і обов’язково ходитиме на будь-які допити.
З одного боку, Тимошенко може надавати впевненості той факт, що десять років тому її також намагалися надовго позбавити волі і назавжди вивести з активної політичної гри. Та справами про корпорацію «Єдині енергетичні системи України» режим Леоніда Кучми лише посилив популярність Юлії Володимирівни і, фактично, зробив з неї ту, ким вона була на політичному олімпі упродовж останніх 6–8 років.
Інший потенційний позитив для БЮТу та його лідерки — це сама нинішня справа, котра, на думку більшості аналітиків, шита «білими нитками». Як відомо, Юлії Тимошенко інкримінують перевищення влади та службових повноважень, що передбачає тюремне ув’язнення на термін від семи до десяти років. А точніше — за нібито нецільове використання грошей, одержаних від Японії за квотою в рамках Кіотського протоколу. При цьому в Генпрокуратурі чіпляються до раніше озвучених нею фраз про те, що в 2009-му році «японські гроші» використовувалися на виплати пенсій.
Проте навіть ці слова Тимошенко не означають якихось злочинних дій. Річ у тім, що гроші з Японії надійшли на казначейський рахунок, а за законодавством у липні минулого року їх можна було використовувати навіть на виплату пенсій, тому що на той момент вони вважалися «вільними коштами, що є на рахунках казначейства».
Більше того, якби тоді, коли на рахунках казначейства не вистачало коштів на виплату пенсій, уряд не вдався до використання таких тимчасово вільних грошей, то саме тоді Тимошенко можна було б звинувачувати у безгосподарності, а то й — злочинній бездіяльності.
Отож виходить, що уряд Юлії Тимошенко вчинив раціонально, використовуючи цей ресурс. Важливий і той факт, що гроші були узяті не «назовсім», а тимчасово. Після отримання чергового траншу від Міжнародного валютного фонду вони були повернуті на попередні рахунки, про що Юлія Володимирівна нині доводить на допитах та в інтерв’ю.
Нині чи не найголовнішим питанням є те, як поставляться до подій навколо Тимошенко громадяни. Зрозуміло, серед фанатичних прибічників Януковича є прошарок тих, кому абсолютно байдуже — винна у чомусь Юлія Володимирівна чи ні. Вони підтримають будь-які дії влади, спрямовані на її нейтралізацію.
Але ж є й такі, хто саме тепер почав сумніватися у правильності свого вибору на останніх виборах глави держави. Особливо після бравурного початку нинішніх «реформ». До речі, це слово в суспільстві нині починає сприйматися мало не як лайливе. Щось на кшталт того, як півтора-два роки тому роздратування викликав термін «антикризові заходи».
Про те, що влада обрала хибний шлях, атакуючи Юлію Тимошенко саме з цього боку, свідчить і ще такий нюанс. Один із найстійкіших електоральних прошарків Януковича — пенсіонери. А тепер люди цього самого Януковича розповідають їм, що краще б попередній уряд заморозив виплату пенсій, але «японських грошей», тимчасово вільних на той час, не чіпав. Чи не привід замислитися нарешті про «щирість» та «послідовність» чинного глави держави і його «команди професіоналів»?
Повертаючись до теми нападів на Юлію Тимошенко, можна сказати так: посадити її, звісно, можна (і декому дуже вже кортить). Однак найвищі чини, схоже, ще досі не визначилися самі: чого більше — користі чи шкоди — їм це принесе.
Нині звучать ще й припущення, що леді Ю може стати таким собі «українським Ходорковським». Себто запроторять її до в’язниці на довгі роки, і про політичну кар’єру їй можна буде назавжди забути. Звичайно, не можна відмітати й такого припущення. Однак тут є ціла низка «але».
Перше і найголовніше ще за часів свого президентства помітив Леонід Кучма, видавши книгу з промовистою назвою «Україна — не Росія». У нас, звісно, є люди, котрі за повернення до тоталітарного режиму. Але їх — меншість. І навіть попри слабку опозицію протести проти аж такої наруги над Тимошенко (котра миттєво знову стане символом) можуть бути доволі значні.
По-друге, чинна влада сама собі зіпсувала імідж ще й подіями 16 грудня під парламентським склепінням. Звіряче побиття народних депутатів з БЮТу «регіоналами» — це ще більший збудник, ніж справа проти Тимошенко. У парламенті й раніше траплялися бійки, але досі вони виникали на тлі якихось принципових політичних розбіжностей. Як, скажімо, під час ратифікації «харківських угод» по Чорноморському флоту. До того ж ті бійки справді були бійками — коли з кулаками йдуть одне на одного. А те, що сталося 16 грудня увечері, більше нагадувало елементарну розправу. Втім, «регіонали», мабуть, не відчувають різниці між термінами «бійка» та «побиття»...
Цікаво (хоча й моторошно) висловився з цього приводу політолог Віктор Небоженко. «Криміналізація політиків перемістилася на найвищий ешелон української влади — у законодавчий орган, — каже політичний експерт. — Тепер кожен «нижчестоящий» орган може спокійнісінько розправлятися з опонентами силою, не вдаючись ні до голосувань, ні до громадських думок. У райраді кожен тепер може сказати: «А чому я не можу побити ногами чи кріслом меншість?» Отож сила застосовуватиметься набагато частіше, ніж це прийнято в демократичних державах».
До речі, кілька слів про демократичні держави. Їхня позиція також може стати певним стримувальним фактором для нинішніх можновладців у їхній поведінці проти Тимошенко. З Європи і США вельми різкі заяви щодо української влади пролунали миттєво (!) після оголошення про порушення кримінальної справи проти Тимошенко. Зокрема, президент Європейської народної партії Вільфред Мартенс заявив після останнього саміту ЄНП, що партія засуджує політично мотивовані дії української влади проти лідера «Батьківщини».
У заяві ЄНП наголошується, що недемократична поведінка властей України може поставити під загрозу європейське майбутнє країни. А уряд США вустами Тимчасового Повіреного у Справах Посольства Сполучених Штатів Еріка Шульца виступив за прозоре розслідування Генпрокуратурою кримінальної справи проти Тимошенко.
Причому ці та низка інших заяв були виголошені ще до того, як світ облетіли шокуючі кадри з Верховної Ради. Так що можна очікувати розвитку негативної тональності.
Інше питання — наскільки українська влада прислухатиметься до таких заяв? Звичайно, Віктор Янукович з величезним задоволенням волів би на них не звертати уваги. Однак, на щастя, це не завжди вдається. Скажімо, в разі загострення відносин на цьому ґрунті з Україною слід чекати згортання програми кредитування від МВФ. А це мов смерть для вітчизняної банківської системи і дуже боляче вдарить по всій економіці держави.
Додайте до цього можливі наслідки від запропонованих нині «реформ» (передусім пенсійної та пов’язаної з Трудовим кодексом), і ситуація може дійти до точки кипіння. Тоді внутрішній чинник, на тлі дії чинника зовнішнього, запрацює з подвійною енергією.
Нарешті ще одна обставина, пов’язана з подіями навколо Юлії Тимошенко, перебуває, хоч як дивно це може видатися, у... конституційній площині. Після рішення КС про скасування політреформи-2004 Янукович отримав практично необмежену владу. Та разом із нею — ще й усю повноту відповідальності за стан справ у державі.
Уже й тепер натяки Миколи Азарова та інших на те, що в усіх бідах винен попередній уряд, звучать не надто переконливо. А ще через місяць-два ця теза взагалі видаватиметься смішною. От і виходить: Юлія Тимошенко може бути потрібна владі як об’єкт хоч якоїсь критики. Щось на кшталт: не вийшло те й те, бо опозиція заважала.
А ще — бодай частина з оточення Януковича не може не усвідомлювати: посадивши Тимошенко, її треба «добити» до кінця. Бо в разі потенційного її відродження (яке, як уже було сказано, цілком вірогідне) нинішні можливі вироки можуть обернутися... проти самого Януковича.
Ті самі українські суди, які зараз «посадять», потім спокійнісінько можуть її й реабілітувати. І тоді вже може настати черга для помсти з боку Юлії Володимирівни. А сила цієї потенційної помсти прямо залежатиме від розміру завданих нині прикрощів. Імовірно, цього чинна влада побоюється найдужче. Життя триває, «мисливці» змінюються...
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- ПРАВОЗАХИСНИКИ: ОПОЗИЦІЮ ПЕРЕСЛІДУЮТЬ
назад »»»